CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иоан. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Евангелие от Иоанна

Глава 8

1 Иисус же отправился на гору Масличную.

2 А утром снова пришел в храм, и весь народ приходил к Нему. Он сел и учил их.

3 И приводят книжники и фарисеи женщину, застигнутую в прелюбодеянии, и, поставив ее посредине,

4 говорят Ему: Учитель, эта женщина застигнута на месте прелюбодеяния.

5 А в Законе Моисей заповедал нам таких побивать камнями. Итак, что Ты скажешь?

6 Это они говорили, искушая Его, чтобы иметь обвинение против Него. Иисус же, низко наклонившись, пальцем писал на земле.

7 А когда они упорно продолжали спрашивать Его, Он поднял голову и сказал им: кто из вас без греха, первый брось в нее камень.

8 И снова наклонившись, писал на земле.

9 Они же, услышав, стали уходить один за другим, начиная со старших, и остался один Иисус и женщина посредине.

10 Иисус, подняв голову, говорит ей: женщина, где они? Никто тебя не осудил?

11 Она же сказала: никто, Господи. Сказал Иисус: и Я тебя не осуждаю. Иди, отныне больше не греши.]

12 Итак, снова говорил им Иисус: Я — свет миру. Тот, кто следует за Мною, не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни.

13 Тогда сказали Ему фарисеи: Ты о Себе Самом свидетельствуешь. Свидетельство Твое не истинно.

14 Ответил Иисус и сказал им: хотя Я и свидетельствую о Себе Самом, истинно свидетельство Мое, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда иду, вы же не знаете, откуда Я пришел или куда иду.

15 Вы по плоти судите, Я не сужу никого.

16 Если же и Я сужу, то суд Мой истинен, ибо Я не один, но Я и Пославший Меня.

17 И в Законе вашем написано, что свидетельство двух человек истинно.

18 Я свидетельствую о Себе Самом, и свидетельствует о Мне Пославший Меня Отец.

19 Тогда говорили они Ему: где Отец Твой? Ответил Иисус: ни Меня вы не знаете, ни Отца Моего. Если бы вы Меня знали, то и Отца Моего знали бы.

20 Эти слова сказал Он у сокровищницы, уча в храме; и никто не схватил Его, потому что еще не пришел час Его.

21 Снова сказал Он им: Я иду, и будете искать Меня, и в грехе вашем умрете: куда Я иду, вы не можете пойти.

22 Говорили тогда Иудеи: уж не убьет ли Он Себя, что говорит: «куда Я иду, вы не можете пойти»?

23 И Он говорил им: вы от нижних, Я от вышних; вы от сего мира, Я не от мира сего.

24 Сказал же Я вам, что вы умрете в грехах ваших; ибо если вы не уверуете, что Я есмь, умрете вы в грехах ваших.

25 Говорили Ему тогда: Ты кто? Сказал им Иисус: о чем Мне вообще говорить с вами?

26 Много надо Мне говорить и судить о вас; но Пославший Меня истинен, и что Я слышал от Него, это и говорю миру.

27 Не поняли они, что говорил Он им об Отце.

28 Поэтому сказал Иисус: когда вы вознесёте Сына Человеческого, тогда узнаете, что Я есмь, и от Себя не делаю ничего, но как научил Меня Отец, так говорю.

29 И Пославший Меня со Мною: Он не оставил Меня одного, потому что Я делаю всегда угодное Ему.

30 Когда Он это говорил, многие уверовали в Него.

31 Говорил же Иисус к уверовавшим в Него Иудеям: если вы пребудете в слове Моем, воистину вы ученики Мои,

32 и познаете истину, и истина освободит вас.

33 Ответили они Ему: мы семя Авраамово, и никому не были рабами никогда. Как же Ты говоришь: «вы сделаетесь свободными»?

34 Ответил им Иисус: истинно, истинно говорю вам: всякий, делающий грех, есть раб греха.

35 Но раб не пребывает в доме вовек; сын пребывает вовек.

36 Итак, если Сын вас освободит, вы действительно свободны будете.

37 Знаю, что вы семя Авраамово; но вы ищете Меня убить, потому что слово Мое не вмещается в вас.

38 Что Я видел у Отца Моего, то говорю, и вы, что слышали у отца вашего, то делаете.

39 Ответили они и сказали Ему: отец наш Авраам. Говорит им Иисус: если бы вы были дети Авраамовы, вы делали бы дела Авраама.

40 Теперь же вы ищете Меня убить: Человека, Который сказал вам истину, а услышал Я ее от Бога. Этого Авраам не делал.

41 Вы делаете дела отца вашего. Сказали Ему: мы не были рождены в блуде; один у нас Отец: Бог.

42 Сказал им Иисус: если бы Бог был Отец ваш, вы любили бы Меня, ибо Я от Бога исшел и пришел: Я не Сам от Себя пришел, но Он Меня послал.

43 Почему вы речи Моей не понимаете? Потому что не можете слышать слова Моего.

44 Вы — от отца вашего, диавола, и хотите делать похоти отца вашего. Он человекоубийца был от начала и в истине не стоял, потому что нет истины в нем. Когда кто говорит ложь, говорит то, что ему свойственно, оттого что и отец его — лжец.

45 А Мне, потому что Я говорю истину, вы не верите.

46 Кто из вас обличит Меня в грехе? Если Я говорю истину, почему вы не верите Мне?

47 Кто от Бога, слова Божии слышит; вы потому не слышите, что вы не от Бога.

48 Ответили Иудеи и сказали Ему: не правильно ли мы сказали, что Ты — Самарянин, и бес в Тебе?

49 Ответил Иисус: во Мне беса нет, но Я чту Отца Моего, а вы бесчестите Меня.

50 Я же не ищу славы Моей: есть Ищущий и Судящий.

51 Истинно, истинно говорю вам: если кто Мое слово соблюдёт, не увидит смерти вовек.

52 Сказали Ему Иудеи: теперь мы знаем, что в Тебе бес: Авраам умер и пророки, а Ты говоришь: «если кто слово Мое соблюдёт, не вкусит смерти вовек».

53 Неужели Ты больше отца нашего Авраама, который умер? И пророки умерли. Кем Ты Себя делаешь?

54 Ответил Иисус: если Я Сам Себя прославляю, слава Моя — ничто: Отец Мой — вот Кто прославляет Меня, Он, о Ком вы говорите, что Он — Бог ваш.

55 И вы не познали Его, Я же знаю Его. И если Я скажу, что не знаю Его, Я буду подобный вам лжец, но Я знаю Его и слово Его соблюдаю.

56 Авраам, отец ваш, возликовал, оттого что ему предстояло видеть день Мой: и увидел и возрадовался.

57 Тогда сказали Ему Иудеи: Тебе нет еще пятидесяти лет, и Ты видел Авраама?

58 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: прежде чем Авраам был, Я есмь.

59 Тогда взяли они камни, чтобы бросить в Него. Иисус же скрылся и вышел из храма.

Вiд Iвана

Розділ 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

Евангелие от Иоанна

Глава 8

Вiд Iвана

Розділ 8

1 Иисус же отправился на гору Масличную.

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

2 А утром снова пришел в храм, и весь народ приходил к Нему. Он сел и учил их.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 И приводят книжники и фарисеи женщину, застигнутую в прелюбодеянии, и, поставив ее посредине,

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

4 говорят Ему: Учитель, эта женщина застигнута на месте прелюбодеяния.

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

5 А в Законе Моисей заповедал нам таких побивать камнями. Итак, что Ты скажешь?

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

6 Это они говорили, искушая Его, чтобы иметь обвинение против Него. Иисус же, низко наклонившись, пальцем писал на земле.

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

7 А когда они упорно продолжали спрашивать Его, Он поднял голову и сказал им: кто из вас без греха, первый брось в нее камень.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

8 И снова наклонившись, писал на земле.

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

9 Они же, услышав, стали уходить один за другим, начиная со старших, и остался один Иисус и женщина посредине.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

10 Иисус, подняв голову, говорит ей: женщина, где они? Никто тебя не осудил?

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

11 Она же сказала: никто, Господи. Сказал Иисус: и Я тебя не осуждаю. Иди, отныне больше не греши.]

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

12 Итак, снова говорил им Иисус: Я — свет миру. Тот, кто следует за Мною, не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни.

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

13 Тогда сказали Ему фарисеи: Ты о Себе Самом свидетельствуешь. Свидетельство Твое не истинно.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

14 Ответил Иисус и сказал им: хотя Я и свидетельствую о Себе Самом, истинно свидетельство Мое, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда иду, вы же не знаете, откуда Я пришел или куда иду.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

15 Вы по плоти судите, Я не сужу никого.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

16 Если же и Я сужу, то суд Мой истинен, ибо Я не один, но Я и Пославший Меня.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 И в Законе вашем написано, что свидетельство двух человек истинно.

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

18 Я свидетельствую о Себе Самом, и свидетельствует о Мне Пославший Меня Отец.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

19 Тогда говорили они Ему: где Отец Твой? Ответил Иисус: ни Меня вы не знаете, ни Отца Моего. Если бы вы Меня знали, то и Отца Моего знали бы.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

20 Эти слова сказал Он у сокровищницы, уча в храме; и никто не схватил Его, потому что еще не пришел час Его.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

21 Снова сказал Он им: Я иду, и будете искать Меня, и в грехе вашем умрете: куда Я иду, вы не можете пойти.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

22 Говорили тогда Иудеи: уж не убьет ли Он Себя, что говорит: «куда Я иду, вы не можете пойти»?

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

23 И Он говорил им: вы от нижних, Я от вышних; вы от сего мира, Я не от мира сего.

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 Сказал же Я вам, что вы умрете в грехах ваших; ибо если вы не уверуете, что Я есмь, умрете вы в грехах ваших.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

25 Говорили Ему тогда: Ты кто? Сказал им Иисус: о чем Мне вообще говорить с вами?

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

26 Много надо Мне говорить и судить о вас; но Пославший Меня истинен, и что Я слышал от Него, это и говорю миру.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

27 Не поняли они, что говорил Он им об Отце.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Поэтому сказал Иисус: когда вы вознесёте Сына Человеческого, тогда узнаете, что Я есмь, и от Себя не делаю ничего, но как научил Меня Отец, так говорю.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

29 И Пославший Меня со Мною: Он не оставил Меня одного, потому что Я делаю всегда угодное Ему.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

30 Когда Он это говорил, многие уверовали в Него.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Говорил же Иисус к уверовавшим в Него Иудеям: если вы пребудете в слове Моем, воистину вы ученики Мои,

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

32 и познаете истину, и истина освободит вас.

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

33 Ответили они Ему: мы семя Авраамово, и никому не были рабами никогда. Как же Ты говоришь: «вы сделаетесь свободными»?

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

34 Ответил им Иисус: истинно, истинно говорю вам: всякий, делающий грех, есть раб греха.

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

35 Но раб не пребывает в доме вовек; сын пребывает вовек.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 Итак, если Сын вас освободит, вы действительно свободны будете.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Знаю, что вы семя Авраамово; но вы ищете Меня убить, потому что слово Мое не вмещается в вас.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Что Я видел у Отца Моего, то говорю, и вы, что слышали у отца вашего, то делаете.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

39 Ответили они и сказали Ему: отец наш Авраам. Говорит им Иисус: если бы вы были дети Авраамовы, вы делали бы дела Авраама.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

40 Теперь же вы ищете Меня убить: Человека, Который сказал вам истину, а услышал Я ее от Бога. Этого Авраам не делал.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Вы делаете дела отца вашего. Сказали Ему: мы не были рождены в блуде; один у нас Отец: Бог.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

42 Сказал им Иисус: если бы Бог был Отец ваш, вы любили бы Меня, ибо Я от Бога исшел и пришел: Я не Сам от Себя пришел, но Он Меня послал.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 Почему вы речи Моей не понимаете? Потому что не можете слышать слова Моего.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

44 Вы — от отца вашего, диавола, и хотите делать похоти отца вашего. Он человекоубийца был от начала и в истине не стоял, потому что нет истины в нем. Когда кто говорит ложь, говорит то, что ему свойственно, оттого что и отец его — лжец.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

45 А Мне, потому что Я говорю истину, вы не верите.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

46 Кто из вас обличит Меня в грехе? Если Я говорю истину, почему вы не верите Мне?

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

47 Кто от Бога, слова Божии слышит; вы потому не слышите, что вы не от Бога.

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

48 Ответили Иудеи и сказали Ему: не правильно ли мы сказали, что Ты — Самарянин, и бес в Тебе?

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

49 Ответил Иисус: во Мне беса нет, но Я чту Отца Моего, а вы бесчестите Меня.

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

50 Я же не ищу славы Моей: есть Ищущий и Судящий.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

51 Истинно, истинно говорю вам: если кто Мое слово соблюдёт, не увидит смерти вовек.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

52 Сказали Ему Иудеи: теперь мы знаем, что в Тебе бес: Авраам умер и пророки, а Ты говоришь: «если кто слово Мое соблюдёт, не вкусит смерти вовек».

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Неужели Ты больше отца нашего Авраама, который умер? И пророки умерли. Кем Ты Себя делаешь?

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

54 Ответил Иисус: если Я Сам Себя прославляю, слава Моя — ничто: Отец Мой — вот Кто прославляет Меня, Он, о Ком вы говорите, что Он — Бог ваш.

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 И вы не познали Его, Я же знаю Его. И если Я скажу, что не знаю Его, Я буду подобный вам лжец, но Я знаю Его и слово Его соблюдаю.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

56 Авраам, отец ваш, возликовал, оттого что ему предстояло видеть день Мой: и увидел и возрадовался.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

57 Тогда сказали Ему Иудеи: Тебе нет еще пятидесяти лет, и Ты видел Авраама?

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

58 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: прежде чем Авраам был, Я есмь.

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

59 Тогда взяли они камни, чтобы бросить в Него. Иисус же скрылся и вышел из храма.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.