Библия - Обещанное Восстановление

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 7

1 Закончив говорить народу, Иса отправился в Капернаум.

2 Там у одного римского офицера был болен и лежал при смерти раб. Офицер очень дорожил этим своим рабом,

3 и когда он услышал об Исе, то послал к Нему иудейских старейшин с просьбой прийти и исцелить его раба.

4 Старейшины пришли к Исе и стали горячо просить Его: – Этот человек заслуживает Твоей помощи,

5 потому что он любит наш народ, и это он построил нам молитвенный дом.

6 Иса пошёл с ними. Он уже подходил к дому, когда офицер послал к Нему друзей передать: – Господин, не утруждай Себя, так как я не достоин, чтобы Ты вошёл под крышу моего дома.

7 Я и себя не счёл достойным прийти к Тебе. Но скажи слово, и мой слуга выздоровеет.

8 Ведь и сам я подчиняюсь приказам, и у меня в подчинении тоже есть воины. Я говорю одному: «Ступай!» – и он идёт, другому: «Ко мне!» – и тот приходит. Рабу моему говорю: «Сделай это!» – и он делает.

9 Иса, услышав это, удивился и, обернувшись к толпе, шедшей за Ним, сказал: – Говорю вам, что даже в Исраиле Я не встречал такой сильной веры.

10 Когда посланные возвратились в дом, они нашли раба здоровым.

11 Вскоре после этого Иса пошёл в город, называемый Наин, с Ним были Его ученики и много других людей.

12 Когда Он подходил к воротам города, из них выносили умершего, единственного сына у матери, а она была вдовой. Вместе с ней из города выходила большая толпа.

13 Когда Повелитель увидел эту женщину, Он сжалился над ней. – Не плачь, – сказал Он ей.

14 Затем Он подошёл и прикоснулся к носилкам. Те, кто нёс их, остановились, и Иса сказал: – Юноша, говорю тебе: встань!

15 Умерший сел и начал говорить, и Иса передал его матери. .

16 Всех, кто там был, охватил страх, и люди прославляли Всевышнего: – Великий пророк появился среди нас! Всевышний посетил Свой народ!

17 И молва об Исе распространилась по всей Иудее и в окружающих её землях.

18 Ученики Яхии рассказали ему обо всех этих событиях.

19 И тогда Яхия позвал к себе двоих из них и послал их к Повелителю спросить: – Ты ли Тот, Кто должен прийти, или нам ожидать кого-то другого?

20 Они пришли к Исе и сказали: – Пророк Яхия послал нас к Тебе спросить: Ты ли Тот, Кто должен прийти, или нам ожидать кого-то другого?

21 Иса как раз в это время исцелил множество людей от болезней, недугов, от одержимости злыми духами и многим слепым даровал зрение.

22 И Он ответил посланным: – Пойдите и расскажите Яхии о том, что вы увидели и услышали: слепые прозревают, хромые ходят, прокажённые очищаются, глухие слышат, мёртвые воскресают и бедным возвещается Радостная Весть.

23 Благословен тот, кто не усомнится во Мне.

24 Когда посланцы Яхии ушли, Иса начал говорить народу об Яхии: – Что вы ходили смотреть в пустыню? Тростник, колеблемый ветром?

25 Тогда что же вы ходили смотреть? Человека, одетого в роскошные одежды? Нет, те, кто одевается в дорогую одежду и живёт в роскоши, находятся в царских дворцах.

26 Тогда что же вы ходили смотреть? Пророка? Да, и говорю вам, что больше, чем пророка.

27 Он тот, о ком написано:
«Вот, впереди Тебя (Масиха) посылаю Я вестника Моего, который приготовит Твой путь перед Тобою». .

28 Говорю вам, среди всех, кто когда-либо был рождён на земле, нет более великого, чем Яхия. Но наименьший в Царстве Всевышнего – больше его.

29 И весь народ, и даже сборщики налогов, услышав слова Яхии, признали путь Всевышнего правым, пройдя у него обряд погружения в воду. .

30 Блюстители же Закона и учители Таурата, отказавшись пройти у него обряд погружения в воду, тем самым отвергли волю Всевышнего.

31 – С кем тогда Мне сравнить людей этого поколения? – продолжал Иса. – На кого они похожи?

32 Они как капризные дети, которые сидят на площади и кричат друг другу:
«Мы играли вам на свирели, а вы не плясали;мы пели вам погребальные песни, а вы не плакали».

33 Смотрите, вот пришёл пророк Яхия, не ест хлеба и не пьёт вина, и вы говорите: «В нём демон».

34 Пришёл Ниспосланный как Человек, ест и пьёт, и вы говорите: «Вот обжора и пьяница, друг сборщиков налогов и грешников».

35 Но мудрость Всевышнего видна в её делах.

36 Один из блюстителей Закона пригласил Ису к себе на обед. Иса пришёл к нему в дом и возлёг у стола.

37 В это время одна женщина из этого города, которая была известна как грешница, узнав, что Иса обедает в доме блюстителя Закона, принесла туда алебастровый кувшин, в котором было очень дорогое ароматическое масло.

38 Женщина встала сзади у ног Исы и, плача, обливала Его ноги слезами. Она стала вытирать Ему ноги своими волосами, целовала их и натирала ароматическим маслом.

39 Когда блюститель Закона, пригласивший Ису, увидел это, он подумал: «Если бы Этот Человек действительно был пророком, то Он бы знал, что женщина, которая к Нему прикасается, – грешница».

40 Тогда Иса сказал ему: – Шимон, Я хочу тебе что-то сказать. – Говори, Учитель, – ответил тот.

41 – Два человека были должны одному и тому же заимодавцу, – начал Иса. – Один должен был пятьсот серебряных монет, . а другой – пятьдесят.

42 И тому и другому было нечем вернуть долг, и кредитор простил долг им обоим. Кто из них, по-твоему, будет больше любить его?

43 Шимон ответил: – Я думаю, тот, кому был прощён больший долг. – Ты правильно рассудил, – сказал Иса.

44 И, повернувшись к женщине, сказал Шимону: – Ты видишь эту женщину? Я пришёл в твой дом, и ты не дал Мне даже воды, чтобы вымыть ноги, а она омыла Мои ноги слезами и вытерла своими волосами!

45 Ты даже не поцеловал Меня при встрече, а эта женщина, с тех пор как Я вошёл в дом, не перестаёт целовать Мне ноги.

46 Ты не помазал Мне голову маслом, а она драгоценным ароматическим маслом помазала Мне ноги.

47 Поэтому Я говорю тебе: ей прощены все грехи, из-за этого она и возлюбила так сильно. А тот, кому мало прощено, и любит мало.

48 Потом Иса сказал женщине: – Твои грехи прощены.

49 Но другие гости, возлежащие за столом, подумали про себя: «Кто Он такой, что даже грехи прощает?»

50 Иса же сказал женщине: – Твоя вера спасла тебя, иди с миром.

Вiд Луки

Розділ 7

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки Глава 7	Вiд Луки Розділ 7
1 Закончив говорить народу, Иса отправился в Капернаум.	1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.
2 Там у одного римского офицера был болен и лежал при смерти раб. Офицер очень дорожил этим своим рабом,	2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.
3 и когда он услышал об Исе, то послал к Нему иудейских старейшин с просьбой прийти и исцелить его раба.	3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.
4 Старейшины пришли к Исе и стали горячо просить Его: – Этот человек заслуживает Твоей помощи,	4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5 потому что он любит наш народ, и это он построил нам молитвенный дом.	5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.
6 Иса пошёл с ними. Он уже подходил к дому, когда офицер послал к Нему друзей передать: – Господин, не утруждай Себя, так как я не достоин, чтобы Ты вошёл под крышу моего дома.	6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.
7 Я и себя не счёл достойным прийти к Тебе. Но скажи слово, и мой слуга выздоровеет.	7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
8 Ведь и сам я подчиняюсь приказам, и у меня в подчинении тоже есть воины. Я говорю одному: «Ступай!» – и он идёт, другому: «Ко мне!» – и тот приходит. Рабу моему говорю: «Сделай это!» – и он делает.	8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.
9 Иса, услышав это, удивился и, обернувшись к толпе, шедшей за Ним, сказал: – Говорю вам, что даже в Исраиле Я не встречал такой сильной веры.	9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“
10 Когда посланные возвратились в дом, они нашли раба здоровым.	10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
11 Вскоре после этого Иса пошёл в город, называемый Наин, с Ним были Его ученики и много других людей.	11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.
12 Когда Он подходил к воротам города, из них выносили умершего, единственного сына у матери, а она была вдовой. Вместе с ней из города выходила большая толпа.	12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
13 Когда Повелитель увидел эту женщину, Он сжалился над ней. – Не плачь, – сказал Он ей.	13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“
14 Затем Он подошёл и прикоснулся к носилкам. Те, кто нёс их, остановились, и Иса сказал: – Юноша, говорю тебе: встань!	14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
15 Умерший сел и начал говорить, и Иса передал его матери. .	15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
16 Всех, кто там был, охватил страх, и люди прославляли Всевышнего: – Великий пророк появился среди нас! Всевышний посетил Свой народ!	16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
17 И молва об Исе распространилась по всей Иудее и в окружающих её землях.	17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.
18 Ученики Яхии рассказали ему обо всех этих событиях.	18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,
19 И тогда Яхия позвал к себе двоих из них и послал их к Повелителю спросить: – Ты ли Тот, Кто должен прийти, или нам ожидать кого-то другого?	19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
20 Они пришли к Исе и сказали: – Пророк Яхия послал нас к Тебе спросить: Ты ли Тот, Кто должен прийти, или нам ожидать кого-то другого?	20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
21 Иса как раз в это время исцелил множество людей от болезней, недугов, от одержимости злыми духами и многим слепым даровал зрение.	21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.
22 И Он ответил посланным: – Пойдите и расскажите Яхии о том, что вы увидели и услышали: слепые прозревают, хромые ходят, прокажённые очищаются, глухие слышат, мёртвые воскресают и бедным возвещается Радостная Весть.	22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.
23 Благословен тот, кто не усомнится во Мне.	23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“
24 Когда посланцы Яхии ушли, Иса начал говорить народу об Яхии: – Что вы ходили смотреть в пустыню? Тростник, колеблемый ветром?	24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?
25 Тогда что же вы ходили смотреть? Человека, одетого в роскошные одежды? Нет, те, кто одевается в дорогую одежду и живёт в роскоши, находятся в царских дворцах.	25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.
26 Тогда что же вы ходили смотреть? Пророка? Да, и говорю вам, что больше, чем пророка.	26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
27 Он тот, о ком написано: «Вот, впереди Тебя (Масиха) посылаю Я вестника Моего, который приготовит Твой путь перед Тобою». .	27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“
28 Говорю вам, среди всех, кто когда-либо был рождён на земле, нет более великого, чем Яхия. Но наименьший в Царстве Всевышнего – больше его.	28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.
29 И весь народ, и даже сборщики налогов, услышав слова Яхии, признали путь Всевышнего правым, пройдя у него обряд погружения в воду. .	29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
30 Блюстители же Закона и учители Таурата, отказавшись пройти у него обряд погружения в воду, тем самым отвергли волю Всевышнего.	30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
31 – С кем тогда Мне сравнить людей этого поколения? – продолжал Иса. – На кого они похожи?	31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?
32 Они как капризные дети, которые сидят на площади и кричат друг другу: «Мы играли вам на свирели, а вы не плясали;мы пели вам погребальные песни, а вы не плакали».	32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
33 Смотрите, вот пришёл пророк Яхия, не ест хлеба и не пьёт вина, и вы говорите: «В нём демон».	33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.
34 Пришёл Ниспосланный как Человек, ест и пьёт, и вы говорите: «Вот обжора и пьяница, друг сборщиков налогов и грешников».	34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.
35 Но мудрость Всевышнего видна в её делах.	35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.
36 Один из блюстителей Закона пригласил Ису к себе на обед. Иса пришёл к нему в дом и возлёг у стола.	36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
37 В это время одна женщина из этого города, которая была известна как грешница, узнав, что Иса обедает в доме блюстителя Закона, принесла туда алебастровый кувшин, в котором было очень дорогое ароматическое масло.	37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,
38 Женщина встала сзади у ног Исы и, плача, обливала Его ноги слезами. Она стала вытирать Ему ноги своими волосами, целовала их и натирала ароматическим маслом.	38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.
39 Когда блюститель Закона, пригласивший Ису, увидел это, он подумал: «Если бы Этот Человек действительно был пророком, то Он бы знал, что женщина, которая к Нему прикасается, – грешница».	39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“
40 Тогда Иса сказал ему: – Шимон, Я хочу тебе что-то сказать. – Говори, Учитель, – ответил тот.	40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.
41 – Два человека были должны одному и тому же заимодавцу, – начал Иса. – Один должен был пятьсот серебряных монет, . а другой – пятьдесят.	41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.
42 И тому и другому было нечем вернуть долг, и кредитор простил долг им обоим. Кто из них, по-твоему, будет больше любить его?	42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“
43 Шимон ответил: – Я думаю, тот, кому был прощён больший долг. – Ты правильно рассудил, – сказал Иса.	43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.
44 И, повернувшись к женщине, сказал Шимону: – Ты видишь эту женщину? Я пришёл в твой дом, и ты не дал Мне даже воды, чтобы вымыть ноги, а она омыла Мои ноги слезами и вытерла своими волосами!	44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.
45 Ты даже не поцеловал Меня при встрече, а эта женщина, с тех пор как Я вошёл в дом, не перестаёт целовать Мне ноги.	45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.
46 Ты не помазал Мне голову маслом, а она драгоценным ароматическим маслом помазала Мне ноги.	46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.
47 Поэтому Я говорю тебе: ей прощены все грехи, из-за этого она и возлюбила так сильно. А тот, кому мало прощено, и любит мало.	47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.
48 Потом Иса сказал женщине: – Твои грехи прощены.	48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“
49 Но другие гости, возлежащие за столом, подумали про себя: «Кто Он такой, что даже грехи прощает?»	49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“
50 Иса же сказал женщине: – Твоя вера спасла тебя, иди с миром.	50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 7

Вiд Луки

Розділ 7

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 7

Вiд Луки

Розділ 7

Ветхий завет

Новый завет

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 7

Вiд Луки

Розділ 7

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 7

Вiд Луки

Розділ 7

Ветхий
завет

Новый
завет