Книга пророка ИеремииГлава 22 |
|
1 |
|
2 Скажи: слушай слово Иеговы, царь иудейский, сидящий на престоле Давидовом, ты, и служащие при тебе, и народ твой, входящие сими вратами. |
|
3 Так говорит Иегова: производите суд и правду, и спасайте обижаемого от руки обидчика, и пришельца, сироту и вдову не тесните, не обижайте, и невинной крови не проливайте на месте сем. |
|
4 Ибо если вы слово сие исполните; то будут входить вратами дома сего цари, сидящие у Давида на престоле его, ездящие на колеснице и на конях, и они, и служащие при них, и народ их. |
|
5 А если не послушаете слов сих, то Мною клянусь, говорит Иегова, что дом сей будет пуст. |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 И скажут: `за то, что они оставили завет Иеговы, Бога своего, и поклонялись другим богам, и служили им`. |
|
10 |
|
11 |
|
12 Ибо в том месте, куда его переселили, там умрет, и земли сей уже не увидит`. |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 И отдам в руку ищущих души твоей, и в руку тех, которых ты боишься, и в руку Невухаднецара, царя вавилонского, и в руку халдеев; |
|
26 И брошу тебя и матерь твою, которая родила тебя, на землю другую, где вы не родились, и там умрете; |
|
27 А в землю, куда они стремятся всею душою своею, чтоб возвратиться, не возвратятся туда. |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
ЄремiяРозділ 22 |
|
1 |
|
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці. |
|
3 Так говорить Господь: Чиніть правосу́ддя та правду, і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля, чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобі́ть, не грабу́йте, і крови невинної не проливайте на місці цьому́! |
|
4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте, то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми, він і раб його та наро́д його. |
|
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Госпо́дь: руїною ста́неться дім цей! |
|
6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну, та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню, на міста́ незасе́лені! |
|
7 І приготу́ю на тебе отих, що руйнують люди́ну та збро́ю її, і вони твої ке́дри добі́рні зітну́ть і їх повкида́ють в огонь! |
|
8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одно́го: За́що Господь зробив так цьому місту великому? |
|
9 І відкажуть: За те, що вони поки́нули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм. |
|
10 Не плачте за вмерлим, і не жалку́йте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н, бо вже не пове́рнеться, і не побачить землі, де він народився. |
|
11 Бо так промовляє Господь до Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосі́ї, свого ба́тька, що вийшов із місця цього́: Він сюди вже не ве́рнеться! |
|
12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли, Кра́ю ж цього́ не побачить уже. |
|
13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімна́ти — безпра́в'ям, хто каже своєму ближньому працювати даре́мно, і платні́ його йому не дає, |
|
14 що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімна́ти широкі!“ І ві́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною, і малю́є червоною фарбою. |
|
15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш? Чи ж твій ба́тько не їв та не пив? І коли правосу́ддя та правду чинив він, тоді було добре йому́, — |
|
16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́! Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь. |
|
17 Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити? |
|
18 Тому так промовляє Госпо́дь про Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: „О мій брате!“ й „О се́стро!“ Не будуть за ним голосити: „О пане" й „О вели́чносте його!“ |
|
19 Поховають його, немов того осла, воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму. |
|
20 Зійди на Лива́н та й кричи, і в Баша́ні свій голос подай, і кричи з Аварі́му, бо пони́щені всі твої дру́зі. |
|
21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́, але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“ Це доро́га твоя від юна́цтва твого́, бо не слухалась ти Мого голосу. |
|
22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає, а коха́нці твої підуть до полону, — справді, тоді посоро́млена та побенте́жена будеш за все своє зло! |
|
23 О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю! |
|
24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я, син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́! |
|
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, і в руку халде́їв. |
|
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́, до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, — і там — ви повмира́єте! |
|
27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, — туди не пове́рнуться! |
|
28 Чи муж цей, Коні́я, — це гли́няний по́суд, пого́рджений та розпоро́шений? Хіба він посу́дина та непотрі́бна? Чом відкинені він та насі́ння його́, та й закинені в землю, якої не знають? |
|
29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю, — послухай Господнього сло́ва: |
|
30 Так говорить Госпо́дь: Запишіть люди́ну оцю самі́тною, мужем, якому не буде щасти́тись у днях його, бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді! |
Книга пророка ИеремииГлава 22 |
ЄремiяРозділ 22 |
|
1 |
1 |
|
2 Скажи: слушай слово Иеговы, царь иудейский, сидящий на престоле Давидовом, ты, и служащие при тебе, и народ твой, входящие сими вратами. |
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці. |
|
3 Так говорит Иегова: производите суд и правду, и спасайте обижаемого от руки обидчика, и пришельца, сироту и вдову не тесните, не обижайте, и невинной крови не проливайте на месте сем. |
3 Так говорить Господь: Чиніть правосу́ддя та правду, і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля, чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобі́ть, не грабу́йте, і крови невинної не проливайте на місці цьому́! |
|
4 Ибо если вы слово сие исполните; то будут входить вратами дома сего цари, сидящие у Давида на престоле его, ездящие на колеснице и на конях, и они, и служащие при них, и народ их. |
4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте, то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми, він і раб його та наро́д його. |
|
5 А если не послушаете слов сих, то Мною клянусь, говорит Иегова, что дом сей будет пуст. |
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Госпо́дь: руїною ста́неться дім цей! |
|
6 |
6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну, та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню, на міста́ незасе́лені! |
|
7 |
7 І приготу́ю на тебе отих, що руйнують люди́ну та збро́ю її, і вони твої ке́дри добі́рні зітну́ть і їх повкида́ють в огонь! |
|
8 |
8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одно́го: За́що Господь зробив так цьому місту великому? |
|
9 И скажут: `за то, что они оставили завет Иеговы, Бога своего, и поклонялись другим богам, и служили им`. |
9 І відкажуть: За те, що вони поки́нули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм. |
|
10 |
10 Не плачте за вмерлим, і не жалку́йте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н, бо вже не пове́рнеться, і не побачить землі, де він народився. |
|
11 |
11 Бо так промовляє Господь до Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосі́ї, свого ба́тька, що вийшов із місця цього́: Він сюди вже не ве́рнеться! |
|
12 Ибо в том месте, куда его переселили, там умрет, и земли сей уже не увидит`. |
12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли, Кра́ю ж цього́ не побачить уже. |
|
13 |
13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімна́ти — безпра́в'ям, хто каже своєму ближньому працювати даре́мно, і платні́ його йому не дає, |
|
14 |
14 що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімна́ти широкі!“ І ві́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною, і малю́є червоною фарбою. |
|
15 |
15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш? Чи ж твій ба́тько не їв та не пив? І коли правосу́ддя та правду чинив він, тоді було добре йому́, — |
|
16 |
16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́! Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь. |
|
17 |
17 Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити? |
|
18 |
18 Тому так промовляє Госпо́дь про Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: „О мій брате!“ й „О се́стро!“ Не будуть за ним голосити: „О пане" й „О вели́чносте його!“ |
|
19 |
19 Поховають його, немов того осла, воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму. |
|
20 |
20 Зійди на Лива́н та й кричи, і в Баша́ні свій голос подай, і кричи з Аварі́му, бо пони́щені всі твої дру́зі. |
|
21 |
21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́, але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“ Це доро́га твоя від юна́цтва твого́, бо не слухалась ти Мого голосу. |
|
22 |
22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає, а коха́нці твої підуть до полону, — справді, тоді посоро́млена та побенте́жена будеш за все своє зло! |
|
23 |
23 О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю! |
|
24 |
24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я, син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́! |
|
25 И отдам в руку ищущих души твоей, и в руку тех, которых ты боишься, и в руку Невухаднецара, царя вавилонского, и в руку халдеев; |
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, і в руку халде́їв. |
|
26 И брошу тебя и матерь твою, которая родила тебя, на землю другую, где вы не родились, и там умрете; |
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́, до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, — і там — ви повмира́єте! |
|
27 А в землю, куда они стремятся всею душою своею, чтоб возвратиться, не возвратятся туда. |
27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, — туди не пове́рнуться! |
|
28 |
28 Чи муж цей, Коні́я, — це гли́няний по́суд, пого́рджений та розпоро́шений? Хіба він посу́дина та непотрі́бна? Чом відкинені він та насі́ння його́, та й закинені в землю, якої не знають? |
|
29 |
29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю, — послухай Господнього сло́ва: |
|
30 |
30 Так говорить Госпо́дь: Запишіть люди́ну оцю самі́тною, мужем, якому не буде щасти́тись у днях його, бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді! |