1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьо́х Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

2 Прочувши ж Іван у в'язни́ці про дії Христові, послав через учнів своїх,

3 щоб Його запитати: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите:

5 „Сліпі прозріва́ють“, і криві ходять, стають чистими прокаже́ні, і чують глухі, і померлі встають, а „вбогим звіщається Добра Нови́на“.

6 І блаженний, хто через Мене споку́си не ма́тиме!“

7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити наро́дові: „На що́ ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойда́є його́?

8 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто носить м'яке́, — по палатах царськи́х.

9 По що́ ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка.

10 Бо це ж той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготує!“

11 Поправді кажу вам: Між наро́дженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!

12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобува́ється силою, і ті, хто вживає зусилля, хапа́ють його.

13 Усі бо Пророки й Зако́н до Івана прові́щували.

14 Коли ж хочете знати, — то Ілля він, що має прийти.

15 Хто́ має ву́ха, — нехай слухає!

16 До кого ж цей рід прирівняю? — До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

17 і кажуть: „Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: „Він де́мона має“.

19 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: „Чоловік ось, ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. І виправдалася мудрість своїми діла́ми“.[48]

20 Ісус тоді став докоряти містам, де́ відбуло́ся найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

21 „Горе, тобі, Хоразі́не, горе тобі, Вефсаїдо! Бо коли б то в Ти́рі й Сидо́ні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони ка́ялися в волосяни́ці[49] та в по́пелі.

22 Але кажу́ вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

23 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду[50] ти зі́йдеш“. Бо коли б у Содомі були відбули́ся ті чу́да, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сього́днішній день.

24 Але кажу́ вам, що содо́мській землі буде легше дня судного, аніж тобі!“

25 Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив.

26 Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би!

27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

28 Прийдіть до Мене, усі стру́джені та обтя́жені, — і Я вас заспоко́ю!

29 Візьміть на себе ярмо́ Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покі́рливий, — і „зна́йдете спо́кій ду́шам своїм“.

30 Бож ярмо Моє любе, а тяга́р Мій легки́й!“