Песнь песней Соломона

Глава 2

1 — Я нарцисс Шаронский, лилия долин.

2 — Как лилия между тернами, так милая моя среди девушек.

3 — Как яблоня среди лесных деревьев, так возлюбленный мой среди юношей. Сидеть в его тени мне наслаждение, и плод его сладок для меня.

4 Он привел меня в дом пира, и его знамя надо мной — любовь.

5 Подкрепи меня изюмом, освежи меня яблоками, ведь я изнемогаю от любви.

6 Его левая рука под моей головой, а правая обнимает меня.

7 Дочери Иерусалима, заклинаю вас газелями и полевыми ланями: не будите и не возбуждайте любви, пока она сама того не пожелает.

8 Голос возлюбленного моего! Вот, идет он, перескакивая через горы, перепрыгивая через холмы.

9 Возлюбленный мой — как газель или молодой олень. Вот, стоит он за нашей стеной, смотрит в окно, заглядывает через решетку.

10 Возлюбленный мой сказал мне: «Вставай, любимая моя, прекрасная моя, пойдем со мной!

11 Смотри, зима уже прошла; перестали лить дожди;

12 появились цветы на земле; настало время пения, и раздается голос горлицы в земле нашей;

13 на инжире созревают плоды, и цветущие виноградные лозы источают свой аромат. Вставай, любимая моя, прекрасная моя, пойдем со мной!»

14 — Голубка моя далеко в ущелье скалы, недосягаема, в пещере на склоне горы. Позволь мне увидеть тебя и услышать голос твой, потому что сладок голос твой и прекрасно лицо твое.

15 Поймайте нам лисиц, лисят, которые портят виноградники, а виноградники наши цветут.

16 — Возлюбленный мой принадлежит мне, а я ему. Среди лилий пасется он.

17 Пока не наступил день и не скрылись тени, возвратись, возлюбленный мой, скачи, словно газель или молодой олень на расселинах гор.

Пiсня над пiснями

Розділ 2

1 „Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!

2 Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“

3 „Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!

4 Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!

5 Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!

6 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!..

7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“

8 „Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.

9 Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.

10 Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!

11 Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.

12 Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!

13 Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“

14 „Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“

15 „Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!

16 Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!

17 Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“

Песнь песней Соломона

Глава 2

Пiсня над пiснями

Розділ 2

1 — Я нарцисс Шаронский, лилия долин.

1 „Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!

2 — Как лилия между тернами, так милая моя среди девушек.

2 Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“

3 — Как яблоня среди лесных деревьев, так возлюбленный мой среди юношей. Сидеть в его тени мне наслаждение, и плод его сладок для меня.

3 „Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!

4 Он привел меня в дом пира, и его знамя надо мной — любовь.

4 Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!

5 Подкрепи меня изюмом, освежи меня яблоками, ведь я изнемогаю от любви.

5 Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!

6 Его левая рука под моей головой, а правая обнимает меня.

6 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!..

7 Дочери Иерусалима, заклинаю вас газелями и полевыми ланями: не будите и не возбуждайте любви, пока она сама того не пожелает.

7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“

8 Голос возлюбленного моего! Вот, идет он, перескакивая через горы, перепрыгивая через холмы.

8 „Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.

9 Возлюбленный мой — как газель или молодой олень. Вот, стоит он за нашей стеной, смотрит в окно, заглядывает через решетку.

9 Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.

10 Возлюбленный мой сказал мне: «Вставай, любимая моя, прекрасная моя, пойдем со мной!

10 Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!

11 Смотри, зима уже прошла; перестали лить дожди;

11 Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.

12 появились цветы на земле; настало время пения, и раздается голос горлицы в земле нашей;

12 Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!

13 на инжире созревают плоды, и цветущие виноградные лозы источают свой аромат. Вставай, любимая моя, прекрасная моя, пойдем со мной!»

13 Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“

14 — Голубка моя далеко в ущелье скалы, недосягаема, в пещере на склоне горы. Позволь мне увидеть тебя и услышать голос твой, потому что сладок голос твой и прекрасно лицо твое.

14 „Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“

15 Поймайте нам лисиц, лисят, которые портят виноградники, а виноградники наши цветут.

15 „Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!

16 — Возлюбленный мой принадлежит мне, а я ему. Среди лилий пасется он.

16 Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!

17 Пока не наступил день и не скрылись тени, возвратись, возлюбленный мой, скачи, словно газель или молодой олень на расселинах гор.

17 Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“