Псалтирь

Псалом 131

1 Песнь восхождения. [1] Господи, вспомни Давида и все огорчения, которые он перенес.

2 Он поклялся Господу и дал обет Сильному Иакова:

3 «Не войду в свой дом и не лягу в свою постель,

4 не дам сна своим глазам и векам своим дремы,

5 пока не найду места Господу, жилища — Сильному Иакова».

6 Вот, мы слышали о нем в Ефрафе, нашли его на полях Иаара.

7 Пойдем к Его жилищу и поклонимся у подножия Его.

8 Встань, Господи, и приди на место Своего покоя, Ты и ковчег Твоей силы.

9 Пусть Твои священники облекутся в праведность, и воскликнут от радости Твои святые.

10 Ради Давида, Твоего слуги, не отвергни Твоего помазанника.

11 Клялся Господь Давиду в истине, и не отречется от этого: «Потомка твоего посажу на твой престол.

12 Если твои сыновья сохранят Мой завет и Мои заповеди, которым их научу, их дети также будут сидеть на твоем престоле вечно».

13 Ведь Господь избрал Сион и пожелал сделать его Своим жилищем:

14 «Вот покой Мой навечно, здесь поселюсь, потому что Я возжелал его.

15 Обильно благословлю его пищей, нищих его насыщу хлебом.

16 Священников его облеку спасением, и воскликнут от радости Его святые.

17 Там повелю рогу Давидову цвести, установлю Я светильник Моему помазаннику.

18 Врагов его облеку стыдом, а на нем воссияет венец его».

Псалми

Псалом 131

1 Пісня проча́н. Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,

2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:

3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,

4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,

5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!

6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.

7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!

8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!

9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!

10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.

11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!

12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“

13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:

14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —

15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!

16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.

17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —

18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!

Псалтирь

Псалом 131

Псалми

Псалом 131

1 Песнь восхождения. [1] Господи, вспомни Давида и все огорчения, которые он перенес.

1 Пісня проча́н. Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,

2 Он поклялся Господу и дал обет Сильному Иакова:

2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:

3 «Не войду в свой дом и не лягу в свою постель,

3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,

4 не дам сна своим глазам и векам своим дремы,

4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,

5 пока не найду места Господу, жилища — Сильному Иакова».

5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!

6 Вот, мы слышали о нем в Ефрафе, нашли его на полях Иаара.

6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.

7 Пойдем к Его жилищу и поклонимся у подножия Его.

7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!

8 Встань, Господи, и приди на место Своего покоя, Ты и ковчег Твоей силы.

8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!

9 Пусть Твои священники облекутся в праведность, и воскликнут от радости Твои святые.

9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!

10 Ради Давида, Твоего слуги, не отвергни Твоего помазанника.

10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.

11 Клялся Господь Давиду в истине, и не отречется от этого: «Потомка твоего посажу на твой престол.

11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!

12 Если твои сыновья сохранят Мой завет и Мои заповеди, которым их научу, их дети также будут сидеть на твоем престоле вечно».

12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“

13 Ведь Господь избрал Сион и пожелал сделать его Своим жилищем:

13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:

14 «Вот покой Мой навечно, здесь поселюсь, потому что Я возжелал его.

14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —

15 Обильно благословлю его пищей, нищих его насыщу хлебом.

15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!

16 Священников его облеку спасением, и воскликнут от радости Его святые.

16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.

17 Там повелю рогу Давидову цвести, установлю Я светильник Моему помазаннику.

17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —

18 Врагов его облеку стыдом, а на нем воссияет венец его».

18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!