Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 23

1 Все встали и повели Иисуса к Пилату.

2 Там они начали обвинять Его: — Мы установили, что Этот Человек совращает наш народ. Он запрещает платить дань кесарю и называет Себя Христом, Царем.

3 Пилат спросил Иисуса: — Ты Царь иудеев? — Ты сам так говоришь, — ответил Иисус.

4 Тогда Пилат сказал первосвященникам и толпе: — У меня нет никаких оснований осудить Этого Человека.

5 Но они настаивали: — Он Своим учением возмущает народ по всей Иудее, начал в Галилее, а теперь пришел сюда.

6 — Этот Человек — галилеянин? — спросил, услышав это, Пилат.

7 И узнав, что Иисус был из области, подвластной Ироду, который тоже был в это время в Иерусалиме, он послал Иисуса к нему.

8 Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, потому что уже давно хотел Его увидеть. Он много слышал об Иисусе и надеялся, что Тот совершит для него какое-нибудь чудо.

9 Он задавал Ему много вопросов, но Иисус ничего не отвечал.

10 Стоявшие там первосвященники и учители Закона усиленно обвиняли Иисуса.

11 Ирод же и его солдаты, посмеявшись и поиздевавшись над Иисусом, надели на Него красивую мантию и отослали обратно к Пилату.

12 В этот день Ирод и Пилат стали друзьями, а прежде они враждовали.

13 Пилат, созвав первосвященников, начальников и народ,

14 сказал им: — Вы привели ко мне Этого Человека и сказали, что Он подстрекает народ. Допросив Его в вашем присутствии, я не нахожу Его виновным в том, в чем вы Его обвиняете.

15 Ирод тоже не нашел в Нем никакой вины и отослал Его обратно к нам. Как видите, Он не сделал ничего, достойного смерти.

16 Поэтому я прикажу бичевать Его, а затем отпущу.

17 (Дело в том, что на праздник он должен был отпустить одного из заключенных.)

18 Тогда все в один голос закричали: — Смерть Ему! Отпусти нам Варавву!

19 (Варавва был заключен в темницу за поднятый в городе мятеж и за убийство.)

20 Пилат же хотел отпустить Иисуса и еще раз спросил их.

21 Но они продолжали кричать: — Распни, распни Его!

22 Пилат в третий раз спросил: — За что? Какое зло сделал Он? Я не нашел за Ним никакой вины, за которую Он мог бы быть приговорен к смерти. Я прикажу бичевать Его, а затем отпущу!

23 Но они продолжали громко кричать и настаивать, чтобы Иисус был распят. В конце концов криками они добились своего.

24 Пилат согласился выполнить их требование.

25 Он освободил, как они и просили, того, кто находился в темнице за бунт и за убийство, а Иисуса отдал на их волю.

26 Когда Иисуса повели на распятие, конвоиры схватили некоего Симона из Кирены, шедшего с поля, взвалили на него крест и заставили нести его за Иисусом.

27 Среди множества людей, шедших за Иисусом, были и женщины, которые били себя в грудь и рыдали о Нем.

28 Иисус повернулся к ним и сказал: — Дочери Иерусалима, не плачьте обо Мне, плачьте лучше о себе и о своих детях.

29 Наступает такое время, когда будут говорить: «Блаженны бесплодные, нерожавшие и не кормившие грудью!».

30 Тогда «люди скажут горам: „Падите на нас!“ и холмам: „Покройте нас!“».

31 Ведь если с молодым и зеленым деревом делают такое, то что же будет с сухим?

32 С Иисусом вели на казнь и двух преступников.

33 Когда они пришли на место, называемое Лобным, там распяли и Его, и преступников, одного по правую, а другого по левую сторону от Него.

34 Иисус говорил: — Отец, прости им, ведь они не знают, что делают. Солдаты разделили между собой одежду Иисуса, бросив жребий.

35 Народ стоял и смотрел. Начальники же смеялись над Ним: — Спасал других! Пусть теперь спасет Самого Себя, если Он Божий Избранник — Христос!

36 Солдаты тоже насмехались над Ним. Они давали Иисусу кислое вино

37 и говорили: — Спаси Себя, если Ты Царь иудеев!

38 А над Иисусом на кресте была надпись: «это царь иудеев».

39 Один из распятых преступников оскорблял Его, говоря: — Разве Ты не Христос? Спаси Себя и нас!

40 Другой же унимал его и говорил: — Побойся Бога! Ведь ты приговорен к тому же.

41 Мы наказаны справедливо и получили по заслугам, а Этот Человек не сделал ничего плохого.

42 И он сказал: — Иисус, вспомни меня, когда придешь в Свое Царство!

43 — Говорю тебе истину: сегодня ты будешь со Мной в раю, — ответил ему Иисус.

44 Было около шестого часа дня, и по всей земле стало темно, и это продолжалось до девятого часа.

45 Солнце померкло, и завеса в храме разорвалась на две части.

46 Иисус громко крикнул: — Отец, в Твои руки Я отдаю Мой дух! Сказав это, Он испустил дух.

47 Когда сотник все это увидел, он прославил Бога и сказал: — Этот Человек действительно был праведником!

48 И все люди, собравшиеся посмотреть на казнь, увидев, что произошло, возвращались по домам, ударяя себя в грудь.

49 Но все, кто знал Иисуса, включая и женщин, которые шли за Ним из Галилеи, стояли в отдалении, наблюдая за происходящим.

50 Там был добрый и праведный человек, которого звали Иосиф. Будучи членом Совета,

51 он, однако, не был согласен с решением и делом иудейских вождей. Иосиф был уроженцем города Аримафеи в Иудее и ожидал Божьего Царства.

52 Этот человек пошел к Пилату и попросил тело Иисуса.

53 Он снял тело, обернул его в льняное полотно и положил в высеченную в скале гробницу, где еще никого до этого не хоронили.

54 Это была пятница — день приготовления к субботе, которая уже наступала.

55 За Иосифом пошли женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, они видели гробницу и то, как тело Иисуса было положено в нее.

56 Вернувшись, они приготовили душистые мази и масла. Субботу они провели в покое, согласно заповеди.

Вiд Луки

Розділ 23

1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.

3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...

4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.

5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.

6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“

7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.

8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.

11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,

14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.

15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.

16 Отже я покараю Його й відпущу́“.

17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.

18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“

19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.

20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.

21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“

22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.

23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.

24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:

25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!

29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.

30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“

31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“

32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.

34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.

35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“

36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,

37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“

38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.

39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“

40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.

42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“

43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“

44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.

45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.

46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.

47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“

48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.

49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.

50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —

51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —

52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.

55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.

56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Евангелие от Луки Глава 23	Вiд Луки Розділ 23
1 Все встали и повели Иисуса к Пилату.	1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 Там они начали обвинять Его: — Мы установили, что Этот Человек совращает наш народ. Он запрещает платить дань кесарю и называет Себя Христом, Царем.	2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 Пилат спросил Иисуса: — Ты Царь иудеев? — Ты сам так говоришь, — ответил Иисус.	3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 Тогда Пилат сказал первосвященникам и толпе: — У меня нет никаких оснований осудить Этого Человека.	4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 Но они настаивали: — Он Своим учением возмущает народ по всей Иудее, начал в Галилее, а теперь пришел сюда.	5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 — Этот Человек — галилеянин? — спросил, услышав это, Пилат.	6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 И узнав, что Иисус был из области, подвластной Ироду, который тоже был в это время в Иерусалиме, он послал Иисуса к нему.	7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 Ирод, увидев Иисуса, очень обрадовался, потому что уже давно хотел Его увидеть. Он много слышал об Иисусе и надеялся, что Тот совершит для него какое-нибудь чудо.	8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 Он задавал Ему много вопросов, но Иисус ничего не отвечал.	9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 Стоявшие там первосвященники и учители Закона усиленно обвиняли Иисуса.	10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 Ирод же и его солдаты, посмеявшись и поиздевавшись над Иисусом, надели на Него красивую мантию и отослали обратно к Пилату.	11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 В этот день Ирод и Пилат стали друзьями, а прежде они враждовали.	12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 Пилат, созвав первосвященников, начальников и народ,	13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 сказал им: — Вы привели ко мне Этого Человека и сказали, что Он подстрекает народ. Допросив Его в вашем присутствии, я не нахожу Его виновным в том, в чем вы Его обвиняете.	14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 Ирод тоже не нашел в Нем никакой вины и отослал Его обратно к нам. Как видите, Он не сделал ничего, достойного смерти.	15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 Поэтому я прикажу бичевать Его, а затем отпущу.	16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 (Дело в том, что на праздник он должен был отпустить одного из заключенных.)	17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 Тогда все в один голос закричали: — Смерть Ему! Отпусти нам Варавву!	18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 (Варавва был заключен в темницу за поднятый в городе мятеж и за убийство.)	19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 Пилат же хотел отпустить Иисуса и еще раз спросил их.	20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 Но они продолжали кричать: — Распни, распни Его!	21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 Пилат в третий раз спросил: — За что? Какое зло сделал Он? Я не нашел за Ним никакой вины, за которую Он мог бы быть приговорен к смерти. Я прикажу бичевать Его, а затем отпущу!	22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 Но они продолжали громко кричать и настаивать, чтобы Иисус был распят. В конце концов криками они добились своего.	23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 Пилат согласился выполнить их требование.	24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 Он освободил, как они и просили, того, кто находился в темнице за бунт и за убийство, а Иисуса отдал на их волю.	25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 Когда Иисуса повели на распятие, конвоиры схватили некоего Симона из Кирены, шедшего с поля, взвалили на него крест и заставили нести его за Иисусом.	26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 Среди множества людей, шедших за Иисусом, были и женщины, которые били себя в грудь и рыдали о Нем.	27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 Иисус повернулся к ним и сказал: — Дочери Иерусалима, не плачьте обо Мне, плачьте лучше о себе и о своих детях.	28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 Наступает такое время, когда будут говорить: «Блаженны бесплодные, нерожавшие и не кормившие грудью!».	29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 Тогда «люди скажут горам: „Падите на нас!“ и холмам: „Покройте нас!“».	30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 Ведь если с молодым и зеленым деревом делают такое, то что же будет с сухим?	31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 С Иисусом вели на казнь и двух преступников.	32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 Когда они пришли на место, называемое Лобным, там распяли и Его, и преступников, одного по правую, а другого по левую сторону от Него.	33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 Иисус говорил: — Отец, прости им, ведь они не знают, что делают. Солдаты разделили между собой одежду Иисуса, бросив жребий.	34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 Народ стоял и смотрел. Начальники же смеялись над Ним: — Спасал других! Пусть теперь спасет Самого Себя, если Он Божий Избранник — Христос!	35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 Солдаты тоже насмехались над Ним. Они давали Иисусу кислое вино	36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 и говорили: — Спаси Себя, если Ты Царь иудеев!	37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 А над Иисусом на кресте была надпись: «это царь иудеев».	38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 Один из распятых преступников оскорблял Его, говоря: — Разве Ты не Христос? Спаси Себя и нас!	39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 Другой же унимал его и говорил: — Побойся Бога! Ведь ты приговорен к тому же.	40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Мы наказаны справедливо и получили по заслугам, а Этот Человек не сделал ничего плохого.	41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 И он сказал: — Иисус, вспомни меня, когда придешь в Свое Царство!	42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 — Говорю тебе истину: сегодня ты будешь со Мной в раю, — ответил ему Иисус.	43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 Было около шестого часа дня, и по всей земле стало темно, и это продолжалось до девятого часа.	44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 Солнце померкло, и завеса в храме разорвалась на две части.	45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 Иисус громко крикнул: — Отец, в Твои руки Я отдаю Мой дух! Сказав это, Он испустил дух.	46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.
47 Когда сотник все это увидел, он прославил Бога и сказал: — Этот Человек действительно был праведником!	47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 И все люди, собравшиеся посмотреть на казнь, увидев, что произошло, возвращались по домам, ударяя себя в грудь.	48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 Но все, кто знал Иисуса, включая и женщин, которые шли за Ним из Галилеи, стояли в отдалении, наблюдая за происходящим.	49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 Там был добрый и праведный человек, которого звали Иосиф. Будучи членом Совета,	50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 он, однако, не был согласен с решением и делом иудейских вождей. Иосиф был уроженцем города Аримафеи в Иудее и ожидал Божьего Царства.	51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 Этот человек пошел к Пилату и попросил тело Иисуса.	52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 Он снял тело, обернул его в льняное полотно и положил в высеченную в скале гробницу, где еще никого до этого не хоронили.	53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 Это была пятница — день приготовления к субботе, которая уже наступала.	54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 За Иосифом пошли женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, они видели гробницу и то, как тело Иисуса было положено в нее.	55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 Вернувшись, они приготовили душистые мази и масла. Субботу они провели в покое, согласно заповеди.	56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Евангелие от Луки

Глава 23

Вiд Луки

Розділ 23

Ветхий
завет

Новый
завет