Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Марку

Глава 12

1 И Он стал говорить им в притчах: «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.

2 Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,

3 но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.

4 Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.

5 Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.

6 Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.

7 Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“

8 И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.

9 Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.

10 Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;

11 Господом сделано это, и чудом кажется нам“?»

12 Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.

13 И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.

14 Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были. Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»

15 Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».

16 Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.

17 Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.

18 Также и саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:

19 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.

20 Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;

21 тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,

22 и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.

23 А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».

24 Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?

25 Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.

26 А о том, что мертвые воскресают, разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“

27 Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».

28 Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»

29 Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,

30 и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.

31 А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“. Важнее этих заповедей нет».

32 И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,

33 и что любить Его всем сердцем, всем разумом и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».

34 Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.

35 Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия — сын Давидов?

36 Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.

37 Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.

38 Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,

39 любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.

40 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»

41 Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;

42 и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.

43 Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.

44 Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Евангелие по Марку Глава 12	Вiд Марка Розділ 12
1 И Он стал говорить им в притчах: «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.	1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
2 Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,	2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.
3 но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.	3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.	4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.
5 Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.	5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.
6 Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.	6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“
7 Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“	7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“
8 И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.	8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.
9 Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.	9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
10 Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;	10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!
11 Господом сделано это, и чудом кажется нам“?»	11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.
12 Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.	12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
13 И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.	13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14 Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были. Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»	14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“
15 Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».	15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.
16 Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.	16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.
17 Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.	17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.
18 Также и саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:	18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:
19 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.	19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.
20 Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;	20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.
21 тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,	21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.
22 и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.	22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
23 А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».	23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.
24 Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?	24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?
25 Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.	25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.
26 А о том, что мертвые воскресают, разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“	26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,
27 Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».	27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.
28 Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»	28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“
29 Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,	29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.
30 и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.	30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)
31 А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“. Важнее этих заповедей нет».	31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“
32 И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,	32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,
33 и что любить Его всем сердцем, всем разумом и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».	33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“
34 Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.	34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.
35 Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия — сын Давидов?	35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?
36 Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.	36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
37 Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.	37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.
38 Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,	38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,
39 любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.	39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,
40 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»	40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
41 Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;	41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.
42 и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.	42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.
43 Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.	43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».	44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Марку

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие по Марку

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Марку

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие по Марку

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Ветхий
завет

Новый
завет