Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 29

1 Иаков продолжил путешествие и пришел в землю восточных народов.

2 Там он увидел колодец в поле и возле него три отары овец, потому что из того колодца поили скот. Колодец был закрыт большим камнем.

3 Когда все отары собирались, пастухи отваливали камень от колодца и поили овец, а потом клали камень на прежнее место.

4 Иаков спросил пастухов: — Братья, откуда вы? — Мы из Харрана, — ответили они.

5 Он сказал им: — Знаете ли вы Лавана, внука Нахора? — Да, знаем, — ответили они.

6 Иаков спросил: — Все ли у него благополучно? — Благополучно, — ответили они. — А вот и Рахиль, его дочь, идет с овцами.

7 — Солнце еще высоко, — сказал он, — еще не время собирать отары. Напоите овец и гоните их обратно на пастбище.

8 — Мы не можем, — ответили они, — пока не соберутся все отары, и камень не отвалят от колодца; тогда мы напоим овец.

9 Он еще разговаривал с ними, когда подошла Рахиль с овцами отца: она пасла овец.

10 Когда Иаков увидел Рахиль, дочь своего дяди Лавана, он подошел, отвалил камень от колодца и напоил Лавановых овец.

11 Потом Иаков поцеловал Рахиль и, громко заплакав,

12 сказал Рахили, что он — родственник ее отца и сын Ревекки. Она побежала и рассказала об этом отцу.

13 Услышав о приходе своего племянника Иакова, Лаван выбежал навстречу, обнял его, поцеловал и привел к себе в дом. Иаков рассказал ему обо всем,

14 и Лаван сказал ему: — Ты моя плоть и кровь. Когда Иаков прожил у него месяц,

15 Лаван сказал ему: — Хотя ты мне и родственник, почему ты должен работать на меня даром? Скажи мне, что тебе заплатить.

16 А у Лавана были две дочери: старшую звали Лия, а младшую — Рахиль.

17 Лия была не так красива, как Рахиль, а Рахиль была стройна и хороша собой.

18 Иаков полюбил Рахиль и ответил Лавану: — Я буду работать на тебя семь лет за твою младшую дочь Рахиль.

19 Лаван сказал: — Лучше я отдам ее тебе, чем кому-то другому. Оставайся у меня.

20 Иаков служил семь лет, чтобы получить Рахиль, но они показались ему как несколько дней, потому что он любил ее.

21 Потом Иаков сказал Лавану: — Дай мне мою жену, чтобы мне жить с ней как с женой: пришел мой срок.

22 Лаван созвал всех окрестных жителей и устроил пир.

23 Но когда настал вечер, он взял свою дочь Лию и дал ее Иакову, и Иаков лег с ней.

24 Лаван дал в служанки дочери свою служанку Зелфу.

25 Когда настало утро, оказалось, что это Лия! Иаков сказал Лавану: — Что ты сделал со мной? Я же служил тебе за Рахиль. Почему ты обманул меня?

26 Лаван ответил: — У нас здесь нет обычая выдавать замуж младшую дочь раньше старшей.

27 Заверши брачную неделю этой дочери, а потом мы дадим тебе и младшую, за другие семь лет работы.

28 Иаков так и сделал: провел неделю с Лией, а потом Лаван отдал ему в жены свою дочь Рахиль.

29 Лаван дал в служанки Рахили свою служанку Валлу.

30 Иаков стал жить и с Рахилью, и любил Рахиль больше, чем Лию. Он работал на Лавана еще семь лет.

31 Когда Господь увидел, что Лия нелюбима, Он открыл ей чрево, а Рахиль была бесплодна.

32 Лия забеременела и родила сына. Она назвала его Рувим, потому что сказала: «Это потому, что Господь увидел мое несчастье. Теперь мой муж, конечно, будет меня любить».

33 Она снова забеременела и, когда родила сына, сказала: «Так как Господь услышал, что я нелюбима, Он дал мне еще и этого». И она назвала его Симеон.

34 Она снова забеременела, и когда родила сына, сказала: «Теперь, наконец, мой муж привяжется ко мне, потому что я родила ему трех сыновей». Поэтому он был назван Левий.

35 И снова она забеременела и, когда родила сына, сказала: «На этот раз я возблагодарю Господа». Поэтому она назвала его Иуда. Потом она перестала рожать.

Буття

Розділ 29

1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.

2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.

3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.

5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.

6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.

7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.

8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.

9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...

12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...

13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.

15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“

16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.

17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.

19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“

20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“

22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?

26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.

28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.

32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“

33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.

34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.

35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Бытие Глава 29	Буття Розділ 29
1 Иаков продолжил путешествие и пришел в землю восточных народов.	1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.
2 Там он увидел колодец в поле и возле него три отары овец, потому что из того колодца поили скот. Колодец был закрыт большим камнем.	2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.
3 Когда все отары собирались, пастухи отваливали камень от колодца и поили овец, а потом клали камень на прежнее место.	3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
4 Иаков спросил пастухов: — Братья, откуда вы? — Мы из Харрана, — ответили они.	4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.
5 Он сказал им: — Знаете ли вы Лавана, внука Нахора? — Да, знаем, — ответили они.	5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.
6 Иаков спросил: — Все ли у него благополучно? — Благополучно, — ответили они. — А вот и Рахиль, его дочь, идет с овцами.	6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.
7 — Солнце еще высоко, — сказал он, — еще не время собирать отары. Напоите овец и гоните их обратно на пастбище.	7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.
8 — Мы не можем, — ответили они, — пока не соберутся все отары, и камень не отвалят от колодца; тогда мы напоим овец.	8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.
9 Он еще разговаривал с ними, когда подошла Рахиль с овцами отца: она пасла овец.	9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
10 Когда Иаков увидел Рахиль, дочь своего дяди Лавана, он подошел, отвалил камень от колодца и напоил Лавановых овец.	10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
11 Потом Иаков поцеловал Рахиль и, громко заплакав,	11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...
12 сказал Рахили, что он — родственник ее отца и сын Ревекки. Она побежала и рассказала об этом отцу.	12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
13 Услышав о приходе своего племянника Иакова, Лаван выбежал навстречу, обнял его, поцеловал и привел к себе в дом. Иаков рассказал ему обо всем,	13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
14 и Лаван сказал ему: — Ты моя плоть и кровь. Когда Иаков прожил у него месяц,	14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.
15 Лаван сказал ему: — Хотя ты мне и родственник, почему ты должен работать на меня даром? Скажи мне, что тебе заплатить.	15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“
16 А у Лавана были две дочери: старшую звали Лия, а младшую — Рахиль.	16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.
17 Лия была не так красива, как Рахиль, а Рахиль была стройна и хороша собой.	17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
18 Иаков полюбил Рахиль и ответил Лавану: — Я буду работать на тебя семь лет за твою младшую дочь Рахиль.	18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.
19 Лаван сказал: — Лучше я отдам ее тебе, чем кому-то другому. Оставайся у меня.	19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“
20 Иаков служил семь лет, чтобы получить Рахиль, но они показались ему как несколько дней, потому что он любил ее.	20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
21 Потом Иаков сказал Лавану: — Дай мне мою жену, чтобы мне жить с ней как с женой: пришел мой срок.	21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“
22 Лаван созвал всех окрестных жителей и устроил пир.	22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
23 Но когда настал вечер, он взял свою дочь Лию и дал ее Иакову, и Иаков лег с ней.	23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
24 Лаван дал в служанки дочери свою служанку Зелфу.	24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
25 Когда настало утро, оказалось, что это Лия! Иаков сказал Лавану: — Что ты сделал со мной? Я же служил тебе за Рахиль. Почему ты обманул меня?	25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?
26 Лаван ответил: — У нас здесь нет обычая выдавать замуж младшую дочь раньше старшей.	26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
27 Заверши брачную неделю этой дочери, а потом мы дадим тебе и младшую, за другие семь лет работы.	27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.
28 Иаков так и сделал: провел неделю с Лией, а потом Лаван отдал ему в жены свою дочь Рахиль.	28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
29 Лаван дал в служанки Рахили свою служанку Валлу.	29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
30 Иаков стал жить и с Рахилью, и любил Рахиль больше, чем Лию. Он работал на Лавана еще семь лет.	30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
31 Когда Господь увидел, что Лия нелюбима, Он открыл ей чрево, а Рахиль была бесплодна.	31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.
32 Лия забеременела и родила сына. Она назвала его Рувим, потому что сказала: «Это потому, что Господь увидел мое несчастье. Теперь мой муж, конечно, будет меня любить».	32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“
33 Она снова забеременела и, когда родила сына, сказала: «Так как Господь услышал, что я нелюбима, Он дал мне еще и этого». И она назвала его Симеон.	33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
34 Она снова забеременела, и когда родила сына, сказала: «Теперь, наконец, мой муж привяжется ко мне, потому что я родила ему трех сыновей». Поэтому он был назван Левий.	34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.
35 И снова она забеременела и, когда родила сына, сказала: «На этот раз я возблагодарю Господа». Поэтому она назвала его Иуда. Потом она перестала рожать.	35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Ветхий
завет

Новый
завет