IsaiahChapter 10 |
|
1 WOE to those who decree unrighteous decrees, and who write unjust decrees; |
|
2 To turn aside the needy from justice and to take away the right from the poor of my people, that they may plunder the widows and that they may rob the fatherless! |
|
3 And what will you do on the day of recompense and in the storm which shall come from afar? To whom will you flee for help? And where will you leave your glory? |
|
4 Without me you shall bow down under the prisoners, and you shall fall under the slain. For all this his anger is not turned away, but his hand is stretched out still. |
|
5 Ho, Assyrian! the rod of my anger, and the staff in their hand is my indignation. |
|
6 I will send him against a hypocritical nation, and against a wrathful people will I give him a charge, to take captives and to take spoil and to tread them down like the mire of the streets. |
|
7 But he does not look so, neither does his heart think so; but it is in his heart to destroy and annihilate nations not a few. |
|
8 For he says, Are not my princes altogether kings? |
|
9 Is not Calno like Carchemish? Is not Hamath like Arpad? Is not Samaria like Damascus? |
|
10 As my hand has found the kingdoms of the idols, and whose graven images did excel those of Jerusalem and of Samaria; |
|
11 And as I have done to Samaria and her idols, so will I do to Jerusalem and her idols. |
|
12 Therefore it shall come to pass, that when the LORD has performed his whole work on mount Zion, and on Jerusalem, I will punish the fruit of the proud heart of the king of Assyria, and the glory of his pride. |
|
13 For he has said, By the strength of my hand I have done it, and by my wisdom; for I am prudent, and I have removed the boundaries of the nations, and I have plundered their wealth, and subjugated the inhabited cities; |
|
14 And my hand has found like a nest the riches of the peoples; and as one gathers eggs that have been forsaken, I have gathered all the earth; and there was none that moved a wing or opened the mouth or chirped. |
|
15 Shall the ax boast itself over him who hews with it? Or shall the saw magnify itself over him who saws with it? Or shall a rod exalt itself over him who lifts it up? |
|
16 Therefore shall the LORD God of hosts send destruction upon his rich ones; and instead of his glory he shall kindle a burning like the burning of a fire. |
|
17 And the light of Israel shall be for a fire, and his Holy One for a flame; and it shall burn and devour his thorns and his briers in one day; |
|
18 And it shall consume the glory of his forest and of his fruitful fields, both soul and body shall perish; and they shall be as if they never had been. |
|
19 And the rest of the trees of his forest shall be so few that a child may write them down. |
|
20 And it shall come to pass in that day that the remnant of Israel, and those who are escaped of the house of Jacob, shall no more again trust upon him that smote them; but they shall trust in the LORD, the Holy One of Israel, in truth. |
|
21 The remnant shall return, even the remnant of Jacob, to the mighty God. |
|
22 For though your people Israel be as the sand of the sea, yet a remnant of them shall return; their number decreased, cut off, but flooded with righteousness. |
|
23 For the LORD God of hosts shall bring destruction and make decrees throughout all the earth. |
|
24 Therefore thus says the LORD of hosts: O my people that dwell in Zion, be not afraid of the Assyrian, who shall smite you with his rod, and shall lift up his staff against you after the manner of Egypt. |
|
25 For yet a very little while, and my indignation shall be accomplished, and my anger because of their destruction. |
|
26 And the LORD of hosts shall stir up a scourge against them according to the slaughter of Midian at mount Horeb; and as his staff was upon the sea, so shall he lift it up after the manner of Egypt. |
|
27 And it shall come to pass in that day that his burden shall be taken away from off your shoulder and his yoke from off your neck, and the yoke shall be destroyed from your neck because of your strength. |
|
28 He has come to Anath, he has passed Megiddo; at Michmash he has laid up his supplies; |
|
29 They have gone over the passage of Gibeah to Beth-bethan; Ramath is afraid; Gibeah of Saul has fled. |
|
30 Lift up your voice, O daughter of Gallim; give ear, O Laish; answer me, O Anathoth. |
|
31 Marmanah has been removed; the inhabitants of Gobin are resisting. |
|
32 As yet he shall remain at Nob that day; he shall shake his hand against the mount of the daughter of Zion and against the hill of Jerusalem. |
|
33 Behold, the LORD God of hosts shall overthrow the glorious ones with might; and the high ones of stature shall be humbled, and the haughty shall be brought down. |
|
34 And he shall cut down the thickets of the forest with iron, and Lebanon with its glory shall fall. |
IсаяРозділ 10 |
|
1 |
|
2 щоб від правосу́ддя усу́нути бідних, і щоб відняти права́ від убогих наро́ду Мого, щоб стали вдови́ці здоби́чею їм, і пограбува́ти сирі́т. |
|
3 А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою? |
|
4 Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його! |
|
5 |
|
6 На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях. |
|
7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так ми́слить, бо в серці його — щоб немало наро́дів пони́щити та погуби́ти! |
|
8 Бо говорить: Хіба мої провідники́ ра́зом усі не царі? |
|
9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск? |
|
10 Тому́ що рука моя ца́рства божкі́в досягла́, а в них більші бовва́ни, як в Єрусалимі та в Самарі́ї, |
|
11 то хіба не зроблю́ я так само для Єрусалиму й бовва́нів його, як зробив я був для Самарі́ї й божкі́в її? |
|
12 І станеться, як докона́є ввесь чин Свій Госпо́дь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу́ я плоди́ гордови́тости серця царя асирійського та пишно́ту чванли́вих оче́й його! |
|
13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, — і відміня́ю границі наро́дів, а їхній маєток грабу́ю, й як сильний, скида́ю пану́ючих! |
|
14 І досягла́, мов кубло́ те, багатства наро́дів рука моя, й як збирають поки́нені я́йця, я всю зе́млю зібрав, — і ніхто не порушив крило́м, і дзюбка́ не відкрив, і не зацвірі́нькав. |
|
15 Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево! |
|
16 Зате Госпо́дь, Бог Савао́т пошле сухорля́вість на ситих його, і під його славою — по́лум'я буде пала́ти, немов би пожар! |
|
17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — по́лум'ям, і запа́лить воно, й пожере́ його те́рня й будя́ччя його в один день! |
|
18 І славу лісу його й його са́ду ви́губить Він від душі й аж до тіла, і бу́де, що зни́діє він, мов той хворий, — |
|
19 і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише! |
|
20 |
|
21 Останок наве́рнеться, останок Якова, до Сильного Бога. |
|
22 Бо коли б був наро́д твій, Ізра́їль, як мо́рський пісок, тільки останок із нього наве́рнеться! Заги́бель призна́чена є, щоб ви́повнилась справедливість, |
|
23 бо ви́конає Господь, Бог Савао́т постано́влену згу́бу посеред всієї землі. |
|
24 Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській. |
|
25 Бо мало ще, трохи побу́де, — та й скі́нчиться лють, і зве́рнеться гнів Мій на зни́щення їх! |
|
26 І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет! |
|
27 І станеться в день той, з твого рамена тяга́р його зді́йметься, а з-над шиї твоєї ярмо́ його, і через ситість ярмо́ буде зни́щене! |
|
28 Він при́йде навпроти Айя́ту, пере́йде в Мігро́н, свої речі складе до Міхма́шу. |
|
29 Пере́йдуть прова́лля, Гева — ночлі́г нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а. |
|
30 Заголоси́ ти, о до́чко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте! |
|
31 Мадме́на розбіглась, мешка́нці Гевіму втікають. |
|
32 Ще сьогодні зоста́неться він у Нові; своєю рукою грози́ть горі дочки́ Сіону, па́гірку Єрусалиму. |
|
33 Ось Господь, Бог Саваот відтина́є галу́зки застраша́льною силою, — і найвищі поста́вою будуть пости́нані, а високі бу́дуть пони́жені. |
|
34 І буде обтя́та навко́ло залізом гуща́вина лісу, і Ліва́н упаде́ від Могу́тнього! |
IsaiahChapter 10 |
IсаяРозділ 10 |
|
1 WOE to those who decree unrighteous decrees, and who write unjust decrees; |
1 |
|
2 To turn aside the needy from justice and to take away the right from the poor of my people, that they may plunder the widows and that they may rob the fatherless! |
2 щоб від правосу́ддя усу́нути бідних, і щоб відняти права́ від убогих наро́ду Мого, щоб стали вдови́ці здоби́чею їм, і пограбува́ти сирі́т. |
|
3 And what will you do on the day of recompense and in the storm which shall come from afar? To whom will you flee for help? And where will you leave your glory? |
3 А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою? |
|
4 Without me you shall bow down under the prisoners, and you shall fall under the slain. For all this his anger is not turned away, but his hand is stretched out still. |
4 Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його! |
|
5 Ho, Assyrian! the rod of my anger, and the staff in their hand is my indignation. |
5 |
|
6 I will send him against a hypocritical nation, and against a wrathful people will I give him a charge, to take captives and to take spoil and to tread them down like the mire of the streets. |
6 На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях. |
|
7 But he does not look so, neither does his heart think so; but it is in his heart to destroy and annihilate nations not a few. |
7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так ми́слить, бо в серці його — щоб немало наро́дів пони́щити та погуби́ти! |
|
8 For he says, Are not my princes altogether kings? |
8 Бо говорить: Хіба мої провідники́ ра́зом усі не царі? |
|
9 Is not Calno like Carchemish? Is not Hamath like Arpad? Is not Samaria like Damascus? |
9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск? |
|
10 As my hand has found the kingdoms of the idols, and whose graven images did excel those of Jerusalem and of Samaria; |
10 Тому́ що рука моя ца́рства божкі́в досягла́, а в них більші бовва́ни, як в Єрусалимі та в Самарі́ї, |
|
11 And as I have done to Samaria and her idols, so will I do to Jerusalem and her idols. |
11 то хіба не зроблю́ я так само для Єрусалиму й бовва́нів його, як зробив я був для Самарі́ї й божкі́в її? |
|
12 Therefore it shall come to pass, that when the LORD has performed his whole work on mount Zion, and on Jerusalem, I will punish the fruit of the proud heart of the king of Assyria, and the glory of his pride. |
12 І станеться, як докона́є ввесь чин Свій Госпо́дь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу́ я плоди́ гордови́тости серця царя асирійського та пишно́ту чванли́вих оче́й його! |
|
13 For he has said, By the strength of my hand I have done it, and by my wisdom; for I am prudent, and I have removed the boundaries of the nations, and I have plundered their wealth, and subjugated the inhabited cities; |
13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, — і відміня́ю границі наро́дів, а їхній маєток грабу́ю, й як сильний, скида́ю пану́ючих! |
|
14 And my hand has found like a nest the riches of the peoples; and as one gathers eggs that have been forsaken, I have gathered all the earth; and there was none that moved a wing or opened the mouth or chirped. |
14 І досягла́, мов кубло́ те, багатства наро́дів рука моя, й як збирають поки́нені я́йця, я всю зе́млю зібрав, — і ніхто не порушив крило́м, і дзюбка́ не відкрив, і не зацвірі́нькав. |
|
15 Shall the ax boast itself over him who hews with it? Or shall the saw magnify itself over him who saws with it? Or shall a rod exalt itself over him who lifts it up? |
15 Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево! |
|
16 Therefore shall the LORD God of hosts send destruction upon his rich ones; and instead of his glory he shall kindle a burning like the burning of a fire. |
16 Зате Госпо́дь, Бог Савао́т пошле сухорля́вість на ситих його, і під його славою — по́лум'я буде пала́ти, немов би пожар! |
|
17 And the light of Israel shall be for a fire, and his Holy One for a flame; and it shall burn and devour his thorns and his briers in one day; |
17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — по́лум'ям, і запа́лить воно, й пожере́ його те́рня й будя́ччя його в один день! |
|
18 And it shall consume the glory of his forest and of his fruitful fields, both soul and body shall perish; and they shall be as if they never had been. |
18 І славу лісу його й його са́ду ви́губить Він від душі й аж до тіла, і бу́де, що зни́діє він, мов той хворий, — |
|
19 And the rest of the trees of his forest shall be so few that a child may write them down. |
19 і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише! |
|
20 And it shall come to pass in that day that the remnant of Israel, and those who are escaped of the house of Jacob, shall no more again trust upon him that smote them; but they shall trust in the LORD, the Holy One of Israel, in truth. |
20 |
|
21 The remnant shall return, even the remnant of Jacob, to the mighty God. |
21 Останок наве́рнеться, останок Якова, до Сильного Бога. |
|
22 For though your people Israel be as the sand of the sea, yet a remnant of them shall return; their number decreased, cut off, but flooded with righteousness. |
22 Бо коли б був наро́д твій, Ізра́їль, як мо́рський пісок, тільки останок із нього наве́рнеться! Заги́бель призна́чена є, щоб ви́повнилась справедливість, |
|
23 For the LORD God of hosts shall bring destruction and make decrees throughout all the earth. |
23 бо ви́конає Господь, Бог Савао́т постано́влену згу́бу посеред всієї землі. |
|
24 Therefore thus says the LORD of hosts: O my people that dwell in Zion, be not afraid of the Assyrian, who shall smite you with his rod, and shall lift up his staff against you after the manner of Egypt. |
24 Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській. |
|
25 For yet a very little while, and my indignation shall be accomplished, and my anger because of their destruction. |
25 Бо мало ще, трохи побу́де, — та й скі́нчиться лють, і зве́рнеться гнів Мій на зни́щення їх! |
|
26 And the LORD of hosts shall stir up a scourge against them according to the slaughter of Midian at mount Horeb; and as his staff was upon the sea, so shall he lift it up after the manner of Egypt. |
26 І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет! |
|
27 And it shall come to pass in that day that his burden shall be taken away from off your shoulder and his yoke from off your neck, and the yoke shall be destroyed from your neck because of your strength. |
27 І станеться в день той, з твого рамена тяга́р його зді́йметься, а з-над шиї твоєї ярмо́ його, і через ситість ярмо́ буде зни́щене! |
|
28 He has come to Anath, he has passed Megiddo; at Michmash he has laid up his supplies; |
28 Він при́йде навпроти Айя́ту, пере́йде в Мігро́н, свої речі складе до Міхма́шу. |
|
29 They have gone over the passage of Gibeah to Beth-bethan; Ramath is afraid; Gibeah of Saul has fled. |
29 Пере́йдуть прова́лля, Гева — ночлі́г нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а. |
|
30 Lift up your voice, O daughter of Gallim; give ear, O Laish; answer me, O Anathoth. |
30 Заголоси́ ти, о до́чко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте! |
|
31 Marmanah has been removed; the inhabitants of Gobin are resisting. |
31 Мадме́на розбіглась, мешка́нці Гевіму втікають. |
|
32 As yet he shall remain at Nob that day; he shall shake his hand against the mount of the daughter of Zion and against the hill of Jerusalem. |
32 Ще сьогодні зоста́неться він у Нові; своєю рукою грози́ть горі дочки́ Сіону, па́гірку Єрусалиму. |
|
33 Behold, the LORD God of hosts shall overthrow the glorious ones with might; and the high ones of stature shall be humbled, and the haughty shall be brought down. |
33 Ось Господь, Бог Саваот відтина́є галу́зки застраша́льною силою, — і найвищі поста́вою будуть пости́нані, а високі бу́дуть пони́жені. |
|
34 And he shall cut down the thickets of the forest with iron, and Lebanon with its glory shall fall. |
34 І буде обтя́та навко́ло залізом гуща́вина лісу, і Ліва́н упаде́ від Могу́тнього! |