Евангелие по ИоаннуГлава 20 |
1 |
2 она побежала, нашла Симона Петра и другого ученика, которого Иисус особенно любил, и сказала им: «Унесли Господа нашего из гробницы, а где положили Его — не знаем!» |
3 |
4 Сначала они бежали вместе, но тот ученик, бежавший быстрее, чем Петр, оказался первым у гробницы. |
5 Нагнувшись, он заглянул в склеп и увидел лежавшие там погребальные пелены, но внутрь он не вошел. |
6 Тут следом за ним прибежал и Симон Петр. Он вошел в гробницу и увидел там и погребальные пелены, |
7 и платок, которым повязывают голову покойника. Платок был свернут и лежал не вместе с пеленами, а отдельно от них. |
8 |
9 (Тогда они еще не понимали, что по Писанию Иисус должен был воскреснуть из мертвых.) |
10 |
11 А Мария стояла у гробницы и плакала. Обливаясь слезами, она заглянула, наклонившись, в гробницу |
12 и увидела двух ангелов в белых одеждах. Они сидели там, где прежде лежало тело Иисуса: один — в изголовье, а другой — в ногах. |
13 |
14 Сказав это, она оглянулась и увидела стоявшего позади нее Иисуса. Но она не узнала Его. |
15 |
16 |
17 |
18 Мария Магдалина поспешила к ученикам и сказала: «Я видела Господа». И она передала им всё то, что сказал Он ей. |
19 |
20 Сказав это, Он показал им и руки Свои, и бок Свой. Ученики были вне себя от радости, когда увидели Господа. |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 И он, когда другие ученики говорили ему: «Мы видели Господа», сказал: «Не поверю, пока сам не увижу на руках Его ран от гвоздей и не коснусь их пальцем, пока не вложу руку мою в рану у Него на боку». |
26 |
27 А потом Он обратился к Фоме: |
28 |
29 |
30 |
31 А об этом написано, чтобы поверили вы, что Иисус есть Мессия, Сын Божий, и чтобы, веруя, обрели жизнь во имя Его. |
Вiд IванаРозділ 20 |
1 |
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“ |
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли. |
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. |
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов. |
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало, |
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці. |
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував. |
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих. |
10 І учні верну́лися знову до се́бе. |
11 |
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло. |
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли. |
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. |
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“ |
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“ |
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“ |
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав. |
19 |
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа. |
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“ |
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого! |
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“ |
24 |
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“ |
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“ |
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“ |
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“ |
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“ |
30 |
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його! |
Евангелие по ИоаннуГлава 20 |
Вiд IванаРозділ 20 |
1 |
1 |
2 она побежала, нашла Симона Петра и другого ученика, которого Иисус особенно любил, и сказала им: «Унесли Господа нашего из гробницы, а где положили Его — не знаем!» |
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“ |
3 |
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли. |
4 Сначала они бежали вместе, но тот ученик, бежавший быстрее, чем Петр, оказался первым у гробницы. |
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. |
5 Нагнувшись, он заглянул в склеп и увидел лежавшие там погребальные пелены, но внутрь он не вошел. |
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов. |
6 Тут следом за ним прибежал и Симон Петр. Он вошел в гробницу и увидел там и погребальные пелены, |
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало, |
7 и платок, которым повязывают голову покойника. Платок был свернут и лежал не вместе с пеленами, а отдельно от них. |
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці. |
8 |
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував. |
9 (Тогда они еще не понимали, что по Писанию Иисус должен был воскреснуть из мертвых.) |
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих. |
10 |
10 І учні верну́лися знову до се́бе. |
11 А Мария стояла у гробницы и плакала. Обливаясь слезами, она заглянула, наклонившись, в гробницу |
11 |
12 и увидела двух ангелов в белых одеждах. Они сидели там, где прежде лежало тело Иисуса: один — в изголовье, а другой — в ногах. |
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло. |
13 |
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли. |
14 Сказав это, она оглянулась и увидела стоявшего позади нее Иисуса. Но она не узнала Его. |
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. |
15 |
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“ |
16 |
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“ |
17 |
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“ |
18 Мария Магдалина поспешила к ученикам и сказала: «Я видела Господа». И она передала им всё то, что сказал Он ей. |
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав. |
19 |
19 |
20 Сказав это, Он показал им и руки Свои, и бок Свой. Ученики были вне себя от радости, когда увидели Господа. |
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа. |
21 |
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“ |
22 |
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого! |
23 |
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“ |
24 |
24 |
25 И он, когда другие ученики говорили ему: «Мы видели Господа», сказал: «Не поверю, пока сам не увижу на руках Его ран от гвоздей и не коснусь их пальцем, пока не вложу руку мою в рану у Него на боку». |
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“ |
26 |
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“ |
27 А потом Он обратился к Фоме: |
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“ |
28 |
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“ |
29 |
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“ |
30 |
30 |
31 А об этом написано, чтобы поверили вы, что Иисус есть Мессия, Сын Божий, и чтобы, веруя, обрели жизнь во имя Его. |
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його! |