CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Acts 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Acts

Chapter 7

1 THEN the high priest asked Stephen, Are these things so?

2 He said, Men, brethren and our fathers, harken: The God of glory appeared to our father Abraham when he was still in Mes-opo- ta'mi-a before he came to dwell in Ha'ran.

3 And he said to him, Get out of your land and from your relatives and come into the land which I shall show you.

4 Then Abraham left the land of the Chalde'ans and he came and settled in Ha'ran and from thence, after his father's death, God removed him into this land in which you now live.

5 And he gave him no inheritance in it, no, not so much as to set his foot on: yet he promised that he would give it as an inheritance to him and to his posterity, when as yet he had no son.

6 God spoke to him and said, Your descendants will be settlers in a foreign land where they will be enslaved and mistreated for a period of four hundred years.

7 But the people to whom they will be enslaved I will condemn, said God, and after that, they shall go out and serve me in this land.

8 God gave Ab'raham the covenant of circumcision; and then Abraham begat Isaac, and circumcised him on the eighth day; and Isaac begat Jacob; and Jacob begat our twelve patriarchs.

9 And our forefathers were jealous of Joseph; so they sold him into Egypt; but God was with him.

10 And he saved him from all his oppressors and gave him favor and wisdom before Pharaoh, king of Egypt; and Pharaoh appointed Joseph an overlord over Egypt and over all his house.

11 Now there came a famine which brought great distress throughout Egypt and in the land of Ca'naan so that our forefathers found no sustenance.

12 But when Jacob heard that there was wheat in Egypt, he sent out our forefathers on their first venture.

13 When they went the second time, Joseph made himself known to his brothers; and Joseph's family was made known to Pharaoh.

14 Then Joseph sent and brought his father Jacob and all his family, seventy-five souls in number.

15 So Jacob went down to Egypt where he and our forefathers died.

16 And he was removed to Sy'chem and buried in the sepulchre which Abraham had bought for a sum of money from the sons of Ha'mor.

17 But when the time of the promise was at hand, which God had sworn to Abraham, the people had already increased and become strong in Egypt,

18 Till another king reigned over Egypt who knew not Joseph.

19 He dealt deceitfully with our kindred, ill treated our forefathers, and commanded that they cast out their male children to the end that they might not live.

20 During that very period Moses was born, and he was favored before God, so that for three months he was nourished in his father's house.

21 And when he was cast away by his mother, Pharaoh's daughter found him and reared him as a son for herself.

22 So Moses was trained in all the wisdom of the E-gyp'tians and he was well versed in his words and also in his deeds.

23 And when he was forty years old, it came into his heart to visit his brethren, the children of Israel.

24 When he saw one of his own kindred mistreated, he avenged him and did justice to him, and killed the E-gyp'tian who had mistreated him.

25 For he thought his brethren, the Is'ra-elites, would understand that God would grant them deliverance by his hand, but they understood not.

26 And the next day he found them quarreling one with another and he pleaded with them that they might be reconciled, saying, Men, you are brothers; why are you wronging one another?

27 But the one who was wronging his fellow thrust him aside and said to him, Who appointed you leader and judge over us?

28 Perhaps you want to kill me as you killed the Egyptian yesterday.

29 And because of this saying, Moses fled and took refuge in the land of Ma'di-an where two sons were born to him.

30 And when he had completed forty years, there appeared to him in the wilderness of Mount Si'nai, an angel of the LORD in a flame of fire in a bush.

31 When Moses saw it, he wondered at the sight: and as he drew near to look at it, the LORD spoke to him in a loud voice,

32 Saying, I am the God of your fathers, the God of Abraham and of Isaac and of Jacob. And Moses trembled and dared not look at the sight.

33 Then the LORD said to him, Take off your shoes from your feet, for the ground on which you stand is holy.

34 Already I have seen the affliction of my people in Egypt, I have heard their groans, and I have come down to deliver them. And now come, I will send you into Egypt.

35 This Moses whom they had denied, saying, Who appointed you leader and judge over us?, this very one God sent to be a leader and deliverer to them by the hand of the angel which had appeared to him in the bush.

36 It was he who brought them out after he had performed miracles, wonders, and signs in the land of Egypt and in the Red sea and in the wilderness for forty years.

37 This is the Moses who said to the children of Israel, The LORD your God will raise up for you a prophet, like me, from among your brethren; give heed to him.

38 It was he who was in the congregation in the wilderness with the angel who spoke to him and to our fathers in Mount Sinai: He is the one who received the living words to give to us.

39 Yet our fathers would not listen to him, but they left him, and in their hearts turned towards Egypt.

40 They said to Aar'on, Make us gods to go before us, for this very Moses who brought us out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

41 And they made a calf for themselves in those days and offered sacrifices to idols and were pleased with the work of their hands.

42 Then God turned and gave them up that they might worship the host of heaven as it is written in the book of the prophets, O Is'rael- ites, why have you offered me slain animals or sacrifices during the period of forty years in the wilderness?

43 Indeed you have borne the tabernacle of Mo'loch and the star of the god Rem'phan; and you have made images to worship them; therefore I will remove you beyond Bab'ylon.

44 Behold the tabernacle of the testimony of our fathers was in the wilderness just as he who spoke to Moses had commanded him to make it after the pattern which he had shown him.

45 And this very tabernacle, our fathers, together with Joshua, brought into the land which God took away from the peoples whom he drove out before them and gave it to them for an inheritance, and it was handed down until the days of David:

46 Who found favor before God and asked that he might find a dwelling place for the God of Jacob.

47 But Solomon built God a house.

48 Yet the Most High did not dwell in temples made with hands for, as the prophet had said,

49 Heaven is my throne, and earth is the footstool under my feet. What kind of house will you build me? says the LORD, or Where is the place of my rest?

50 Behold, has not my hand made all these things?

51 O you stubborn and insincere in heart and hearing, you always resist the Holy Spirit: as your fathers did, so do you.

52 Which of the prophets have not your fathers persecuted and murdered? Especially have they slain those who foretold the coming of the Righteous One whom you betrayed and murdered.

53 You received the law by the disposition of angels, and have not kept it.

54 When they heard these things, they were enraged, and gnashed their teeth at him.

55 But he, full of faith and Holy Spirit, looked up to heaven and saw the glory of God and Jesus standing at the right hand of God.

56 And he said, Behold I see the heavens opened and the Son of Man standing at the right hand of God.

57 Then they cried out with a loud voice, and stopped their ears and with one accord, shouted threats against Stephen.

58 And they seized him and took him outside the city and began to stone him. Those who testified against him placed their clothes under the care of a young man called Saul.

59 And they stoned Stephen as he prayed, saying, Our LORD Jesus, accept my spirit.

60 And as he knelt down, he cried with a loud voice and said, Our LORD, do not hold this sin against them. When he had said this, he passed away.

Дiї

Розділ 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

Acts

Chapter 7

Дiї

Розділ 7

1 THEN the high priest asked Stephen, Are these things so?

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 He said, Men, brethren and our fathers, harken: The God of glory appeared to our father Abraham when he was still in Mes-opo- ta'mi-a before he came to dwell in Ha'ran.

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 And he said to him, Get out of your land and from your relatives and come into the land which I shall show you.

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Then Abraham left the land of the Chalde'ans and he came and settled in Ha'ran and from thence, after his father's death, God removed him into this land in which you now live.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 And he gave him no inheritance in it, no, not so much as to set his foot on: yet he promised that he would give it as an inheritance to him and to his posterity, when as yet he had no son.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 God spoke to him and said, Your descendants will be settlers in a foreign land where they will be enslaved and mistreated for a period of four hundred years.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 But the people to whom they will be enslaved I will condemn, said God, and after that, they shall go out and serve me in this land.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 God gave Ab'raham the covenant of circumcision; and then Abraham begat Isaac, and circumcised him on the eighth day; and Isaac begat Jacob; and Jacob begat our twelve patriarchs.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 And our forefathers were jealous of Joseph; so they sold him into Egypt; but God was with him.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 And he saved him from all his oppressors and gave him favor and wisdom before Pharaoh, king of Egypt; and Pharaoh appointed Joseph an overlord over Egypt and over all his house.

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 Now there came a famine which brought great distress throughout Egypt and in the land of Ca'naan so that our forefathers found no sustenance.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 But when Jacob heard that there was wheat in Egypt, he sent out our forefathers on their first venture.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 When they went the second time, Joseph made himself known to his brothers; and Joseph's family was made known to Pharaoh.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Then Joseph sent and brought his father Jacob and all his family, seventy-five souls in number.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 So Jacob went down to Egypt where he and our forefathers died.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 And he was removed to Sy'chem and buried in the sepulchre which Abraham had bought for a sum of money from the sons of Ha'mor.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 But when the time of the promise was at hand, which God had sworn to Abraham, the people had already increased and become strong in Egypt,

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 Till another king reigned over Egypt who knew not Joseph.

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 He dealt deceitfully with our kindred, ill treated our forefathers, and commanded that they cast out their male children to the end that they might not live.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 During that very period Moses was born, and he was favored before God, so that for three months he was nourished in his father's house.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 And when he was cast away by his mother, Pharaoh's daughter found him and reared him as a son for herself.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 So Moses was trained in all the wisdom of the E-gyp'tians and he was well versed in his words and also in his deeds.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 And when he was forty years old, it came into his heart to visit his brethren, the children of Israel.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 When he saw one of his own kindred mistreated, he avenged him and did justice to him, and killed the E-gyp'tian who had mistreated him.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 For he thought his brethren, the Is'ra-elites, would understand that God would grant them deliverance by his hand, but they understood not.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 And the next day he found them quarreling one with another and he pleaded with them that they might be reconciled, saying, Men, you are brothers; why are you wronging one another?

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 But the one who was wronging his fellow thrust him aside and said to him, Who appointed you leader and judge over us?

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Perhaps you want to kill me as you killed the Egyptian yesterday.

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 And because of this saying, Moses fled and took refuge in the land of Ma'di-an where two sons were born to him.

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 And when he had completed forty years, there appeared to him in the wilderness of Mount Si'nai, an angel of the LORD in a flame of fire in a bush.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 When Moses saw it, he wondered at the sight: and as he drew near to look at it, the LORD spoke to him in a loud voice,

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 Saying, I am the God of your fathers, the God of Abraham and of Isaac and of Jacob. And Moses trembled and dared not look at the sight.

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 Then the LORD said to him, Take off your shoes from your feet, for the ground on which you stand is holy.

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Already I have seen the affliction of my people in Egypt, I have heard their groans, and I have come down to deliver them. And now come, I will send you into Egypt.

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 This Moses whom they had denied, saying, Who appointed you leader and judge over us?, this very one God sent to be a leader and deliverer to them by the hand of the angel which had appeared to him in the bush.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 It was he who brought them out after he had performed miracles, wonders, and signs in the land of Egypt and in the Red sea and in the wilderness for forty years.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 This is the Moses who said to the children of Israel, The LORD your God will raise up for you a prophet, like me, from among your brethren; give heed to him.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 It was he who was in the congregation in the wilderness with the angel who spoke to him and to our fathers in Mount Sinai: He is the one who received the living words to give to us.

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 Yet our fathers would not listen to him, but they left him, and in their hearts turned towards Egypt.

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 They said to Aar'on, Make us gods to go before us, for this very Moses who brought us out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 And they made a calf for themselves in those days and offered sacrifices to idols and were pleased with the work of their hands.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Then God turned and gave them up that they might worship the host of heaven as it is written in the book of the prophets, O Is'rael- ites, why have you offered me slain animals or sacrifices during the period of forty years in the wilderness?

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Indeed you have borne the tabernacle of Mo'loch and the star of the god Rem'phan; and you have made images to worship them; therefore I will remove you beyond Bab'ylon.

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 Behold the tabernacle of the testimony of our fathers was in the wilderness just as he who spoke to Moses had commanded him to make it after the pattern which he had shown him.

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 And this very tabernacle, our fathers, together with Joshua, brought into the land which God took away from the peoples whom he drove out before them and gave it to them for an inheritance, and it was handed down until the days of David:

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Who found favor before God and asked that he might find a dwelling place for the God of Jacob.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 But Solomon built God a house.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Yet the Most High did not dwell in temples made with hands for, as the prophet had said,

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 Heaven is my throne, and earth is the footstool under my feet. What kind of house will you build me? says the LORD, or Where is the place of my rest?

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Behold, has not my hand made all these things?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 O you stubborn and insincere in heart and hearing, you always resist the Holy Spirit: as your fathers did, so do you.

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Which of the prophets have not your fathers persecuted and murdered? Especially have they slain those who foretold the coming of the Righteous One whom you betrayed and murdered.

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 You received the law by the disposition of angels, and have not kept it.

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 When they heard these things, they were enraged, and gnashed their teeth at him.

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 But he, full of faith and Holy Spirit, looked up to heaven and saw the glory of God and Jesus standing at the right hand of God.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 And he said, Behold I see the heavens opened and the Son of Man standing at the right hand of God.

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Then they cried out with a loud voice, and stopped their ears and with one accord, shouted threats against Stephen.

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 And they seized him and took him outside the city and began to stone him. Those who testified against him placed their clothes under the care of a young man called Saul.

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 And they stoned Stephen as he prayed, saying, Our LORD Jesus, accept my spirit.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 And as he knelt down, he cried with a loud voice and said, Our LORD, do not hold this sin against them. When he had said this, he passed away.

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.