Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Глава 14

1 Волнение охватило всю общину — кричали и плакали все в ту ночь.

2 Мятеж подняли сыны Израилевы против Моисея и Аарона, заявляя им: «Лучше бы умерли мы в Египте или в этой пустыне сгинули!

3 Зачем надо было ГОСПОДУ выводить нас в эту землю? Чтобы пасть нам от меча, а жены наши и дети малые военной добычей стали? Почему бы нам прямо сейчас же не вернуться в Египет?»

4 Дошло до того, что восставшие стали говорить между собой, что им надо выбрать себе другого предводителя и отправляться назад в Египет.

5 Моисей и Аарон пали ниц перед собравшейся общиной сынов Израилевых.

6 А Иисус Навин и Халев, сын Ефуннэ, оба из тех, кто сам видел землю ханаанскую, в сокрушении разодрали на себе одежды

7 и пытались вразумить всю общину сынов Израилевых: «Земля, через которую мы прошли, осматривая ее, прекрасна!

8 Если благоволит нам ГОСПОДЬ, введет Он нас в эту землю — землю, источающую молоко и мед, — и отдаст нам ее.

9 Только не восставайте против ГОСПОДА и не бойтесь людей той земли! Мы, как с куском хлеба, расправимся с ними. Нет у них никакой защиты: ГОСПОДЬ-то ведь с нами! Не бойтесь их!»

10 Но, не внимая словам Иисуса и Халева, вся община угрожала побить их камнями, когда вдруг на виду у всех сынов Израилевых слава ГОСПОДНЯ явила себя у Шатра Откровения.

11 ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Доколе народ сей будет ни во что ставить Меня? До каких пор они не будут верить Мне, несмотря на все знамения, которые совершил Я среди них?

12 Нашлю на них моровое поветрие и откажусь от них. А от твоих потомков произведу народ многочисленнее и сильнее, чем они».

13 Тогда Моисей возразил ГОСПОДУ: «Но об этом услышат в Египте, откуда Ты вывел этот народ силою Своею,

14 и расскажут жителям этой страны, Ханаана. А они ведь тоже слышали уже, что Ты, ГОСПОДИ, в этом народе пребываешь и лицом к лицу являешь Себя ему, о ГОСПОДИ; облако Твое стоит над ними, и идешь Ты перед ними днем в столпе облачном, а ночью — в огненном.

15 И если Ты теперь одним ударом умертвишь их всех, тогда народы, которые слышали о славе Твоей, скажут:

16 „Не смог ГОСПОДЬ привести этих людей в землю, которую клятвенно им обещал, потому и погубил их в пустыне“.

17 Так пусть же ныне явится в величии своем сила Владыки моего, как Ты и провозглашал:

18 „ГОСПОДЬ долготерпеливый и великий в любви Своей неизменной, прощает Он беззаконие и преступление, не поступаясь, однако, справедливым наказанием виновных; Он и с детей взыскивает за грехи, что родители передают им до третьего и даже четвертого поколения, продолжающих отвергать Его“.

19 Прости же грех народу сему по величию любви Твоей неизменной, как Ты прощал ему до сих пор от самого ухода его из Египта».

20 И сказал ГОСПОДЬ: «Я простил их по просьбе твоей.

21 Но как верно то, что Я жив и что славою Моей вся земля наполнится,

22 так точно и ни один из тех, кто видел славу Мою и знамения Мои, которые творил Я в Египте и в пустыне, и кто, несмотря на это, вновь и вновь дерзко противился Мне, не прислушиваясь к гласу Моему,

23 никто из них не увидит той земли, что Я клятвенно обещал отцам их, ни один из тех, кто хулил Меня.

24 Только Халева, слугу Моего, — человека иного духа, полностью Мне преданного, — введу Я в землю, в которую он уже ходил, и потомки его унаследуют ее

25 (а пока в той долине живут амалекитяне и ханаанеи). Вы же завтра разворачивайтесь и направляйтесь в пустыню, по дороге к Красному морю».

26 При этом ГОСПОДЬ сказал Моисею и Аарону:

27 «Как долго будет продолжаться этот ропот против Меня людей, зла исполненных? От этих ропщущих израильтян довольно Я выслушал жалоб.

28 Скажи им: „Вас послушав, Я поступлю с вами по словам вашим, — говорит ГОСПОДЬ, — и это так же верно, как и то, что Я жив.

29 Эта пустыня будет усеяна трупами вашими — каждого из вас от двадцати лет и старше, включенных в перепись, — всех, кто роптал на Меня.

30 Никто из вас не войдет в ту землю, в которой вас поселить Я торжественно клялся, — никто, кроме Халева, сына Ефуннэ, и Иисуса Навина.

31 Но малых детей, о которых вы говорили, что военной добычей станут они, — их введу Я в землю, от которой вы отказались, и они ее узнают, узнают, как хороша она.

32 А что до прочих из вас — пустыня будет усеяна трупами вашими.

33 Дети ваши, словно пастухи с отарами, скитаться будут по пустыне сорок лет, страдая из-за неверности вашей, пока последний из вас не умрет.

34 По числу дней, в которые вы осматривали Ханаан, а их было сорок, — день за год, целых сорок лет будете страдать за свое нечестие и познаете, что значит идти Мне наперекор“.

35 Я, ГОСПОДЬ, изрек это и непременно так и сделаю с этой исполненной зла общиной, сговорившейся против Меня. Конец придет им в этой пустыне. Здесь умрут».

36 Те мужи, которых Моисей посылал осмотреть землю и которые, распространив о ней худую молву по возвращении своем, привели к ропоту против Моисея всю общину,

37 эти люди, говорившие худо о Земле обетованной, умерли пред ГОСПОДОМ — покарал Он их.

38 В живых остались только Иисус Навин и Халев, сын Ефуннэ, единственные из всех тех, кто осматривал землю.

39 Когда Моисей передал эти слова всем сынам Израилевым, они впали в великую скорбь.

40 А утром, встав рано, они уже собрались идти к хребту холмистого края, говоря: «Мы согрешили, однако теперь мы готовы идти в ту местность, о которой говорил ГОСПОДЬ».

41 Но Моисей сказал: «Зачем же преступаете повеление ГОСПОДНЕ?! Ничего хорошего из этого не выйдет.

42 Не начинайте наступления, ибо нет с вами ГОСПОДА, — разобьют вас враги ваши.

43 Перед вами ведь амалекитяне и ханаанеи, и вы падете от меча, потому что отвернулись от ГОСПОДА и не будет Его с вами».

44 Но они в своей самонадеянности отправились к хребту холмистого края. (А ковчег Завета ГОСПОДНЯ и Моисей оставались в стане.)

45 Жившие на тех холмах амалекитяне и ханаанеи сошли вниз и, нанеся им сокрушительное поражение, гнали их до Хормы.

Числа

Розділ 14

1 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!

3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“

4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“

5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!

8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.

9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!

10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...

11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?

12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.

13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,

14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —

15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.

17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.

19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“

20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.

21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.

22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!

24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.

25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“

26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.

29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.

30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.

31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.

32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!

33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.

34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.

36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,

37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.

38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.

39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!

40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.

41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!

42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.

43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.

44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.

45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Числа Глава 14	Числа Розділ 14
1 Волнение охватило всю общину — кричали и плакали все в ту ночь.	1 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.
2 Мятеж подняли сыны Израилевы против Моисея и Аарона, заявляя им: «Лучше бы умерли мы в Египте или в этой пустыне сгинули!	2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!
3 Зачем надо было ГОСПОДУ выводить нас в эту землю? Чтобы пасть нам от меча, а жены наши и дети малые военной добычей стали? Почему бы нам прямо сейчас же не вернуться в Египет?»	3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“
4 Дошло до того, что восставшие стали говорить между собой, что им надо выбрать себе другого предводителя и отправляться назад в Египет.	4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“
5 Моисей и Аарон пали ниц перед собравшейся общиной сынов Израилевых.	5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.
6 А Иисус Навин и Халев, сын Ефуннэ, оба из тех, кто сам видел землю ханаанскую, в сокрушении разодрали на себе одежды	6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,
7 и пытались вразумить всю общину сынов Израилевых: «Земля, через которую мы прошли, осматривая ее, прекрасна!	7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!
8 Если благоволит нам ГОСПОДЬ, введет Он нас в эту землю — землю, источающую молоко и мед, — и отдаст нам ее.	8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.
9 Только не восставайте против ГОСПОДА и не бойтесь людей той земли! Мы, как с куском хлеба, расправимся с ними. Нет у них никакой защиты: ГОСПОДЬ-то ведь с нами! Не бойтесь их!»	9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!
10 Но, не внимая словам Иисуса и Халева, вся община угрожала побить их камнями, когда вдруг на виду у всех сынов Израилевых слава ГОСПОДНЯ явила себя у Шатра Откровения.	10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...
11 ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Доколе народ сей будет ни во что ставить Меня? До каких пор они не будут верить Мне, несмотря на все знамения, которые совершил Я среди них?	11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?
12 Нашлю на них моровое поветрие и откажусь от них. А от твоих потомков произведу народ многочисленнее и сильнее, чем они».	12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.
13 Тогда Моисей возразил ГОСПОДУ: «Но об этом услышат в Египте, откуда Ты вывел этот народ силою Своею,	13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,
14 и расскажут жителям этой страны, Ханаана. А они ведь тоже слышали уже, что Ты, ГОСПОДИ, в этом народе пребываешь и лицом к лицу являешь Себя ему, о ГОСПОДИ; облако Твое стоит над ними, и идешь Ты перед ними днем в столпе облачном, а ночью — в огненном.	14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —
15 И если Ты теперь одним ударом умертвишь их всех, тогда народы, которые слышали о славе Твоей, скажут:	15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:
16 „Не смог ГОСПОДЬ привести этих людей в землю, которую клятвенно им обещал, потому и погубил их в пустыне“.	16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.
17 Так пусть же ныне явится в величии своем сила Владыки моего, как Ты и провозглашал:	17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:
18 „ГОСПОДЬ долготерпеливый и великий в любви Своей неизменной, прощает Он беззаконие и преступление, не поступаясь, однако, справедливым наказанием виновных; Он и с детей взыскивает за грехи, что родители передают им до третьего и даже четвертого поколения, продолжающих отвергать Его“.	18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.
19 Прости же грех народу сему по величию любви Твоей неизменной, как Ты прощал ему до сих пор от самого ухода его из Египта».	19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“
20 И сказал ГОСПОДЬ: «Я простил их по просьбе твоей.	20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.
21 Но как верно то, что Я жив и что славою Моей вся земля наполнится,	21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.
22 так точно и ни один из тех, кто видел славу Мою и знамения Мои, которые творил Я в Египте и в пустыне, и кто, несмотря на это, вновь и вновь дерзко противился Мне, не прислушиваясь к гласу Моему,	22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,
23 никто из них не увидит той земли, что Я клятвенно обещал отцам их, ни один из тех, кто хулил Меня.	23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!
24 Только Халева, слугу Моего, — человека иного духа, полностью Мне преданного, — введу Я в землю, в которую он уже ходил, и потомки его унаследуют ее	24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.
25 (а пока в той долине живут амалекитяне и ханаанеи). Вы же завтра разворачивайтесь и направляйтесь в пустыню, по дороге к Красному морю».	25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“
26 При этом ГОСПОДЬ сказал Моисею и Аарону:	26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:
27 «Как долго будет продолжаться этот ропот против Меня людей, зла исполненных? От этих ропщущих израильтян довольно Я выслушал жалоб.	27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.
28 Скажи им: „Вас послушав, Я поступлю с вами по словам вашим, — говорит ГОСПОДЬ, — и это так же верно, как и то, что Я жив.	28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.
29 Эта пустыня будет усеяна трупами вашими — каждого из вас от двадцати лет и старше, включенных в перепись, — всех, кто роптал на Меня.	29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.
30 Никто из вас не войдет в ту землю, в которой вас поселить Я торжественно клялся, — никто, кроме Халева, сына Ефуннэ, и Иисуса Навина.	30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.
31 Но малых детей, о которых вы говорили, что военной добычей станут они, — их введу Я в землю, от которой вы отказались, и они ее узнают, узнают, как хороша она.	31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.
32 А что до прочих из вас — пустыня будет усеяна трупами вашими.	32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!
33 Дети ваши, словно пастухи с отарами, скитаться будут по пустыне сорок лет, страдая из-за неверности вашей, пока последний из вас не умрет.	33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.
34 По числу дней, в которые вы осматривали Ханаан, а их было сорок, — день за год, целых сорок лет будете страдать за свое нечестие и познаете, что значит идти Мне наперекор“.	34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!
35 Я, ГОСПОДЬ, изрек это и непременно так и сделаю с этой исполненной зла общиной, сговорившейся против Меня. Конец придет им в этой пустыне. Здесь умрут».	35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.
36 Те мужи, которых Моисей посылал осмотреть землю и которые, распространив о ней худую молву по возвращении своем, привели к ропоту против Моисея всю общину,	36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,
37 эти люди, говорившие худо о Земле обетованной, умерли пред ГОСПОДОМ — покарал Он их.	37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.
38 В живых остались только Иисус Навин и Халев, сын Ефуннэ, единственные из всех тех, кто осматривал землю.	38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.
39 Когда Моисей передал эти слова всем сынам Израилевым, они впали в великую скорбь.	39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!
40 А утром, встав рано, они уже собрались идти к хребту холмистого края, говоря: «Мы согрешили, однако теперь мы готовы идти в ту местность, о которой говорил ГОСПОДЬ».	40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.
41 Но Моисей сказал: «Зачем же преступаете повеление ГОСПОДНЕ?! Ничего хорошего из этого не выйдет.	41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!
42 Не начинайте наступления, ибо нет с вами ГОСПОДА, — разобьют вас враги ваши.	42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.
43 Перед вами ведь амалекитяне и ханаанеи, и вы падете от меча, потому что отвернулись от ГОСПОДА и не будет Его с вами».	43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.
44 Но они в своей самонадеянности отправились к хребту холмистого края. (А ковчег Завета ГОСПОДНЯ и Моисей оставались в стане.)	44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.
45 Жившие на тех холмах амалекитяне и ханаанеи сошли вниз и, нанеся им сокрушительное поражение, гнали их до Хормы.	45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Ветхий
завет

Новый
завет

Числа

Глава 14

Числа

Розділ 14

Числа

Глава 14

Числа

Розділ 14

Ветхий завет

Новый завет

Числа

Глава 14

Числа

Розділ 14

Числа

Глава 14

Числа

Розділ 14

Ветхий
завет

Новый
завет