БытиеГлава 9 |
1 |
2 Участь же всех животных на земле и всех птиц в небе, всего, что на суше обитает, и всех рыб в морях — бояться вас и трепетать перед вами. Все они — в вашей власти. |
3 Всякое творение, что живет и движется, будет вам в пищу; отдаю его вам, как прежде дал пищу растительную. |
4 |
5 И за вашу кровь, в которой жизнь ваша, Я взыщу непременно. Со всякого зверя взыщу за нее, и с каждого человека, жизнь отнявшего у ближнего своего, Я взыщу. |
6 |
7 |
8 |
9 «Ныне утверждаю Я Завет Свой с вами и потомством вашим после вас, |
10 и со всяким живым творением, которое с вами вышло из ковчега: с птицами и скотом, и со всеми зверями со всем живым на земле. |
11 И по этому Завету, который Я ныне объявляю, впредь уже никогда воды потопа не будут уничтожать всё живое, да и самого потопа, который бы мог опустошить землю, уже никогда не будет». |
12 |
13 радуга Моя в облаках будет знаком Союза между Мной и землею. |
14 Когда Я соберу облака над землей и радуга явится на небе, |
15 будет она всегда напоминать Мне о Завете Моем, о Союзе, что между Мною и вами и всеми живыми творениями всякого вида, — и воды уже никогда не затопят землю, чтоб уничтожить на ней всё творение. |
16 Как только радуга явится на небе, Я, увидев ее, вспомню о вечном Союзе между Мною, Богом, и всеми живыми творениями всякого вида на земле». |
17 |
18 |
19 Эти трое были сыновьями Ноя, и их потомки заселили землю. |
20 |
21 Однажды, выпив вина, он опьянел и лежал обнаженный в шатре своем. |
22 Когда Хам (отец Ханаана) увидел наготу отца своего, он, выйдя из шатра, рассказал об этом обоим братьям своим. |
23 Тогда Сим и Яфет взяли верхнюю одежду и, положив ее себе на плечи, пятясь, вошли в шатер и закрыли ею обнаженное тело отца; их взгляды были обращены в сторону, и не видели они наготы отца своего. |
24 |
25 он воскликнул: «Проклятие понесет на себе Ханаан! |
26 |
27 |
28 |
29 ему было девятьсот пятьдесят лет, когда он умер. |
БуттяРозділ 9 |
1 |
2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. |
3 Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе. |
4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. |
5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську. |
6 Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим. |
7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“ |
8 |
9 „А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас. |
10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. |
11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“. |
12 І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: |
13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. |
14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. |
15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло. |
16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“. |
17 І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“. |
18 |
19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля. |
20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. |
21 І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету. |
22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі. |
23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. |
24 А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший. |
25 І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“ |
26 І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому! |
27 Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“ |
28 А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ. |
29 А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер. |
БытиеГлава 9 |
БуттяРозділ 9 |
1 |
1 |
2 Участь же всех животных на земле и всех птиц в небе, всего, что на суше обитает, и всех рыб в морях — бояться вас и трепетать перед вами. Все они — в вашей власти. |
2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. |
3 Всякое творение, что живет и движется, будет вам в пищу; отдаю его вам, как прежде дал пищу растительную. |
3 Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе. |
4 |
4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. |
5 И за вашу кровь, в которой жизнь ваша, Я взыщу непременно. Со всякого зверя взыщу за нее, и с каждого человека, жизнь отнявшего у ближнего своего, Я взыщу. |
5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську. |
6 |
6 Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим. |
7 |
7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“ |
8 |
8 |
9 «Ныне утверждаю Я Завет Свой с вами и потомством вашим после вас, |
9 „А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас. |
10 и со всяким живым творением, которое с вами вышло из ковчега: с птицами и скотом, и со всеми зверями со всем живым на земле. |
10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. |
11 И по этому Завету, который Я ныне объявляю, впредь уже никогда воды потопа не будут уничтожать всё живое, да и самого потопа, который бы мог опустошить землю, уже никогда не будет». |
11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“. |
12 |
12 І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: |
13 радуга Моя в облаках будет знаком Союза между Мной и землею. |
13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. |
14 Когда Я соберу облака над землей и радуга явится на небе, |
14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. |
15 будет она всегда напоминать Мне о Завете Моем, о Союзе, что между Мною и вами и всеми живыми творениями всякого вида, — и воды уже никогда не затопят землю, чтоб уничтожить на ней всё творение. |
15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло. |
16 Как только радуга явится на небе, Я, увидев ее, вспомню о вечном Союзе между Мною, Богом, и всеми живыми творениями всякого вида на земле». |
16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“. |
17 |
17 І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“. |
18 |
18 |
19 Эти трое были сыновьями Ноя, и их потомки заселили землю. |
19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля. |
20 |
20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. |
21 Однажды, выпив вина, он опьянел и лежал обнаженный в шатре своем. |
21 І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету. |
22 Когда Хам (отец Ханаана) увидел наготу отца своего, он, выйдя из шатра, рассказал об этом обоим братьям своим. |
22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі. |
23 Тогда Сим и Яфет взяли верхнюю одежду и, положив ее себе на плечи, пятясь, вошли в шатер и закрыли ею обнаженное тело отца; их взгляды были обращены в сторону, и не видели они наготы отца своего. |
23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. |
24 |
24 А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший. |
25 он воскликнул: «Проклятие понесет на себе Ханаан! |
25 І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“ |
26 |
26 І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому! |
27 |
27 Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“ |
28 |
28 А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ. |
29 ему было девятьсот пятьдесят лет, когда он умер. |
29 А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер. |