Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 50

1 Иосиф тотчас бросился к отцу и, покрывая лицо его поцелуями, плакал над ним.

2 Врачам, из числа слуг своих, он повелел приступить к бальзамированию тела Израиля, отца своего. И те тотчас же взялись за свое дело,

3 завершив бальзамирование через сорок дней — столько для этого требовалось времени. Египтяне оплакивали умершего семьдесят дней.

4 Когда окончились дни плача, Иосиф сказал придворным фараона: «Если вы благоволите мне, передайте, пожалуйста, фараону,

5 что отец мой, умирая, взял с меня клятву, что я похороню его в усыпальнице, которую он приготовил для себя в земле ханаанской. Прошу, отпустите меня, чтобы я мог пойти похоронить отца; а потом я вернусь».

6 «Иди, — сказал фараон, — и похорони отца — сделай то, в чем он просил тебя заверить его клятвенно».

7 Отправился Иосиф хоронить отца своего, и с ним пошли все придворные фараона — знатнейшие сановники его — и все старейшины Египта,

8 так же как и вся семья Иосифа, его братья и домочадцы отца его. В земле Гошен остались только дети малые да скот.

9 Сопровождали Иосифа и колесницы, и конница — шествие было великое.

10 Дойдя до Горен-ха-Атада, что на другой стороне Иордана, они остановились там, чтобы излить скорбь свою в горьких воплях; и провел Иосиф семь дней в плаче по отцу своему.

11 Ханаанеи, жившие там и ставшие свидетелями плача в Горен-ха-Атаде, говорили один другому: «Посмотрите, как горько скорбят египтяне!» Это место за Иорданом так и стало называться Авель-Мицраим.

12 Сыновья Иакова выполнили его предсмертную волю:

13 перенесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере на поле, что при Махпеле, на восток от Мамре, на том самом поле, которое Авраам в свое время купил у Эфрона-хетта для усыпальницы родовой.

14 Похоронив отца, Иосиф, его братья и все, кто ходил с ним предать усопшего земле, вернулись в Египет.

15 Понимая, что уже нет в живых их отца, заступника их, братья Иосифа стали говорить между собой: «А что, если Иосиф питает недобрые чувства к нам и однажды захочет отплатить за всё то зло, что мы причинили ему?»

16 Поэтому они послали Иосифу такую весть: «Твой отец перед смертью дал нам наказ:

17 „Скажите Иосифу: я очень прошу тебя, прости преступление и грех братьев твоих, которые тебе такое зло причинили“. Так вот и мы теперь молим тебя: прости нам преступление наше, мы ведь тоже рабы Бога отца твоего». Услышав это, Иосиф заплакал.

18 Затем пришли и сами братья, пали к ногам его и сказали: «Мы — рабы твои».

19 «Не бойтесь! — отвечал им Иосиф. — Разве я вместо Бога могу что-нибудь делать?

20 Да, вы замышляли сделать мне зло, но по замыслу Бога это благом великим обернулось, чтобы совершить ныне очевидное: спасти жизнь стольких людей!

21 Не бойтесь, я буду заботиться о вас и детях ваших». И, говоря с ними от сердца к сердцу, он успокоил их.

22 Так и остался Иосиф в Египте: и он, и семья отца его. Он прожил сто десять лет.

23 Довелось ему увидеть внуков Ефрема — своих правнуков. Видел он и детей Махира, сына Манассии, коих ввел он в число прямых наследников своих.

24 Пришло время, и Иосиф сказал своим братьям: «Вот я умираю. Бог же непременно явит вам милость Свою и выведет вас отсюда в ту землю, которую Он клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову».

25 Иосиф взял с сынов Израилевых клятву, что, когда Бог явит им Свою милость, они унесут из Египта останки его.

26 И умер Иосиф в Египте в возрасте ста десяти лет, тело его набальзамировали и положили в гроб.

Буття

Розділ 50

1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.

2 І звелів Йо́сип рабам своїм лікарям забальзамува́ти батька його. І забальзамува́ли ці лікарі Ізраїля.

3 І спо́внилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамува́ння. І оплакував його Єгипет сімдеся́т день.

4 А як минули дні опла́кування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: „Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:

5 „Батько мій заприсяг був мене, говорячи: „Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене“. А тепер нехай я піду́, і похова́ю батька свого, та й верну́ся“.

6 І сказав фараон: „Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе“.

7 І пішов Йо́сип поховати ба́тька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші́ єгипетського кра́ю,

8 і ввесь дім Йо́сипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоста́вили в кра́їні Ґошен.

9 І вирушили з ним також колесни́ці та комо́нники. І був табір їх дуже великий.

10 І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йорда́ну, і плакали там великим та дуже ревним плаче́м... І він учинив ба́тькові своєму семиденну жало́бу.

11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жало́бу в Ґорен-Атаді, та й сказали: „То сильна жало́ба для Єгипту!“ Тому то кликнули ім'я́ його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.

12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.

13 І поне́сли його сини його до ханаанського Кра́ю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраа́м на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре́.

14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

15 І побачили Йо́сипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: „А що́ як знена́видить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були́ заподіяли?“

16 І переказали вони Йосипові, говорячи: „Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:

17 Отак скажіть Йосипові: Прошу́, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були́ заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!“ І заплакав Йо́сип, як вони говорили до нього...

18 І пішли також бра́ття його, і впали перед лицем його, та й сказали: „Ось ми тобі за рабів!“

19 А Йо́сип промовив до них: „Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?

20 Ви заду́мували були́ на мене зло, та Бог заду́мав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий наро́д!

21 А тепер не лякайтеся, — я бу́ду утримувати вас та дітей ваших!“ І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

22 І осівся Йо́сип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.

23 І побачив Йо́сип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.

24 І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“.

25 І Йо́сип заприсяг Ізра́їлевих синів, гово́рячи: „Конче згадає Бог вас, а ви ви́несете звідси кості мої!“

26 І впоко́ївся Йо́сип у віці ста й десяти літ. І забальзамува́ли його, і він був покладений у труну в Єгипті.

Бытие Глава 50	Буття Розділ 50
1 Иосиф тотчас бросился к отцу и, покрывая лицо его поцелуями, плакал над ним.	1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.
2 Врачам, из числа слуг своих, он повелел приступить к бальзамированию тела Израиля, отца своего. И те тотчас же взялись за свое дело,	2 І звелів Йо́сип рабам своїм лікарям забальзамува́ти батька його. І забальзамува́ли ці лікарі Ізраїля.
3 завершив бальзамирование через сорок дней — столько для этого требовалось времени. Египтяне оплакивали умершего семьдесят дней.	3 І спо́внилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамува́ння. І оплакував його Єгипет сімдеся́т день.
4 Когда окончились дни плача, Иосиф сказал придворным фараона: «Если вы благоволите мне, передайте, пожалуйста, фараону,	4 А як минули дні опла́кування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: „Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:
5 что отец мой, умирая, взял с меня клятву, что я похороню его в усыпальнице, которую он приготовил для себя в земле ханаанской. Прошу, отпустите меня, чтобы я мог пойти похоронить отца; а потом я вернусь».	5 „Батько мій заприсяг був мене, говорячи: „Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене“. А тепер нехай я піду́, і похова́ю батька свого, та й верну́ся“.
6 «Иди, — сказал фараон, — и похорони отца — сделай то, в чем он просил тебя заверить его клятвенно».	6 І сказав фараон: „Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе“.
7 Отправился Иосиф хоронить отца своего, и с ним пошли все придворные фараона — знатнейшие сановники его — и все старейшины Египта,	7 І пішов Йо́сип поховати ба́тька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші́ єгипетського кра́ю,
8 так же как и вся семья Иосифа, его братья и домочадцы отца его. В земле Гошен остались только дети малые да скот.	8 і ввесь дім Йо́сипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоста́вили в кра́їні Ґошен.
9 Сопровождали Иосифа и колесницы, и конница — шествие было великое.	9 І вирушили з ним також колесни́ці та комо́нники. І був табір їх дуже великий.
10 Дойдя до Горен-ха-Атада, что на другой стороне Иордана, они остановились там, чтобы излить скорбь свою в горьких воплях; и провел Иосиф семь дней в плаче по отцу своему.	10 І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йорда́ну, і плакали там великим та дуже ревним плаче́м... І він учинив ба́тькові своєму семиденну жало́бу.
11 Ханаанеи, жившие там и ставшие свидетелями плача в Горен-ха-Атаде, говорили один другому: «Посмотрите, как горько скорбят египтяне!» Это место за Иорданом так и стало называться Авель-Мицраим.	11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жало́бу в Ґорен-Атаді, та й сказали: „То сильна жало́ба для Єгипту!“ Тому то кликнули ім'я́ його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.
12 Сыновья Иакова выполнили его предсмертную волю:	12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.
13 перенесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере на поле, что при Махпеле, на восток от Мамре, на том самом поле, которое Авраам в свое время купил у Эфрона-хетта для усыпальницы родовой.	13 І поне́сли його сини його до ханаанського Кра́ю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраа́м на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре́.
14 Похоронив отца, Иосиф, его братья и все, кто ходил с ним предать усопшего земле, вернулись в Египет.	14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
15 Понимая, что уже нет в живых их отца, заступника их, братья Иосифа стали говорить между собой: «А что, если Иосиф питает недобрые чувства к нам и однажды захочет отплатить за всё то зло, что мы причинили ему?»	15 І побачили Йо́сипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: „А що́ як знена́видить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були́ заподіяли?“
16 Поэтому они послали Иосифу такую весть: «Твой отец перед смертью дал нам наказ:	16 І переказали вони Йосипові, говорячи: „Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
17 „Скажите Иосифу: я очень прошу тебя, прости преступление и грех братьев твоих, которые тебе такое зло причинили“. Так вот и мы теперь молим тебя: прости нам преступление наше, мы ведь тоже рабы Бога отца твоего». Услышав это, Иосиф заплакал.	17 Отак скажіть Йосипові: Прошу́, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були́ заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!“ І заплакав Йо́сип, як вони говорили до нього...
18 Затем пришли и сами братья, пали к ногам его и сказали: «Мы — рабы твои».	18 І пішли також бра́ття його, і впали перед лицем його, та й сказали: „Ось ми тобі за рабів!“
19 «Не бойтесь! — отвечал им Иосиф. — Разве я вместо Бога могу что-нибудь делать?	19 А Йо́сип промовив до них: „Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Да, вы замышляли сделать мне зло, но по замыслу Бога это благом великим обернулось, чтобы совершить ныне очевидное: спасти жизнь стольких людей!	20 Ви заду́мували були́ на мене зло, та Бог заду́мав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий наро́д!
21 Не бойтесь, я буду заботиться о вас и детях ваших». И, говоря с ними от сердца к сердцу, он успокоил их.	21 А тепер не лякайтеся, — я бу́ду утримувати вас та дітей ваших!“ І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
22 Так и остался Иосиф в Египте: и он, и семья отца его. Он прожил сто десять лет.	22 І осівся Йо́сип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
23 Довелось ему увидеть внуков Ефрема — своих правнуков. Видел он и детей Махира, сына Манассии, коих ввел он в число прямых наследников своих.	23 І побачив Йо́сип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
24 Пришло время, и Иосиф сказал своим братьям: «Вот я умираю. Бог же непременно явит вам милость Свою и выведет вас отсюда в ту землю, которую Он клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову».	24 І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“.
25 Иосиф взял с сынов Израилевых клятву, что, когда Бог явит им Свою милость, они унесут из Египта останки его.	25 І Йо́сип заприсяг Ізра́їлевих синів, гово́рячи: „Конче згадає Бог вас, а ви ви́несете звідси кості мої!“
26 И умер Иосиф в Египте в возрасте ста десяти лет, тело его набальзамировали и положили в гроб.	26 І впоко́ївся Йо́сип у віці ста й десяти літ. І забальзамува́ли його, і він був покладений у труну в Єгипті.

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 50

Буття

Розділ 50

Бытие

Глава 50

Буття

Розділ 50

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 50

Буття

Розділ 50

Бытие

Глава 50

Буття

Розділ 50

Ветхий
завет

Новый
завет