БытиеГлава 48 |
1 |
2 Когда Иаков услышал, что его сын Иосиф пришел к нему, собрался Израиль с силами, приподнялся, сел на постели |
3 и сказал Иосифу: «В свое время Бог Всесильный явился мне в Лузе, что в Ханаане, и, благословляя меня, |
4 обещал мне: „Я сделаю тебя плодовитым и род твой многочисленным, ты будешь отцом множества народов, и эту землю Я отдам потомкам твоим во владение вечное“. |
5 |
6 Другие же дети, что родятся у тебя после них, — твои, но в том, что касается их наследства родового, они будут значиться под именами Ефрема и Манассии, их братьев старших. |
7 И делаю я это, потому что — увы! умерла моя Рахиль, когда я возвращался из Паддана, умерла в Ханаане, недалеко от Эфраты. Я и похоронил ее там же, у дороги в Эфрату». (Ныне она Вифлеемом называется.) |
8 |
9 «Сыновья мои, которых даровал мне здесь Бог», — ответил Иосиф. «Подведи их ко мне, — сказал Израиль, — и я благословлю их». |
10 Зрение Израиля от старости притупилось — он едва видел. Иосиф подвел к нему своих сыновей; Израиль поцеловал их, обнял |
11 и сказал Иосифу: «Я уже не надеялся тебя увидеть, а Бог дал мне увидеть и детей твоих». |
12 |
13 Взял он обоих сыновей (Ефрема — правой рукой, чтобы тот был слева от Израиля, а Манассию — левой, чтобы тот был справа от Израиля) и подвел их поближе к нему. |
14 Но Израиль, протянув руки вперед и скрестив их, возложил правую на голову Ефрема, хотя тот был младшим, а левую — на голову Манассии, несмотря на то, что Манассия был первенцем. |
15 |
16 |
17 |
18 «Не так, отец мой, — сказал он, — ибо этот первенец, возложи правую руку на его голову». |
19 |
20 И благословил он их в тот день и сказал: |
21 |
22 И тебе, сверх того, что получат братья твои, я даю горный склон, который отвоевал я у амореев мечом и луком своим». |
БуттяРозділ 48 |
1 |
2 І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“ І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі. |
3 І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене. |
4 І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“. |
5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої. |
6 А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм. |
7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“. |
8 А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“ |
9 І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“. |
10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх. |
11 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“. |
12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі. |
13 І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів. |
14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний. |
15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня, |
16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“. |
17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну. |
18 І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“ |
19 А батько його не хотів, і сказав: „3наю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“. |
20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“ І поставив Єфрема перед Манасією. |
21 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків! |
22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“. |
БытиеГлава 48 |
БуттяРозділ 48 |
1 |
1 |
2 Когда Иаков услышал, что его сын Иосиф пришел к нему, собрался Израиль с силами, приподнялся, сел на постели |
2 І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“ І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі. |
3 и сказал Иосифу: «В свое время Бог Всесильный явился мне в Лузе, что в Ханаане, и, благословляя меня, |
3 І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене. |
4 обещал мне: „Я сделаю тебя плодовитым и род твой многочисленным, ты будешь отцом множества народов, и эту землю Я отдам потомкам твоим во владение вечное“. |
4 І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“. |
5 |
5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої. |
6 Другие же дети, что родятся у тебя после них, — твои, но в том, что касается их наследства родового, они будут значиться под именами Ефрема и Манассии, их братьев старших. |
6 А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм. |
7 И делаю я это, потому что — увы! умерла моя Рахиль, когда я возвращался из Паддана, умерла в Ханаане, недалеко от Эфраты. Я и похоронил ее там же, у дороги в Эфрату». (Ныне она Вифлеемом называется.) |
7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“. |
8 |
8 А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“ |
9 «Сыновья мои, которых даровал мне здесь Бог», — ответил Иосиф. «Подведи их ко мне, — сказал Израиль, — и я благословлю их». |
9 І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“. |
10 Зрение Израиля от старости притупилось — он едва видел. Иосиф подвел к нему своих сыновей; Израиль поцеловал их, обнял |
10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх. |
11 и сказал Иосифу: «Я уже не надеялся тебя увидеть, а Бог дал мне увидеть и детей твоих». |
11 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“. |
12 |
12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі. |
13 Взял он обоих сыновей (Ефрема — правой рукой, чтобы тот был слева от Израиля, а Манассию — левой, чтобы тот был справа от Израиля) и подвел их поближе к нему. |
13 І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів. |
14 Но Израиль, протянув руки вперед и скрестив их, возложил правую на голову Ефрема, хотя тот был младшим, а левую — на голову Манассии, несмотря на то, что Манассия был первенцем. |
14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний. |
15 |
15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня, |
16 |
16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“. |
17 |
17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну. |
18 «Не так, отец мой, — сказал он, — ибо этот первенец, возложи правую руку на его голову». |
18 І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“ |
19 |
19 А батько його не хотів, і сказав: „3наю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“. |
20 И благословил он их в тот день и сказал: |
20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“ І поставив Єфрема перед Манасією. |
21 |
21 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків! |
22 И тебе, сверх того, что получат братья твои, я даю горный склон, который отвоевал я у амореев мечом и луком своим». |
22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“. |