Исход

Глава 11

1 И сказал ГОСПОДЬ Моисею: «Наконец последний удар — удар возмездия Моего — Я дам испытать фараону и Египту всему. Тогда отпустит вас фараон; и не только отпустит, но даже станет гнать всех вас отсюда.

2 Поэтому непременно скажи народу, чтобы каждый, будь то мужчина или женщина, выпросил у соседей своих вещи серебряные и золотые».

3 (К просьбам народа израильского египтяне отнеслись милостиво — так сделал ГОСПОДЬ. К тому же все в Египте — и придворные фараона, и простой народ — считали Моисея человеком великим.)

4 И объявил Моисей фараону: «Так говорит ГОСПОДЬ: „В полночь Я пройду по Египту,

5 и не останется в живых ни один первенец в земле египетской — от первенца фараона, которому на престоле сидеть должно, до первенца рабыни, мелющей муку, и каждое первородное животное погибнет“.

6 И по всему Египту будет стоять великий плач, какого не бывало прежде и впредь не будет.

7 Но у израильтян и псы сторожевые не залают — никакая беда ни людям, ни скоту грозить в ту ночь не будет, дабы ясно вам было, что ГОСПОДЬ делает различие между египтянами и израильтянами.

8 Вот тогда придут ко мне все придворные твои, падут к ногам моим и станут просить: „Уходи ты и весь народ, готовый за тобой идти“. После этого я уйду». И Моисей, охваченный гневом, вышел от фараона.

9 «Не послушает вас фараон, — сказал ГОСПОДЬ Моисею, — но так должно быть: еще больше появится в Египте знаков Моего присутствия и дел Моих».

10 Все эти деяния великие и поразительные совершили Моисей с Аароном перед фараоном, но, что бы ни сделал ГОСПОДЬ через них, фараон продолжал упорствовать и не отпускал израильтян из страны своей.

Вихід

Розділ 11

1 І сказав Господь до Мойсея: „Ще одну пора́зу наведу́ Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він бу́де відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси!

2 Скажи ж у ву́ха народу, і нехай пози́чить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої по́суд срібний та по́суд золотий“,

3 І дав Господь милість тому наро́дові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім кра́ї в очах фараонових рабів та в очах того наро́ду.

4 І промовив Мойсей: „Так сказав Госпо́дь! Коло пі́вночі Я вийду посеред Єгипту.

5 І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жо́рнами, і все перворідне з худо́би.

6 І зді́йметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде.

7 А в усіх синів Ізраїлевих — від люди́ни й аж до худоби — навіть пес не висуне язика́ свого́, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем.

8 І зі́йдуть усі оці раби твої до мене, і покло́няться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь наро́д, що слухає тебе. По цьому я вийду“. І він вийшов від фараона, розпа́лений гнівом.

9 І сказав Господь до Мойсея: „Не послухав вас фараон, — щоб могли помно́житись чу́да Мої в єгипетськім краї“.

10 А Мойсей та Аарон учинили всі оці чу́да перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, — і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі.

Исход

Глава 11

Вихід

Розділ 11

1 И сказал ГОСПОДЬ Моисею: «Наконец последний удар — удар возмездия Моего — Я дам испытать фараону и Египту всему. Тогда отпустит вас фараон; и не только отпустит, но даже станет гнать всех вас отсюда.

1 І сказав Господь до Мойсея: „Ще одну пора́зу наведу́ Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він бу́де відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси!

2 Поэтому непременно скажи народу, чтобы каждый, будь то мужчина или женщина, выпросил у соседей своих вещи серебряные и золотые».

2 Скажи ж у ву́ха народу, і нехай пози́чить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої по́суд срібний та по́суд золотий“,

3 (К просьбам народа израильского египтяне отнеслись милостиво — так сделал ГОСПОДЬ. К тому же все в Египте — и придворные фараона, и простой народ — считали Моисея человеком великим.)

3 І дав Господь милість тому наро́дові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім кра́ї в очах фараонових рабів та в очах того наро́ду.

4 И объявил Моисей фараону: «Так говорит ГОСПОДЬ: „В полночь Я пройду по Египту,

4 І промовив Мойсей: „Так сказав Госпо́дь! Коло пі́вночі Я вийду посеред Єгипту.

5 и не останется в живых ни один первенец в земле египетской — от первенца фараона, которому на престоле сидеть должно, до первенца рабыни, мелющей муку, и каждое первородное животное погибнет“.

5 І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жо́рнами, і все перворідне з худо́би.

6 И по всему Египту будет стоять великий плач, какого не бывало прежде и впредь не будет.

6 І зді́йметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде.

7 Но у израильтян и псы сторожевые не залают — никакая беда ни людям, ни скоту грозить в ту ночь не будет, дабы ясно вам было, что ГОСПОДЬ делает различие между египтянами и израильтянами.

7 А в усіх синів Ізраїлевих — від люди́ни й аж до худоби — навіть пес не висуне язика́ свого́, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем.

8 Вот тогда придут ко мне все придворные твои, падут к ногам моим и станут просить: „Уходи ты и весь народ, готовый за тобой идти“. После этого я уйду». И Моисей, охваченный гневом, вышел от фараона.

8 І зі́йдуть усі оці раби твої до мене, і покло́няться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь наро́д, що слухає тебе. По цьому я вийду“. І він вийшов від фараона, розпа́лений гнівом.

9 «Не послушает вас фараон, — сказал ГОСПОДЬ Моисею, — но так должно быть: еще больше появится в Египте знаков Моего присутствия и дел Моих».

9 І сказав Господь до Мойсея: „Не послухав вас фараон, — щоб могли помно́житись чу́да Мої в єгипетськім краї“.

10 Все эти деяния великие и поразительные совершили Моисей с Аароном перед фараоном, но, что бы ни сделал ГОСПОДЬ через них, фараон продолжал упорствовать и не отпускал израильтян из страны своей.

10 А Мойсей та Аарон учинили всі оці чу́да перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, — і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі.