CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иоан. 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Евангелие от Иоанна

Глава 5

1 После этого был праздник Иудейский, и пришел Иисус в Иерусалим.

2 Есть в Иерусалиме у Овечьих ворот водоём, называемый по-еврейски Вифезда, с пятью крытыми ходами.

3 В них лежало множество больных: слепых, хромых, сухих [, ожидающих движения воды.

4 Ибо ангел Господень, время от времени, сходил в водоём и возмущал воду, и первый, кто входил по возмущении воды, выздоравливал, каким бы ни был одержим недугом].

5 Был там некий человек, тридцать восемь лет страдавший болезнью своей.

6 Иисус, увидев его лежащим и узнав, что он уже много времени болен, говорит ему: хочешь ли стать здоровым?

7 Ответил Ему больной: господин, нет у меня человека, чтобы опустить меня в водоём, когда возмутится вода. А пока я иду, другой раньше меня спускается.

8 Говорит ему Иисус: встань, возьми постель твою и ходи.

9 И тотчас стал здоровым человек, и взял постель свою, и начал ходить. А была суббота в тот день.

10 Поэтому говорили Иудеи исцеленному: сегодня суббота, и нельзя тебе брать постели.

11 Он же ответил им: Тот, Кто сделал меня здоровым, Он мне и сказал: «возьми постель твою и ходи».

12 Спросили его: кто Этот Человек, Который сказал тебе: «возьми и ходи»?

13 Исцеленный же не знал, кто Он. Ибо Иисус скрылся, пользуясь тем, что на этом месте была толпа.

14 После этого нашел его Иисус в храме и сказал ему: вот, ты стал здоровым; больше не греши, чтобы не случилось с тобой чего худшего.

15 Пошел человек и сказал Иудеям, что здоровым сделал его Иисус.

16 Потому и начали гнать Иудеи Иисуса, что Он это делал в субботу.

17 Но Он ответил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю.

18 И потому тем более искали Иудеи убить Его, что Он не только нарушал субботу, но и Отцом Своим называл Бога, делая Себя равным Богу.

19 Сказал же им Иисус в ответ: истинно, истинно говорю вам: не может Сын творить Сам по Себе ничего, если не видит Отца творящим: ибо, что Он творит, то и Сын творит так же.

20 Ибо Отец любит Сына и показывает Ему всё, что Сам творит, и покажет Ему дела больше этих, чтобы вы удивлялись.

21 Ибо, как Отец воздвигает мертвых и животворит, так и Сын, кого хочет, животворит.

22 Ибо и Отец не судит никого, но суд весь дал Сыну,

23 чтобы все чтили Сына, как чтут Отца. Кто не чтит Сына, не чтит Отца, пославшего Его.

24 Истинно, истинно говорю вам: слово Мое слушающий и верящий Пославшему Меня имеет жизнь вечную и на суд не приходит, но перешел из смерти в жизнь.

25 Истинно, истинно говорю вам: приходит час, и теперь есть, когда мертвые услышат голос Сына Божия, и услышавшие оживут.

26 Ибо, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так дал Он и Сыну иметь жизнь в Самом Себе,

27 и дал Ему власть суд творить, потому что Он — сын человека.

28 Не удивляйтесь этому, потому что приходит час, когда все, находящиеся в могилах, услышат голос Его,

29 и выйдут: сотворившие благое — в воскресение жизни, сделавшие злое — в воскресение суда.

30 Не могу Я Сам по Себе творить ничего: как слышу, сужу, и суд Мой праведен, потому что не ищу воли Моей, но воли Пославшего Меня.

31 Если Я свидетельствую о Самом Себе, свидетельство Мое не истинно.

32 Свидетельствует о Мне Другой, и знаю, что истинно то свидетельство, которым Он свидетельствует о Мне.

33 Вы посылали к Иоанну, и он засвидетельствовал об истине.

34 Не от человека Я принимаю свидетельство, но говорю это, чтобы вы были спасены.

35 Он был светильник горящий и светящий, и вы хотели недолгое время возликовать при свете его.

36 Но у Меня свидетельство больше Иоаннова: ибо дела, которые дал Мне Отец, чтобы Я совершил их, самые эти дела, которые Я творю, свидетельствуют о Мне, что Отец Меня послал.

37 И пославший Меня Отец, Он и засвидетельствовал о Мне. Вы и голоса Его никогда не слышали, и вида Его не видели,

38 и слова Его не имеете, в вас пребывающего, ибо Кого послал Он, Тому вы не верите.

39 Вы исследуете Писания, потому что думаете в них иметь жизнь вечную. А они и свидетельствуют о Мне.

40 И вы не хотите придти ко Мне, чтобы иметь жизнь.

41 Славы от людей Я не принимаю,

42 но Я знаю вас, что любви Божией вы не имеете в себе.

43 Я пришел во имя Отца Моего, и вы не принимаете Меня; если другой придет во имя свое, того вы примете.

44 Как можете вы уверовать, если принимаете славу друг от друга, а славы, которая от единого Бога, не ищете?

45 Не думайте, что Я буду обвинять вас пред Отцом: есть обвинитель на вас — Моисей, на которого вы возложили упование.

46 Если бы вы верили Моисею, то верили бы и Мне, ибо о Мне он написал.

47 Если же вы его писаниям не верите, как Моим словам поверите?

Вiд Iвана

Розділ 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Вiд Iвана

Розділ 5

1 После этого был праздник Иудейский, и пришел Иисус в Иерусалим.

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 Есть в Иерусалиме у Овечьих ворот водоём, называемый по-еврейски Вифезда, с пятью крытыми ходами.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 В них лежало множество больных: слепых, хромых, сухих [, ожидающих движения воды.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Ибо ангел Господень, время от времени, сходил в водоём и возмущал воду, и первый, кто входил по возмущении воды, выздоравливал, каким бы ни был одержим недугом].

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 Был там некий человек, тридцать восемь лет страдавший болезнью своей.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Иисус, увидев его лежащим и узнав, что он уже много времени болен, говорит ему: хочешь ли стать здоровым?

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Ответил Ему больной: господин, нет у меня человека, чтобы опустить меня в водоём, когда возмутится вода. А пока я иду, другой раньше меня спускается.

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 Говорит ему Иисус: встань, возьми постель твою и ходи.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 И тотчас стал здоровым человек, и взял постель свою, и начал ходить. А была суббота в тот день.

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 Поэтому говорили Иудеи исцеленному: сегодня суббота, и нельзя тебе брать постели.

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 Он же ответил им: Тот, Кто сделал меня здоровым, Он мне и сказал: «возьми постель твою и ходи».

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 Спросили его: кто Этот Человек, Который сказал тебе: «возьми и ходи»?

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Исцеленный же не знал, кто Он. Ибо Иисус скрылся, пользуясь тем, что на этом месте была толпа.

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 После этого нашел его Иисус в храме и сказал ему: вот, ты стал здоровым; больше не греши, чтобы не случилось с тобой чего худшего.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Пошел человек и сказал Иудеям, что здоровым сделал его Иисус.

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 Потому и начали гнать Иудеи Иисуса, что Он это делал в субботу.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 Но Он ответил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 И потому тем более искали Иудеи убить Его, что Он не только нарушал субботу, но и Отцом Своим называл Бога, делая Себя равным Богу.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Сказал же им Иисус в ответ: истинно, истинно говорю вам: не может Сын творить Сам по Себе ничего, если не видит Отца творящим: ибо, что Он творит, то и Сын творит так же.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Ибо Отец любит Сына и показывает Ему всё, что Сам творит, и покажет Ему дела больше этих, чтобы вы удивлялись.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Ибо, как Отец воздвигает мертвых и животворит, так и Сын, кого хочет, животворит.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Ибо и Отец не судит никого, но суд весь дал Сыну,

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 чтобы все чтили Сына, как чтут Отца. Кто не чтит Сына, не чтит Отца, пославшего Его.

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Истинно, истинно говорю вам: слово Мое слушающий и верящий Пославшему Меня имеет жизнь вечную и на суд не приходит, но перешел из смерти в жизнь.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Истинно, истинно говорю вам: приходит час, и теперь есть, когда мертвые услышат голос Сына Божия, и услышавшие оживут.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Ибо, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так дал Он и Сыну иметь жизнь в Самом Себе,

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 и дал Ему власть суд творить, потому что Он — сын человека.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Не удивляйтесь этому, потому что приходит час, когда все, находящиеся в могилах, услышат голос Его,

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 и выйдут: сотворившие благое — в воскресение жизни, сделавшие злое — в воскресение суда.

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Не могу Я Сам по Себе творить ничего: как слышу, сужу, и суд Мой праведен, потому что не ищу воли Моей, но воли Пославшего Меня.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Если Я свидетельствую о Самом Себе, свидетельство Мое не истинно.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Свидетельствует о Мне Другой, и знаю, что истинно то свидетельство, которым Он свидетельствует о Мне.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Вы посылали к Иоанну, и он засвидетельствовал об истине.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Не от человека Я принимаю свидетельство, но говорю это, чтобы вы были спасены.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Он был светильник горящий и светящий, и вы хотели недолгое время возликовать при свете его.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Но у Меня свидетельство больше Иоаннова: ибо дела, которые дал Мне Отец, чтобы Я совершил их, самые эти дела, которые Я творю, свидетельствуют о Мне, что Отец Меня послал.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 И пославший Меня Отец, Он и засвидетельствовал о Мне. Вы и голоса Его никогда не слышали, и вида Его не видели,

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 и слова Его не имеете, в вас пребывающего, ибо Кого послал Он, Тому вы не верите.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Вы исследуете Писания, потому что думаете в них иметь жизнь вечную. А они и свидетельствуют о Мне.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 И вы не хотите придти ко Мне, чтобы иметь жизнь.

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Славы от людей Я не принимаю,

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 но Я знаю вас, что любви Божией вы не имеете в себе.

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Я пришел во имя Отца Моего, и вы не принимаете Меня; если другой придет во имя свое, того вы примете.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Как можете вы уверовать, если принимаете славу друг от друга, а славы, которая от единого Бога, не ищете?

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Не думайте, что Я буду обвинять вас пред Отцом: есть обвинитель на вас — Моисей, на которого вы возложили упование.

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Если бы вы верили Моисею, то верили бы и Мне, ибо о Мне он написал.

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 Если же вы его писаниям не верите, как Моим словам поверите?

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“