Бытие

Глава 6

1 Когда люди начали умножаться на земле, и родились у них дочери, то случилось,

2 Что сыны Божии, видя дочерей человеческих, как они прекрасны, брали их себе в жены, которую кто выбрал.

3 И сказал Иегова: не вечно Духу Моему быть пренебрегаему человеками; в заблуждении своем они суть плоть; да будут же дни их сто двадцать лет.

4 В то время были на земле исполины; особенно же с того времени, как сыны Божии стали совокупляться с дочерьми человеческими, и они стали рождать им. Сии суть сильные, издревле славные люди.

5 И увидел Иегова, что умножилось развращение человеков на земле, и что всякий образ помышлений сердца их одно зло во всю жизнь.

6 И раскаялся Иегова, что создал человека на земле, и восскорбел в сердце Своем.

7 И сказал Иегова: истреблю с лица земли человеков, сотворенных Мною, и не только человеков, но и скот, и гадов, и птиц небесных; ибо Я раскаялся, что создал их.

8 Ной же обрел благодать пред очами Иеговы.

9 Вот родословие Ноя. Ной был человек праведный и непорочный в свое время; с Богом ходил Ной.

10 Ной родил трех сынов: Сима, Хама и Иафета.

11 Но земля растлилась пред лицем Божиим, и наполнилась земля злодеяниями.

12 Бог воззрел на землю; и се, она растленна: ибо всякая плоть на земле совратилась с пути своего.

13 И сказал Бог Ною: конец всех людей пришел пред лице Мое: ибо земля наполнилась от них злодеяниями. И се, Я истреблю их с земли.

14 Сделай ты себе ковчег из дерева гофер; отделения сделай в ковчеге, и осмоли его смолою внутри и снаружи.

15 Сделай же его так: длина ковчега триста локтей; широта его пятьдесят локтей, а высота его тридцать локтей.

16 Сделай отверстие в ковчеге, и в локоть сведи, его вверху; дверь в ковчеге сделай с бока его; устрой в нем нижнее, второе и третье жилье.

17 И се, Я наведу на землю потоп водный, чтобы истребить всякую плоть, в которой есть дух жизни, под небесами; все, что есть на земле, лишится жизни.

18 Но с тобою Я поставлю завет Мой: и войдешь в ковчег ты, и сыновья твои, и жена твоя, и жены сынов твоих с тобою.

19 Введи также в ковчег из всех животных, от всякой плоти по паре, чтобы они остались с тобою в живых; мужеского пола и женского должны они быть.

20 Из птиц по роду их, и из скота по роду его, и из всех пресмыкающихся по земле по роду их, из всех по паре войдут к тебе, чтобы остались живы.

21 Ты же возьми себе всякой пищи, какою питаются, и заготовь у себя; и будете питаться ею, ты и они.

22 И сделал Ной все; как повелел ему Бог, так и сделал.

Буття

Розділ 6

1 І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.

2 І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

3 І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“.

4 За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку.

5 І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.

6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.

7 І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.

8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

9 Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.

10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета,

11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.

12 І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

13 І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.

14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору.

15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.

16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влашту́єш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.

17 А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!

18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і вві́йдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки́ твоїх синів із тобою.

19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, — з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.

20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, із усіх плазунів на землі за родом їх, — по двоє з усього уві́йдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.

21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на спожива́ння, — і буде для тебе й для них на поживу.“

22 І зробив Ной усе, — як звелів йому Бог, так зробив він.

Бытие

Глава 6

Буття

Розділ 6

1 Когда люди начали умножаться на земле, и родились у них дочери, то случилось,

1 І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.

2 Что сыны Божии, видя дочерей человеческих, как они прекрасны, брали их себе в жены, которую кто выбрал.

2 І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

3 И сказал Иегова: не вечно Духу Моему быть пренебрегаему человеками; в заблуждении своем они суть плоть; да будут же дни их сто двадцать лет.

3 І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“.

4 В то время были на земле исполины; особенно же с того времени, как сыны Божии стали совокупляться с дочерьми человеческими, и они стали рождать им. Сии суть сильные, издревле славные люди.

4 За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку.

5 И увидел Иегова, что умножилось развращение человеков на земле, и что всякий образ помышлений сердца их одно зло во всю жизнь.

5 І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.

6 И раскаялся Иегова, что создал человека на земле, и восскорбел в сердце Своем.

6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.

7 И сказал Иегова: истреблю с лица земли человеков, сотворенных Мною, и не только человеков, но и скот, и гадов, и птиц небесных; ибо Я раскаялся, что создал их.

7 І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.

8 Ной же обрел благодать пред очами Иеговы.

8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

9 Вот родословие Ноя. Ной был человек праведный и непорочный в свое время; с Богом ходил Ной.

9 Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.

10 Ной родил трех сынов: Сима, Хама и Иафета.

10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета,

11 Но земля растлилась пред лицем Божиим, и наполнилась земля злодеяниями.

11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.

12 Бог воззрел на землю; и се, она растленна: ибо всякая плоть на земле совратилась с пути своего.

12 І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

13 И сказал Бог Ною: конец всех людей пришел пред лице Мое: ибо земля наполнилась от них злодеяниями. И се, Я истреблю их с земли.

13 І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.

14 Сделай ты себе ковчег из дерева гофер; отделения сделай в ковчеге, и осмоли его смолою внутри и снаружи.

14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору.

15 Сделай же его так: длина ковчега триста локтей; широта его пятьдесят локтей, а высота его тридцать локтей.

15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.

16 Сделай отверстие в ковчеге, и в локоть сведи, его вверху; дверь в ковчеге сделай с бока его; устрой в нем нижнее, второе и третье жилье.

16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влашту́єш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.

17 И се, Я наведу на землю потоп водный, чтобы истребить всякую плоть, в которой есть дух жизни, под небесами; все, что есть на земле, лишится жизни.

17 А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!

18 Но с тобою Я поставлю завет Мой: и войдешь в ковчег ты, и сыновья твои, и жена твоя, и жены сынов твоих с тобою.

18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і вві́йдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки́ твоїх синів із тобою.

19 Введи также в ковчег из всех животных, от всякой плоти по паре, чтобы они остались с тобою в живых; мужеского пола и женского должны они быть.

19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, — з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.

20 Из птиц по роду их, и из скота по роду его, и из всех пресмыкающихся по земле по роду их, из всех по паре войдут к тебе, чтобы остались живы.

20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, із усіх плазунів на землі за родом їх, — по двоє з усього уві́йдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.

21 Ты же возьми себе всякой пищи, какою питаются, и заготовь у себя; и будете питаться ею, ты и они.

21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на спожива́ння, — і буде для тебе й для них на поживу.“

22 И сделал Ной все; как повелел ему Бог, так и сделал.

22 І зробив Ной усе, — як звелів йому Бог, так зробив він.