Книга Екклесиаста, или Проповедника

Глава 6

1 И другое зло я видел под солнцем, и оно часто встречается среди людей:

2 Бог дает человеку богатство, имущество и славу, так что у него есть все, чего бы он ни пожелал, но Бог не дает ему пользоваться этим, вместо него пользуется чужой. Это — суета, это — ужасное зло.

3 У человека может быть сотня детей, и он может прожить много лет, но сколько бы он ни прожил, если он не мог насладиться своим счастьем и не был даже погребен, то я сказал бы, что выкидыш счастливее его,

4 потому что он приходит напрасно и уходит во тьму, и во тьме скрывается имя его.

5 Выкидыш даже солнца не видел и не знал, но ему покойнее, чем тому человеку,

6 который не насладился своим счастьем, хоть бы он и прожил две тысячи лет. В итоге они оба пойдут в одно и то же место.

7 Все усилия человека, чтобы наполнить свой желудок, но голод возвращается вновь и вновь.

8 Какое же тогда преимущество у мудрого над глупым, и что приобретает бедняк, даже если он знает как вести себя с другими?

9 Лучше радоваться тому, что имеешь, чем желать того, что не имеешь. И это тоже суета, это — погоня за ветром.

10 Всему, что существует, уже дано имя, и что такое человек, уже давно известно. Он не может препираться с Тем, Кто сильнее его.

11 Чем больше слов, тем меньше смысла, и какая в этом польза человеку?

12 Ведь кто знает, что хорошо для человека в течение немногих и суетных дней его жизни, которые проходят словно тень? И кто может сказать человеку, что будет после него под солнцем?

Екклезiяст

Розділ 6

1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́:

2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́!

3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!

4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!

6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?

7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.

8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,

11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?

12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?

Книга Екклесиаста, или Проповедника

Глава 6

Екклезiяст

Розділ 6

1 И другое зло я видел под солнцем, и оно часто встречается среди людей:

1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́:

2 Бог дает человеку богатство, имущество и славу, так что у него есть все, чего бы он ни пожелал, но Бог не дает ему пользоваться этим, вместо него пользуется чужой. Это — суета, это — ужасное зло.

2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́!

3 У человека может быть сотня детей, и он может прожить много лет, но сколько бы он ни прожил, если он не мог насладиться своим счастьем и не был даже погребен, то я сказал бы, что выкидыш счастливее его,

3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!

4 потому что он приходит напрасно и уходит во тьму, и во тьме скрывается имя его.

4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

5 Выкидыш даже солнца не видел и не знал, но ему покойнее, чем тому человеку,

5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!

6 который не насладился своим счастьем, хоть бы он и прожил две тысячи лет. В итоге они оба пойдут в одно и то же место.

6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?

7 Все усилия человека, чтобы наполнить свой желудок, но голод возвращается вновь и вновь.

7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.

8 Какое же тогда преимущество у мудрого над глупым, и что приобретает бедняк, даже если он знает как вести себя с другими?

8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

9 Лучше радоваться тому, что имеешь, чем желать того, что не имеешь. И это тоже суета, это — погоня за ветром.

9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

10 Всему, что существует, уже дано имя, и что такое человек, уже давно известно. Он не может препираться с Тем, Кто сильнее его.

10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,

11 Чем больше слов, тем меньше смысла, и какая в этом польза человеку?

11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?

12 Ведь кто знает, что хорошо для человека в течение немногих и суетных дней его жизни, которые проходят словно тень? И кто может сказать человеку, что будет после него под солнцем?

12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?