Евангелие от Матфея

Глава 11

1 Закончив давать наставления Своим двенадцати ученикам, Иисус пошел учить и проповедовать в городах Галилеи.

2 Когда Иоанн, находясь в темнице, услышал о том, что делает Христос, он послал своих учеников

3 спросить Его: — Ты ли Тот, Кто должен прийти, или нам ожидать кого-то другого?

4 Иисус им ответил: — Пойдите и расскажите Иоанну о том, что вы слышите и видите:

5 слепые прозревают, хромые ходят, прокаженные очищаются, глухие слышат, мертвые воскресают и бедным возвещается Радостная Весть.

6 Блажен тот, кто не усомнится во Мне.

7 Когда ученики Иоанна ушли, Иисус начал говорить народу об Иоанне: — Что вы ходили смотреть в пустыню? Тростник, колеблемый ветром?

8 Тогда что же вы ходили смотреть? Человека, одетого в роскошные одежды? Нет, те, кто одевается в роскошные одежды, находятся в царских дворцах.

9 Тогда что же вы ходили смотреть? Пророка? Да, и говорю вам, что больше, чем пророка.

10 Он тот, о ком написано: «Вот, Я посылаю перед Тобой Моего вестника, который приготовит перед Тобой Твой путь».

11 Говорю вам истину: среди рожденных женами еще не было человека более великого, чем Иоанн Креститель, но наименьший в Царстве Небесном — больше его.

12 Со дней Иоанна Крестителя и доныне Царство Божье стремительно продвигается вперед, и прилагающие усилие имеют доступ в него.

13 Ведь весь Закон и пророки пророчествовали до Иоанна,

14 и если вы готовы это принять, то он — Илия, который должен прийти.

15 У кого есть уши, пусть слышит!

16 Но с кем Мне сравнить это поколение? Оно подобно детям, которые сидят на площади и кричат друг другу:

17 «Мы играли вам на свирели, а вы не плясали; мы пели вам похоронные песни, а вы не печалились».

18 Смотрите, вот пришел Иоанн, не ест и не пьет, и они говорят: «В нем демон».

19 Пришел Сын Человеческий, ест и пьет, и они говорят: «Обжора и пьяница, друг сборщиков налогов и грешников». Но мудрость оправдана ее делами.

20 Затем Иисус начал укорять города, в которых Он совершил больше всего чудес, но которые так и не раскаялись.

21 — Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида! Ведь если бы в Тире и Сидоне были совершены те же чудеса, что в вас, то они бы давно раскаялись, одевшись в рубище и посыпав себя пеплом.

22 Но говорю вам: в День Суда Тиру и Сидону будет легче, чем вам.

23 И ты, Капернаум, думаешь, что будешь вознесен до небес? Нет, ты будешь сброшен в ад, потому что если бы в Содоме были совершены такие чудеса, какие были совершены в тебе, то он существовал бы и до сего дня.

24 Но говорю вам, что в День Суда Содому будет легче, чем тебе.

25 И Иисус продолжал: — Я славлю Тебя, Отец, Господь неба и земли, за то, что Ты, утаив от мудрецов и ученых, открыл это младенцам.

26 Да, Отец, это было угодно Тебе!

27 Отец вверил Мне все. Никто не знает Сына, кроме Отца, и никто не знает Отца, кроме Сына и того, кого Сын избирает, чтобы открыть ему Отца.

28 Придите ко Мне, все уставшие и обремененные, и Я успокою вас.

29 Возьмите на себя ярмо Мое и научитесь у Меня, потому что Я кроток и мягок сердцем, и вы найдете покой вашим душам.

30 Ведь Мое ярмо не тяжело, и Моя ноша легка.

Вiд Матвiя

Розділ 11

1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьо́х Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

2 Прочувши ж Іван у в'язни́ці про дії Христові, послав через учнів своїх,

3 щоб Його запитати: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите:

5 „Сліпі прозріва́ють“, і криві ходять, стають чистими прокаже́ні, і чують глухі, і померлі встають, а „вбогим звіщається Добра Нови́на“.

6 І блаженний, хто через Мене споку́си не ма́тиме!“

7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити наро́дові: „На що́ ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойда́є його́?

8 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто носить м'яке́, — по палатах царськи́х.

9 По що́ ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка.

10 Бо це ж той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготує!“

11 Поправді кажу вам: Між наро́дженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!

12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобува́ється силою, і ті, хто вживає зусилля, хапа́ють його.

13 Усі бо Пророки й Зако́н до Івана прові́щували.

14 Коли ж хочете знати, — то Ілля він, що має прийти.

15 Хто́ має ву́ха, — нехай слухає!

16 До кого ж цей рід прирівняю? — До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

17 і кажуть: „Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: „Він де́мона має“.

19 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: „Чоловік ось, ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. І виправдалася мудрість своїми діла́ми“.

20 Ісус тоді став докоряти містам, де́ відбуло́ся найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

21 „Горе, тобі, Хоразі́не, горе тобі, Вефсаїдо! Бо коли б то в Ти́рі й Сидо́ні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони ка́ялися в волосяни́ці та в по́пелі.

22 Але кажу́ вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

23 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зі́йдеш“. Бо коли б у Содомі були відбули́ся ті чу́да, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сього́днішній день.

24 Але кажу́ вам, що содо́мській землі буде легше дня судного, аніж тобі!“

25 Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив.

26 Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би!

27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

28 Прийдіть до Мене, усі стру́джені та обтя́жені, — і Я вас заспоко́ю!

29 Візьміть на себе ярмо́ Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покі́рливий, — і „зна́йдете спо́кій ду́шам своїм“.

30 Бож ярмо Моє любе, а тяга́р Мій легки́й!“

Евангелие от Матфея

Глава 11

Вiд Матвiя

Розділ 11

1 Закончив давать наставления Своим двенадцати ученикам, Иисус пошел учить и проповедовать в городах Галилеи.

1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьо́х Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

2 Когда Иоанн, находясь в темнице, услышал о том, что делает Христос, он послал своих учеников

2 Прочувши ж Іван у в'язни́ці про дії Христові, послав через учнів своїх,

3 спросить Его: — Ты ли Тот, Кто должен прийти, или нам ожидать кого-то другого?

3 щоб Його запитати: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

4 Иисус им ответил: — Пойдите и расскажите Иоанну о том, что вы слышите и видите:

4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите:

5 слепые прозревают, хромые ходят, прокаженные очищаются, глухие слышат, мертвые воскресают и бедным возвещается Радостная Весть.

5 „Сліпі прозріва́ють“, і криві ходять, стають чистими прокаже́ні, і чують глухі, і померлі встають, а „вбогим звіщається Добра Нови́на“.

6 Блажен тот, кто не усомнится во Мне.

6 І блаженний, хто через Мене споку́си не ма́тиме!“

7 Когда ученики Иоанна ушли, Иисус начал говорить народу об Иоанне: — Что вы ходили смотреть в пустыню? Тростник, колеблемый ветром?

7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити наро́дові: „На що́ ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойда́є його́?

8 Тогда что же вы ходили смотреть? Человека, одетого в роскошные одежды? Нет, те, кто одевается в роскошные одежды, находятся в царских дворцах.

8 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто носить м'яке́, — по палатах царськи́х.

9 Тогда что же вы ходили смотреть? Пророка? Да, и говорю вам, что больше, чем пророка.

9 По що́ ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка.

10 Он тот, о ком написано: «Вот, Я посылаю перед Тобой Моего вестника, который приготовит перед Тобой Твой путь».

10 Бо це ж той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготує!“

11 Говорю вам истину: среди рожденных женами еще не было человека более великого, чем Иоанн Креститель, но наименьший в Царстве Небесном — больше его.

11 Поправді кажу вам: Між наро́дженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!

12 Со дней Иоанна Крестителя и доныне Царство Божье стремительно продвигается вперед, и прилагающие усилие имеют доступ в него.

12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобува́ється силою, і ті, хто вживає зусилля, хапа́ють його.

13 Ведь весь Закон и пророки пророчествовали до Иоанна,

13 Усі бо Пророки й Зако́н до Івана прові́щували.

14 и если вы готовы это принять, то он — Илия, который должен прийти.

14 Коли ж хочете знати, — то Ілля він, що має прийти.

15 У кого есть уши, пусть слышит!

15 Хто́ має ву́ха, — нехай слухає!

16 Но с кем Мне сравнить это поколение? Оно подобно детям, которые сидят на площади и кричат друг другу:

16 До кого ж цей рід прирівняю? — До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

17 «Мы играли вам на свирели, а вы не плясали; мы пели вам похоронные песни, а вы не печалились».

17 і кажуть: „Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

18 Смотрите, вот пришел Иоанн, не ест и не пьет, и они говорят: «В нем демон».

18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: „Він де́мона має“.

19 Пришел Сын Человеческий, ест и пьет, и они говорят: «Обжора и пьяница, друг сборщиков налогов и грешников». Но мудрость оправдана ее делами.

19 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: „Чоловік ось, ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. І виправдалася мудрість своїми діла́ми“.

20 Затем Иисус начал укорять города, в которых Он совершил больше всего чудес, но которые так и не раскаялись.

20 Ісус тоді став докоряти містам, де́ відбуло́ся найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

21 — Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида! Ведь если бы в Тире и Сидоне были совершены те же чудеса, что в вас, то они бы давно раскаялись, одевшись в рубище и посыпав себя пеплом.

21 „Горе, тобі, Хоразі́не, горе тобі, Вефсаїдо! Бо коли б то в Ти́рі й Сидо́ні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони ка́ялися в волосяни́ці та в по́пелі.

22 Но говорю вам: в День Суда Тиру и Сидону будет легче, чем вам.

22 Але кажу́ вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

23 И ты, Капернаум, думаешь, что будешь вознесен до небес? Нет, ты будешь сброшен в ад, потому что если бы в Содоме были совершены такие чудеса, какие были совершены в тебе, то он существовал бы и до сего дня.

23 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зі́йдеш“. Бо коли б у Содомі були відбули́ся ті чу́да, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сього́днішній день.

24 Но говорю вам, что в День Суда Содому будет легче, чем тебе.

24 Але кажу́ вам, що содо́мській землі буде легше дня судного, аніж тобі!“

25 И Иисус продолжал: — Я славлю Тебя, Отец, Господь неба и земли, за то, что Ты, утаив от мудрецов и ученых, открыл это младенцам.

25 Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив.

26 Да, Отец, это было угодно Тебе!

26 Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би!

27 Отец вверил Мне все. Никто не знает Сына, кроме Отца, и никто не знает Отца, кроме Сына и того, кого Сын избирает, чтобы открыть ему Отца.

27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

28 Придите ко Мне, все уставшие и обремененные, и Я успокою вас.

28 Прийдіть до Мене, усі стру́джені та обтя́жені, — і Я вас заспоко́ю!

29 Возьмите на себя ярмо Мое и научитесь у Меня, потому что Я кроток и мягок сердцем, и вы найдете покой вашим душам.

29 Візьміть на себе ярмо́ Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покі́рливий, — і „зна́йдете спо́кій ду́шам своїм“.

30 Ведь Мое ярмо не тяжело, и Моя ноша легка.

30 Бож ярмо Моє любе, а тяга́р Мій легки́й!“