Песнь Сулеймана

Глава 3

1 Всю ночь на ложе своём я искала того, кого любит душа моя; я искала его, но не нашла.

2 Теперь я встану и пойду по городу, по улицам и площадям,и буду искать того, кого любит душа моя; я искала его, но не нашла.

3 Встретили меня стражи, обходящие город, и я спросила: «Не видали ли вы того, кого любит душа моя?»

4 Но едва отошла я от них, как нашла того, кого любит душа моя.Ухватилась я за него и не отпускала его, пока не привела его в дом матери моей, в ту комнату, где она меня зачала.

5 Дочери Иерусалима, заклинаю вас газелями и полевыми ланями:не будите и не возбуждайте любви, пока она сама того не пожелает.

6 – Кто это восходит от пустыни, подобно столбам дыма,источая ароматы мирры, и ладана, и всяких благовоний купеческих?

7 Смотрите! Это паланкин Сулеймана в сопровождении шестидесяти воинов, могучих воинов Исраила.

8 Каждый из них носит меч на боку, все они опытны в бою, готовы к опасности ночной.

9 Царь Сулейман сделал для себя паланкин, он сделал его из ливанского дерева.

10 Стойки его он сделал из серебра, основание из золота.Сидение его обито пурпурной тканью, изнутри он украшен с любовью.Дочери Иерусалима,

11 выйдите, посмотрите, дочери Сиона, на царя Сулеймана в короне,которой его мать увенчала его в день свадьбы его, в день радостный для него.

Пiсня над пiснями

Розділ 3

1 „По но́чах на ложі своїм я шукала того́, кого́ полюбила душа моя. Шукала його, — та його не знайшла́.

2 Хай устану й нехай я пройду́ся по місті, хай на ву́лицях та на майда́нах того пошукаю, кого полюбила душа моя! Шукала його, — та його не знайшла́.

3 Спітка́ли мене сторожі́, що по місті прохо́дять. „Чи не бачили ча́сом того, кого полюбила душа моя?“

4 Небагато пройшла я від них, — та й знайшла́ я того́, кого́ полю́била душа моя: схопи́ла його, — й не пустила його, аж по́ки його не ввела́ у дім неньки своєї, та в кімна́ту тієї, що в утро́бі носила мене!

5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, щоб ви не споло́хали, щоб не збуди́ли любови, аж доки йому до вподо́би!“

6 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, немов стовпи диму, оку́рена ми́ррою й ла́даном, всіля́кими па́хощами продавця?“

7 „Ось ло́же його, Соломонове, — шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою́, кожен має свого меча при своєму стегні́ проти стра́ху нічно́го.

9 Но́ші зробив собі цар Соломон із лива́нських дере́в:

10 стовпці їхні зробив він із срі́бла, а їхне опертя́ — золоте, пурпуро́ве сиді́ння, їхня сере́дина ви́стелена коха́нням дочо́к єрусалимських!

11 Підіть і побачте, о до́чки сіо́нські, царя Соломона в вінку́, що ним мати його увінча́ла його в день весілля його та в день радости серця його!“

Песнь Сулеймана

Глава 3

Пiсня над пiснями

Розділ 3

1 Всю ночь на ложе своём я искала того, кого любит душа моя; я искала его, но не нашла.

1 „По но́чах на ложі своїм я шукала того́, кого́ полюбила душа моя. Шукала його, — та його не знайшла́.

2 Теперь я встану и пойду по городу, по улицам и площадям,и буду искать того, кого любит душа моя; я искала его, но не нашла.

2 Хай устану й нехай я пройду́ся по місті, хай на ву́лицях та на майда́нах того пошукаю, кого полюбила душа моя! Шукала його, — та його не знайшла́.

3 Встретили меня стражи, обходящие город, и я спросила: «Не видали ли вы того, кого любит душа моя?»

3 Спітка́ли мене сторожі́, що по місті прохо́дять. „Чи не бачили ча́сом того, кого полюбила душа моя?“

4 Но едва отошла я от них, как нашла того, кого любит душа моя.Ухватилась я за него и не отпускала его, пока не привела его в дом матери моей, в ту комнату, где она меня зачала.

4 Небагато пройшла я від них, — та й знайшла́ я того́, кого́ полю́била душа моя: схопи́ла його, — й не пустила його, аж по́ки його не ввела́ у дім неньки своєї, та в кімна́ту тієї, що в утро́бі носила мене!

5 Дочери Иерусалима, заклинаю вас газелями и полевыми ланями:не будите и не возбуждайте любви, пока она сама того не пожелает.

5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, щоб ви не споло́хали, щоб не збуди́ли любови, аж доки йому до вподо́би!“

6 – Кто это восходит от пустыни, подобно столбам дыма,источая ароматы мирры, и ладана, и всяких благовоний купеческих?

6 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, немов стовпи диму, оку́рена ми́ррою й ла́даном, всіля́кими па́хощами продавця?“

7 Смотрите! Это паланкин Сулеймана в сопровождении шестидесяти воинов, могучих воинов Исраила.

7 „Ось ло́же його, Соломонове, — шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

8 Каждый из них носит меч на боку, все они опытны в бою, готовы к опасности ночной.

8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою́, кожен має свого меча при своєму стегні́ проти стра́ху нічно́го.

9 Царь Сулейман сделал для себя паланкин, он сделал его из ливанского дерева.

9 Но́ші зробив собі цар Соломон із лива́нських дере́в:

10 Стойки его он сделал из серебра, основание из золота.Сидение его обито пурпурной тканью, изнутри он украшен с любовью.Дочери Иерусалима,

10 стовпці їхні зробив він із срі́бла, а їхне опертя́ — золоте, пурпуро́ве сиді́ння, їхня сере́дина ви́стелена коха́нням дочо́к єрусалимських!

11 выйдите, посмотрите, дочери Сиона, на царя Сулеймана в короне,которой его мать увенчала его в день свадьбы его, в день радостный для него.

11 Підіть і побачте, о до́чки сіо́нські, царя Соломона в вінку́, що ним мати його увінча́ла його в день весілля його та в день радости серця його!“