Книга пророка Осии

Глава 8

1 Рог к губам своим поднеси, пророк! Враг, словно орел, устремился на Дом ГОСПОДЕНЬ; и это потому, что люди, Мной призванные, Завет Мой нарушили и Мой Закон попрали.

2 Взывают они ко Мне: „Мы, израильтяне, признаём Тебя Богом нашим!“

3 С презрением отвергли они доброе — будут теперь преследовать Израиль враги его!

4 Царей без позволенья Моего на престол возводили, князьями делали без Моего одобрения; на идолов пускали и серебро, и золото свое! И всё себе в погибель!

5 Выбрось тельца своего, Самария! Во гневе Я на жителей ее. Смогут ли они когда-либо жизнью чистой жить?!

6 Ведь идол их — Израиля создание: не Бог он — ремесленник сделал его! Разбит будет вдребезги он, телец Самарии!

7 Посеяв ветер, они бурю пожинают; стоят без колоса стебли пшеницы — не будет муки у людей, а если и есть где колос — враги срывают его.

8 Израиль соседи поглотили, и вот израильтяне среди язычников, что сосуд никчемный.

9 Словно дикий осел, идущий куда попало, они за помощью в Ассирию отправились! Ефрем сделку заключил с любовниками!

10 Хотя и ублажают ефремляне язычников, язычников на них и соберу. И скоро станут мучиться они под бременем царя князей!

11 Тьму жертвенников понаставил Ефрем грехи заглаживать, да все они лишь поводом ко греху ему послужили.

12 Напиши Я им еще тысячи указаний, остались бы и они словно не для них писаны.

13 А что до жертвенных даров, Мне принадлежащих, то израильтяне приносят в жертву животных и мясо то съедают. Но не приемлет ГОСПОДЬ даров их. Припомнит Он их бесчинства и воздаст им за грехи: в Египет придется им вернуться!

14 Забыл Израиль своего Творца — дворцов роскошных понастроил. Иуда воздвиг города укрепленные, но Я пошлю огонь на те города, и пожрет он их твердыни».

Осiя

Розділ 8

1 Рога до уст своїх, та й засурми́: на дім Божий спадає неначе орел, бо переступили вони заповіта Мого́, і на Зако́на Мого повстали.

2 До Мене взивають вони: „Мій Боже, познали Тебе ми, Ізраїлю!“

3 Покинув Ізраїль добро́, — ворог його пожене́!

4 Вони ставлять царя, але́ не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! Вони з срі́бла свого та із золо́та свого божків наробили собі, щоб загинути, —

5 відкинув теля твоє Я, Самаріє! Мій гнів запали́вся на них, — аж доки не можуть вони від провини очи́ститись?

6 Бо й воно від Ізраїля. Зробив його ма́йстер, і воно — то не Бог, бо теля самарійське на кава́лки обе́рнеться.

7 А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, — в них не буде й коло́сся, а зе́рно не видасть муки́, коли ж видасть, чужі поковта́ють її.

8 Ізраїль проко́втнений, — став між наро́дами він як та річ, що до неї немає зами́лування.

9 Бо вони відійшли до Ашшу́ру, як дикий осел, що самі́тний собі, а Єфрем за любов дає да́ри любовні.

10 І хоч вони здобува́ють прихи́льників серед пога́нів, Я їх позбираю тепер, і незаба́ром вони перестануть пома́зувати царя, і князі́в.

11 Бо же́ртівників був намно́жив Єфрем, щоб грішити, — на провину йому стали ці же́ртівники!

12 Я можу йому написати Зако́н Свій хоч тисячу разі́в, — як чуже порахо́ване буде!

13 Вони ж жертви кохають, — ріжуть м'ясо й їдять, та Господь не вподо́бує їх. Тепер Він згадає про їхню прови́ну та їхні гріхи́ покарає, — вони до Єгипту пове́рнуться!

14 Ізраїль забув про свого Творця та й будує пала́ти, а Юда намно́жив тверди́нні міста́, та пошлю́ Я огонь на його ці міста́, — і пожере́ він пала́ти його́!

Книга пророка Осии

Глава 8

Осiя

Розділ 8

1 Рог к губам своим поднеси, пророк! Враг, словно орел, устремился на Дом ГОСПОДЕНЬ; и это потому, что люди, Мной призванные, Завет Мой нарушили и Мой Закон попрали.

1 Рога до уст своїх, та й засурми́: на дім Божий спадає неначе орел, бо переступили вони заповіта Мого́, і на Зако́на Мого повстали.

2 Взывают они ко Мне: „Мы, израильтяне, признаём Тебя Богом нашим!“

2 До Мене взивають вони: „Мій Боже, познали Тебе ми, Ізраїлю!“

3 С презрением отвергли они доброе — будут теперь преследовать Израиль враги его!

3 Покинув Ізраїль добро́, — ворог його пожене́!

4 Царей без позволенья Моего на престол возводили, князьями делали без Моего одобрения; на идолов пускали и серебро, и золото свое! И всё себе в погибель!

4 Вони ставлять царя, але́ не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! Вони з срі́бла свого та із золо́та свого божків наробили собі, щоб загинути, —

5 Выбрось тельца своего, Самария! Во гневе Я на жителей ее. Смогут ли они когда-либо жизнью чистой жить?!

5 відкинув теля твоє Я, Самаріє! Мій гнів запали́вся на них, — аж доки не можуть вони від провини очи́ститись?

6 Ведь идол их — Израиля создание: не Бог он — ремесленник сделал его! Разбит будет вдребезги он, телец Самарии!

6 Бо й воно від Ізраїля. Зробив його ма́йстер, і воно — то не Бог, бо теля самарійське на кава́лки обе́рнеться.

7 Посеяв ветер, они бурю пожинают; стоят без колоса стебли пшеницы — не будет муки у людей, а если и есть где колос — враги срывают его.

7 А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, — в них не буде й коло́сся, а зе́рно не видасть муки́, коли ж видасть, чужі поковта́ють її.

8 Израиль соседи поглотили, и вот израильтяне среди язычников, что сосуд никчемный.

8 Ізраїль проко́втнений, — став між наро́дами він як та річ, що до неї немає зами́лування.

9 Словно дикий осел, идущий куда попало, они за помощью в Ассирию отправились! Ефрем сделку заключил с любовниками!

9 Бо вони відійшли до Ашшу́ру, як дикий осел, що самі́тний собі, а Єфрем за любов дає да́ри любовні.

10 Хотя и ублажают ефремляне язычников, язычников на них и соберу. И скоро станут мучиться они под бременем царя князей!

10 І хоч вони здобува́ють прихи́льників серед пога́нів, Я їх позбираю тепер, і незаба́ром вони перестануть пома́зувати царя, і князі́в.

11 Тьму жертвенников понаставил Ефрем грехи заглаживать, да все они лишь поводом ко греху ему послужили.

11 Бо же́ртівників був намно́жив Єфрем, щоб грішити, — на провину йому стали ці же́ртівники!

12 Напиши Я им еще тысячи указаний, остались бы и они словно не для них писаны.

12 Я можу йому написати Зако́н Свій хоч тисячу разі́в, — як чуже порахо́ване буде!

13 А что до жертвенных даров, Мне принадлежащих, то израильтяне приносят в жертву животных и мясо то съедают. Но не приемлет ГОСПОДЬ даров их. Припомнит Он их бесчинства и воздаст им за грехи: в Египет придется им вернуться!

13 Вони ж жертви кохають, — ріжуть м'ясо й їдять, та Господь не вподо́бує їх. Тепер Він згадає про їхню прови́ну та їхні гріхи́ покарає, — вони до Єгипту пове́рнуться!

14 Забыл Израиль своего Творца — дворцов роскошных понастроил. Иуда воздвиг города укрепленные, но Я пошлю огонь на те города, и пожрет он их твердыни».

14 Ізраїль забув про свого Творця та й будує пала́ти, а Юда намно́жив тверди́нні міста́, та пошлю́ Я огонь на його ці міста́, — і пожере́ він пала́ти його́!