Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 19

1 Иисус вошел в Иерихон и проходил через город.

2 Там был человек, которого звали Закхей, он был начальником сборщиков налогов и богатым человеком.

3 Он пытался увидеть, кто же этот Иисус, но не мог из-за толпы, потому что был маленького роста.

4 Тогда, чтобы увидеть Его, Закхей забежал вперед и залез на тутовое дерево, росшее в том месте, где Иисус должен был проходить.

5 Когда Иисус подошел к этому месту, Он посмотрел вверх и сказал: — Закхей, спускайся скорее, потому что сегодня Я должен быть у тебя в доме.

6 Закхей быстро спустился и с радостью принял Его.

7 Все, кто видел это, начали возмущаться: — Он пошел в гости к грешнику!

8 Закхей же встал и сказал Господу: — Господи! Половину моего имущества я раздам бедным, а если я с кого-либо взял лишнее, я возвращу ему вчетверо!

9 Тогда Иисус сказал ему: — Сегодня в этот дом пришло спасение, потому что этот человек тоже сын Авраама!

10 Ведь Сын Человеческий пришел, чтобы найти и спасти потерянное.

11 Тем, кто это слушал, Иисус рассказал притчу. (Они были уже недалеко от Иерусалима, и люди полагали, что Божье Царство должно наступить немедленно.)

12 Иисус сказал: — Один знатный человек отправлялся в далекую страну, чтобы получить царскую власть и вернуться.

13 Созвав десять своих слуг, он дал им десять мерок серебра. «Пустите эти деньги в дело, пока я не возвращусь», — сказал он.

14 Но жители его страны ненавидели его и послали вслед за ним посольство, чтобы заявить: «Мы не хотим, чтобы этот человек был нашим царем».

15 Когда он возвратился, получив царскую власть, то приказал созвать к нему слуг, которым доверил деньги, чтобы спросить их, какую они получили прибыль.

16 Первый явился и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в десять мерок!»

17 «Молодец! — похвалил хозяин. — Ты хороший слуга. Ты был верен в малом, получи теперь в управление десять городов».

18 Пришел второй слуга и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в пять мерок!»

19 Хозяин ответил: «Получи в управление пять городов».

20 Затем пришел третий слуга и сказал: «Господин, вот твоя мерка, я хранил ее завернутой в платок.

21 Я боялся тебя, так как ты человек жестокий. Ты берешь там, где не клал, и жнешь там, где не сеял».

22 Хозяин тогда сказал: «Ах ты негодный слуга! Я буду судить тебя твоими же словами! Ты знал, что я человек жестокий и что я беру там, где не клал, и жну там, где не сеял?

23 Почему же ты не пустил мои деньги в оборот, чтобы, когда я вернусь, отдать их мне с прибылью?»

24 И он сказал стоявшим там: «Заберите у него его мерку и отдайте тому, у кого уже есть десять».

25 «Господин, — сказали ему, — да ведь у него и так уже десять мерок!»

26 Хозяин ответил: «Говорю вам, что каждому, у кого есть, будет дано еще, а у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

27 А моих врагов, которые не хотели, чтобы я царствовал над ними, приведите сюда и убейте прямо передо мной».

28 Сказав это, Иисус пошел дальше к Иерусалиму.

29 Приближаясь к Виффагии и Вифании, что расположены у Оливковой горы, Он послал вперед двух учеников,

30 сказав: — Идите в селение, которое перед вами, и, войдя в него, вы найдете привязанного осленка, на которого еще никто не садился. Отвяжите его и приведите сюда.

31 Если кто-нибудь вас спросит: «Зачем вы его отвязываете?» — скажите: «Он нужен Господу».

32 Ученики пошли и нашли все так, как им сказал Иисус.

33 Когда они отвязывали осленка, его хозяева спросили их: — Вы зачем отвязываете осленка?

34 Они ответили: — Он нужен Господу.

35 Они привели осленка к Иисусу и, набросив на него свои плащи, посадили на него Иисуса.

36 Когда Он ехал, люди начали расстилать на дороге свои плащи.

37 И когда Он приблизился к месту, где дорога спускается с Оливковой горы, все множество учеников начало радостно и громко прославлять Бога за все чудеса, которые они видели:

38 — Благословен Царь, Который приходит во имя Господа! Мир на небе и слава в вышних небесах!

39 Некоторые из бывших в толпе фарисеев сказали Иисусу: — Учитель, запрети Своим ученикам!

40 Он ответил: — Говорю вам, если они умолкнут, то камни начнут кричать.

41 Когда они подходили к Иерусалиму и уже был виден город, Иисус заплакал о нем:

42 — Если бы и ты сегодня понял, что могло бы принести тебе мир! Но сейчас это скрыто от твоих глаз.

43 Наступят дни, когда твои враги обнесут тебя осадными валами, окружат тебя и стеснят тебя со всех сторон.

44 Они уничтожат тебя и твоих жителей и не оставят в тебе камня на камне, потому что ты не распознал времени, когда Бог посетил тебя.

45 Затем Иисус вошел в храм и стал выгонять оттуда продающих.

46 — Написано, — говорил Он им, — «Дом Мой будет домом молитвы», а вы превратили его в разбойничье логово.

47 Иисус каждый день учил в храме, а первосвященники, учители Закона и вожди народа искали случая, чтобы убить Его.

48 Однако они не знали, как это сделать, потому что все люди слушали Иисуса, боясь упустить хоть одно слово.

Вiд Луки

Розділ 19

1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.

2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —

3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.

4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.

5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“

6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.

7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“

8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.

9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.

10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“

11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.

12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.

14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.

15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.

16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.

17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.

18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.

19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.

20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.

22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“

24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.

25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.

26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,

30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.

32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.

33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“

34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.

35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.

37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“

39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“

40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“

41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.

45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,

46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.

47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,

48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.

Евангелие от Луки Глава 19	Вiд Луки Розділ 19
1 Иисус вошел в Иерихон и проходил через город.	1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
2 Там был человек, которого звали Закхей, он был начальником сборщиков налогов и богатым человеком.	2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
3 Он пытался увидеть, кто же этот Иисус, но не мог из-за толпы, потому что был маленького роста.	3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
4 Тогда, чтобы увидеть Его, Закхей забежал вперед и залез на тутовое дерево, росшее в том месте, где Иисус должен был проходить.	4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
5 Когда Иисус подошел к этому месту, Он посмотрел вверх и сказал: — Закхей, спускайся скорее, потому что сегодня Я должен быть у тебя в доме.	5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
6 Закхей быстро спустился и с радостью принял Его.	6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
7 Все, кто видел это, начали возмущаться: — Он пошел в гости к грешнику!	7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
8 Закхей же встал и сказал Господу: — Господи! Половину моего имущества я раздам бедным, а если я с кого-либо взял лишнее, я возвращу ему вчетверо!	8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
9 Тогда Иисус сказал ему: — Сегодня в этот дом пришло спасение, потому что этот человек тоже сын Авраама!	9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
10 Ведь Сын Человеческий пришел, чтобы найти и спасти потерянное.	10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
11 Тем, кто это слушал, Иисус рассказал притчу. (Они были уже недалеко от Иерусалима, и люди полагали, что Божье Царство должно наступить немедленно.)	11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
12 Иисус сказал: — Один знатный человек отправлялся в далекую страну, чтобы получить царскую власть и вернуться.	12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
13 Созвав десять своих слуг, он дал им десять мерок серебра. «Пустите эти деньги в дело, пока я не возвращусь», — сказал он.	13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
14 Но жители его страны ненавидели его и послали вслед за ним посольство, чтобы заявить: «Мы не хотим, чтобы этот человек был нашим царем».	14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
15 Когда он возвратился, получив царскую власть, то приказал созвать к нему слуг, которым доверил деньги, чтобы спросить их, какую они получили прибыль.	15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
16 Первый явился и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в десять мерок!»	16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
17 «Молодец! — похвалил хозяин. — Ты хороший слуга. Ты был верен в малом, получи теперь в управление десять городов».	17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
18 Пришел второй слуга и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в пять мерок!»	18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
19 Хозяин ответил: «Получи в управление пять городов».	19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
20 Затем пришел третий слуга и сказал: «Господин, вот твоя мерка, я хранил ее завернутой в платок.	20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
21 Я боялся тебя, так как ты человек жестокий. Ты берешь там, где не клал, и жнешь там, где не сеял».	21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
22 Хозяин тогда сказал: «Ах ты негодный слуга! Я буду судить тебя твоими же словами! Ты знал, что я человек жестокий и что я беру там, где не клал, и жну там, где не сеял?	22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 Почему же ты не пустил мои деньги в оборот, чтобы, когда я вернусь, отдать их мне с прибылью?»	23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
24 И он сказал стоявшим там: «Заберите у него его мерку и отдайте тому, у кого уже есть десять».	24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
25 «Господин, — сказали ему, — да ведь у него и так уже десять мерок!»	25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
26 Хозяин ответил: «Говорю вам, что каждому, у кого есть, будет дано еще, а у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.	26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
27 А моих врагов, которые не хотели, чтобы я царствовал над ними, приведите сюда и убейте прямо передо мной».	27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
28 Сказав это, Иисус пошел дальше к Иерусалиму.	28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29 Приближаясь к Виффагии и Вифании, что расположены у Оливковой горы, Он послал вперед двух учеников,	29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
30 сказав: — Идите в селение, которое перед вами, и, войдя в него, вы найдете привязанного осленка, на которого еще никто не садился. Отвяжите его и приведите сюда.	30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
31 Если кто-нибудь вас спросит: «Зачем вы его отвязываете?» — скажите: «Он нужен Господу».	31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
32 Ученики пошли и нашли все так, как им сказал Иисус.	32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
33 Когда они отвязывали осленка, его хозяева спросили их: — Вы зачем отвязываете осленка?	33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
34 Они ответили: — Он нужен Господу.	34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
35 Они привели осленка к Иисусу и, набросив на него свои плащи, посадили на него Иисуса.	35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
36 Когда Он ехал, люди начали расстилать на дороге свои плащи.	36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
37 И когда Он приблизился к месту, где дорога спускается с Оливковой горы, все множество учеников начало радостно и громко прославлять Бога за все чудеса, которые они видели:	37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38 — Благословен Царь, Который приходит во имя Господа! Мир на небе и слава в вышних небесах!	38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
39 Некоторые из бывших в толпе фарисеев сказали Иисусу: — Учитель, запрети Своим ученикам!	39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
40 Он ответил: — Говорю вам, если они умолкнут, то камни начнут кричать.	40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
41 Когда они подходили к Иерусалиму и уже был виден город, Иисус заплакал о нем:	41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42 — Если бы и ты сегодня понял, что могло бы принести тебе мир! Но сейчас это скрыто от твоих глаз.	42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
43 Наступят дни, когда твои враги обнесут тебя осадными валами, окружат тебя и стеснят тебя со всех сторон.	43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
44 Они уничтожат тебя и твоих жителей и не оставят в тебе камня на камне, потому что ты не распознал времени, когда Бог посетил тебя.	44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
45 Затем Иисус вошел в храм и стал выгонять оттуда продающих.	45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
46 — Написано, — говорил Он им, — «Дом Мой будет домом молитвы», а вы превратили его в разбойничье логово.	46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
47 Иисус каждый день учил в храме, а первосвященники, учители Закона и вожди народа искали случая, чтобы убить Его.	47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
48 Однако они не знали, как это сделать, потому что все люди слушали Иисуса, боясь упустить хоть одно слово.	48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие от Луки

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие от Луки

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Ветхий
завет

Новый
завет