Послание римлянамГлава 10 |
|
1 |
|
2 Я сам свидетель того, что они ревностно стремятся к Богу, но ревность их не основана на знании. |
|
3 Не понимая праведности, что дает Бог, и пытаясь установить свою собственную, они не приняли праведности Божьей. |
|
4 |
|
5 Моисей так описывает праведность по Закону: «Исполняющий их будет жив благодаря им». |
|
6 Праведность, которая дается по вере, говорит: «Не спрашивай себя: кто же поднимется на небо?» — чтобы привести оттуда Христа. |
|
7 Или: «Кто же спустится в бездну?» — чтобы воскресить Христа из мертвых. |
|
8 Но что она говорит? «Слово близко к тебе, оно в твоих устах и в твоем сердце». Это и есть то слово веры, которое мы возвещаем! |
|
9 Если ты исповедуешь своим языком, что Иисус есть Господь, и если ты веришь сердцем, что Бог воскресил Его из мертвых, то будешь спасен. |
|
10 Потому что вера сердца дает человеку праведность, а исповедание уст приносит спасение. |
|
11 |
|
12 В этом между иудеем и язычником нет никакого различия — один и тот же Господь является Господом всех и обильно благословляет всех, кто взывает к Нему. |
|
13 Ведь «каждый, кто призовет имя Господа, будет спасен». |
|
14 |
|
15 И как кто-либо может возвещать, не будучи посланным? Написано: «Как прекрасны ноги тех, кто возвещает Радостную Весть!» |
|
16 |
|
17 Итак, вера приходит от услышанного слова, слова о Христе. |
|
18 Но я хочу спросить, разве они не слышали? Конечно же слышали, ведь написано: |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
До римлянРозділ 10 |
|
1 |
|
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом. |
|
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. |
|
4 Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує. |
|
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“. |
|
6 А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“ цебто зве́сти додолу Христа, |
|
7 або: „Хто зі́йде в безодню?“ цебто ви́вести з мертвих Христа. |
|
8 Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо. |
|
9 Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, |
|
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння. |
|
11 Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“. |
|
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. |
|
13 Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“. |
|
14 |
|
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовіссників миру, благовісників добра́“. |
|
16 Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“ |
|
17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве. |
|
18 Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“ |
|
19 Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“. |
|
20 А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“ |
|
21 А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“ |
Послание римлянамГлава 10 |
До римлянРозділ 10 |
|
1 |
1 |
|
2 Я сам свидетель того, что они ревностно стремятся к Богу, но ревность их не основана на знании. |
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом. |
|
3 Не понимая праведности, что дает Бог, и пытаясь установить свою собственную, они не приняли праведности Божьей. |
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. |
|
4 |
4 Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує. |
|
5 Моисей так описывает праведность по Закону: «Исполняющий их будет жив благодаря им». |
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“. |
|
6 Праведность, которая дается по вере, говорит: «Не спрашивай себя: кто же поднимется на небо?» — чтобы привести оттуда Христа. |
6 А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“ цебто зве́сти додолу Христа, |
|
7 Или: «Кто же спустится в бездну?» — чтобы воскресить Христа из мертвых. |
7 або: „Хто зі́йде в безодню?“ цебто ви́вести з мертвих Христа. |
|
8 Но что она говорит? «Слово близко к тебе, оно в твоих устах и в твоем сердце». Это и есть то слово веры, которое мы возвещаем! |
8 Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо. |
|
9 Если ты исповедуешь своим языком, что Иисус есть Господь, и если ты веришь сердцем, что Бог воскресил Его из мертвых, то будешь спасен. |
9 Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, |
|
10 Потому что вера сердца дает человеку праведность, а исповедание уст приносит спасение. |
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння. |
|
11 |
11 Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“. |
|
12 В этом между иудеем и язычником нет никакого различия — один и тот же Господь является Господом всех и обильно благословляет всех, кто взывает к Нему. |
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. |
|
13 Ведь «каждый, кто призовет имя Господа, будет спасен». |
13 Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“. |
|
14 |
14 |
|
15 И как кто-либо может возвещать, не будучи посланным? Написано: «Как прекрасны ноги тех, кто возвещает Радостную Весть!» |
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовіссників миру, благовісників добра́“. |
|
16 |
16 Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“ |
|
17 Итак, вера приходит от услышанного слова, слова о Христе. |
17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве. |
|
18 Но я хочу спросить, разве они не слышали? Конечно же слышали, ведь написано: |
18 Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“ |
|
19 |
19 Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“. |
|
20 |
20 А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“ |
|
21 |
21 А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“ |