Деяния апостолов

Глава 17

1 Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, они пришли в Фессалонику. Здесь была иудейская синагога.

2 По своему обыкновению, Павел ходил туда и три субботы подряд приводил собравшимся доводы из Писания,

3 объясняя и доказывая, что Мессия должен был пострадать и воскреснуть из мертвых. «Этот Иисус, Которого я проповедую вам, и есть Мессия», — говорил он.

4 Некоторых из них эти доводы убедили, и они примкнули к Павлу и Силе вместе с очень многими почитающими единого Бога язычниками и немалым числом знатных женщин.

5 Но это вызвало зависть у иудеев, что не уверовали, и они, прихватив с собой ничтожных людей из городской черни, собрали толпу и начали возмущать город. Они ринулись к дому Иасона, пытаясь найти там Павла и Силу, чтобы привести их в народное собрание.

6 Не найдя их, повлекли Иасона и еще некоторых братьев к городским властям, крича: «Эти люди, перевернувшие вверх дном весь мир, теперь пришли и сюда!

7 Иасон принял их у себя; все они нарушают повеления кесаря, утверждая, что есть другой царь, Иисус».

8 Эти слова встревожили народ и городские власти,

9 и они отпустили Иасона и тех, кто был с ним, только после того, как получили от них залог.

10 С наступлением ночи братья немедленно отправили Павла и Силу в Верию; войдя в город, они сразу же пошли в иудейскую синагогу.

11 Иудеи в Верии были более благородными и открытыми, чем в Фессалонике, — они очень охотно приняли весть, ежедневно исследуя Писания, чтоб самим видеть, верно ли то, что им было сказано.

12 И многие из них уверовали, и немало среди них было уважаемых в обществе женщин и мужчин из греков.

13 Но когда иудеи в Фессалонике узнали, что и в Верии возвещено Павлом слово Божие, то пришли и туда, чтобы сеять смуту и возмущение в народе.

14 Тогда братья немедленно отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в Верии.

15 Провожавшие Павла довели его до Афин и, получив от него наказ для Силы и Тимофея как можно скорее прийти к нему, отправились в обратный путь.

16 В Афинах, дожидаясь Силу и Тимофея, Павел до глубины души был потрясен видом города, погрязшего в идолопоклонстве.

17 И потому он в заботе о жителях города беседовал, где и с кем только мог: и в синагоге с иудеями, и с почитающими единого Бога язычниками, и каждый день на площади с прохожими.

18 А кое-кто из философов, эпикурейцев и стоиков, беседовал с ним, и некоторые из них говорили: «Что хочет сказать этот пустослов?» А иные: «Он, кажется, вестник каких-то богов других народов», — это потому, что Павел проповедовал им об Иисусе и воскресении мертвых.

19 Тогда взяли они его с собой, привели в Ареопаг и там спросили: «Можем ли мы узнать, что это за новое учение, о котором ты всё толкуешь?

20 Мы слышали от тебя нечто странное и хотим знать, что всё это значит».

21 (Ведь все афиняне и даже живущие в их городе иностранцы ни в чем так охотно не проводили время, как в том, чтобы слушать или обсуждать что-нибудь новое.)

22 Павел, представ перед Ареопагом, сказал: «Уважаемые афиняне, по всему вижу, что вы очень набожны.

23 Когда я ходил и осматривал ваши святыни, нашел я жертвенник, на котором написано: „НЕВЕДОМОМУ БОГУ“. Именно Этого Бога, Которого вы, не зная, почитаете, я и возвещаю вам.

24 Бог, сотворивший мир и всё, что в нем, Он, Властелин неба и земли, не в рукотворных храмах обитает.

25 Что могут сделать для Него люди своими руками?! Он ведь ни в чем не нуждается — Сам дарует Он всему жизнь, дыхание да и всё остальное.

26 Он не только создал все народы от одного человека, чтоб всю землю они населили, но и заранее определил для них точные времена и пределы обитания.

27 И это с тем, чтобы они искали Бога, пусть даже ощупью шли к Нему и могли найти Его, хотя Он и недалеко от каждого из нас.

28 Ибо в Нем мы живем и движемся, Им существуем, как сказал об этом один из ваших поэтов: „Ведь все мы — дети Его“.

29 А раз мы дети Божии, нам нельзя допустить и мысли, что Божество подобно чему-то, сделанному из золота, серебра или камня — всему тому, что носит на себе печать искусства и замысла человека.

30 Было время, когда Бог считал нужным не обращать внимания на неведение людское, а ныне Он повелевает всем людям повсюду покаяться.

31 Он уже определил день, когда будет судить весь мир судом праведным через Того, Кого Он поставил на это, и Он всем доказал это, воскресив Его из мертвых».

32 При упоминании о воскресении мертвых одни стали насмехаться, а другие сказали: «Мы послушаем тебя об этом еще раз».

33 С этим Павел и покинул их собрание.

34 Но некоторые люди пошли за ним и уверовали. Среди них были Дионисий Ареопагит, женщина по имени Дамарь и с ними многие другие.

Дiї

Розділ 17

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

Деяния апостолов

Глава 17

Дiї

Розділ 17

1 Пройдя через Амфиполь и Аполлонию, они пришли в Фессалонику. Здесь была иудейская синагога.

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

2 По своему обыкновению, Павел ходил туда и три субботы подряд приводил собравшимся доводы из Писания,

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

3 объясняя и доказывая, что Мессия должен был пострадать и воскреснуть из мертвых. «Этот Иисус, Которого я проповедую вам, и есть Мессия», — говорил он.

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

4 Некоторых из них эти доводы убедили, и они примкнули к Павлу и Силе вместе с очень многими почитающими единого Бога язычниками и немалым числом знатных женщин.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

5 Но это вызвало зависть у иудеев, что не уверовали, и они, прихватив с собой ничтожных людей из городской черни, собрали толпу и начали возмущать город. Они ринулись к дому Иасона, пытаясь найти там Павла и Силу, чтобы привести их в народное собрание.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

6 Не найдя их, повлекли Иасона и еще некоторых братьев к городским властям, крича: «Эти люди, перевернувшие вверх дном весь мир, теперь пришли и сюда!

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

7 Иасон принял их у себя; все они нарушают повеления кесаря, утверждая, что есть другой царь, Иисус».

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

8 Эти слова встревожили народ и городские власти,

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

9 и они отпустили Иасона и тех, кто был с ним, только после того, как получили от них залог.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

10 С наступлением ночи братья немедленно отправили Павла и Силу в Верию; войдя в город, они сразу же пошли в иудейскую синагогу.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

11 Иудеи в Верии были более благородными и открытыми, чем в Фессалонике, — они очень охотно приняли весть, ежедневно исследуя Писания, чтоб самим видеть, верно ли то, что им было сказано.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

12 И многие из них уверовали, и немало среди них было уважаемых в обществе женщин и мужчин из греков.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

13 Но когда иудеи в Фессалонике узнали, что и в Верии возвещено Павлом слово Божие, то пришли и туда, чтобы сеять смуту и возмущение в народе.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

14 Тогда братья немедленно отправили Павла к морю, а Сила и Тимофей остались в Верии.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

15 Провожавшие Павла довели его до Афин и, получив от него наказ для Силы и Тимофея как можно скорее прийти к нему, отправились в обратный путь.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

16 В Афинах, дожидаясь Силу и Тимофея, Павел до глубины души был потрясен видом города, погрязшего в идолопоклонстве.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

17 И потому он в заботе о жителях города беседовал, где и с кем только мог: и в синагоге с иудеями, и с почитающими единого Бога язычниками, и каждый день на площади с прохожими.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

18 А кое-кто из философов, эпикурейцев и стоиков, беседовал с ним, и некоторые из них говорили: «Что хочет сказать этот пустослов?» А иные: «Он, кажется, вестник каких-то богов других народов», — это потому, что Павел проповедовал им об Иисусе и воскресении мертвых.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

19 Тогда взяли они его с собой, привели в Ареопаг и там спросили: «Можем ли мы узнать, что это за новое учение, о котором ты всё толкуешь?

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

20 Мы слышали от тебя нечто странное и хотим знать, что всё это значит».

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

21 (Ведь все афиняне и даже живущие в их городе иностранцы ни в чем так охотно не проводили время, как в том, чтобы слушать или обсуждать что-нибудь новое.)

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

22 Павел, представ перед Ареопагом, сказал: «Уважаемые афиняне, по всему вижу, что вы очень набожны.

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

23 Когда я ходил и осматривал ваши святыни, нашел я жертвенник, на котором написано: „НЕВЕДОМОМУ БОГУ“. Именно Этого Бога, Которого вы, не зная, почитаете, я и возвещаю вам.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

24 Бог, сотворивший мир и всё, что в нем, Он, Властелин неба и земли, не в рукотворных храмах обитает.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

25 Что могут сделать для Него люди своими руками?! Он ведь ни в чем не нуждается — Сам дарует Он всему жизнь, дыхание да и всё остальное.

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

26 Он не только создал все народы от одного человека, чтоб всю землю они населили, но и заранее определил для них точные времена и пределы обитания.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

27 И это с тем, чтобы они искали Бога, пусть даже ощупью шли к Нему и могли найти Его, хотя Он и недалеко от каждого из нас.

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

28 Ибо в Нем мы живем и движемся, Им существуем, как сказал об этом один из ваших поэтов: „Ведь все мы — дети Его“.

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

29 А раз мы дети Божии, нам нельзя допустить и мысли, что Божество подобно чему-то, сделанному из золота, серебра или камня — всему тому, что носит на себе печать искусства и замысла человека.

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

30 Было время, когда Бог считал нужным не обращать внимания на неведение людское, а ныне Он повелевает всем людям повсюду покаяться.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

31 Он уже определил день, когда будет судить весь мир судом праведным через Того, Кого Он поставил на это, и Он всем доказал это, воскресив Его из мертвых».

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

32 При упоминании о воскресении мертвых одни стали насмехаться, а другие сказали: «Мы послушаем тебя об этом еще раз».

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

33 С этим Павел и покинул их собрание.

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

34 Но некоторые люди пошли за ним и уверовали. Среди них были Дионисий Ареопагит, женщина по имени Дамарь и с ними многие другие.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.