Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Матфея

Глава 13

1 В тот же день Иисус вышел из дома и сел на берегу озера.

2 Вокруг Него собралась большая толпа, поэтому Он вошёл в лодку и сел там, а толпа осталась на берегу.

3 Иисус о многом рассказывал им притчами. Он сказал: «Вышел сеятель сеять,

4 и когда разбрасывал семена, то одни упали возле дороги. Прилетели птицы и склевали их.

5 Другие семена попали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена быстро проросли, так как слой земли там был неглубокий,

6 но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и так как у них не было глубоких корней, они засохли и погибли.

7 Другие семена упали среди колючек, которые, взойдя, заглушили ростки.

8 Остальные семена упали на плодородную почву. Они пустили ростки и стали плодоносить, и принесли урожай, дав в сто, шестьдесят или в тридцать раз больше, чем было посеяно.

9 Имеющий уши да услышит!»

10 Ученики Иисуса подошли к Нему и спросили: «Почему Ты поучаешь людей притчами?»

11 Иисус ответил им: «Вам дано познать тайны Царства Небесного, им же этого не дано.

12 Так как имеющему это познание дано будет ещё больше, и будет у него предостаточно. У неимущего же отнимется даже и то немногое знание, что ему принадлежит.

13 Вот почему Я говорю с ними притчами, потому что хотя они и смотрят, но ничего не видят, хотя они и слушают, но ничего не слышат и не понимают.

14 Так исполнится пророчество Исаии: „Вы будете слушать и слушать, но не поймёте, будете смотреть и смотреть, но ничего не увидите.

15 Да, эти люди очерствели, им заложило уши, глаза их закрылись, и не видят они глазами, не слышат ушами, не разумеют сердцем и не приходят ко Мне, чтобы Я их исцелил”.

16 А вы — Богом благословенны, так как обладаете пониманием того, что видите глазами и слышите ушами.

17 Правду вам говорю: многие пророки и праведники хотели видеть то, что вы видите, но не видели, хотели слышать то, что вы слышите, но не слышали».

18 «Послушайте же толкование притчи о сеятеле.

19 Семя, которое упало возле дороги, означает того, кто слышит слово о Царстве Божьем, но не понимает его. Тогда появляется лукавый и отнимает то, что посеяно в сердце у этого человека.

20 Семя, которое попало на каменистую почву, означает того, кто, услышав слово, тотчас же с радостью принимает его.

21 Но так как человек не даёт ему укорениться в своей душе, то всё это продолжается недолго. Когда начинаются гонения или преследования за слово, то он тотчас же отходит в сторону.

22 Семя, которое упало среди колючек, означает того, кто услышал слово, но суетные заботы и обманчивое богатство заглушают в нём слово, и оно не приносит плодов.

23 Зерно, которое попало в плодородную землю, означает того, кто слышит слово и понимает его. Он приносит плодов в сто, шестьдесят или в тридцать раз больше посеянного».

24 Иисус рассказал им другую притчу: «Царство Небесное подобно человеку, посеявшему в поле хорошие семена.

25 Ночью, когда все спали, прокрался враг и, посеяв сорняки среди пшеницы, ушёл.

26 И когда пшеница проросла и созрела, то выросли и сорняки.

27 Слуги пришли к владельцу земли и сказали: „Господин, ты ведь посеял в поле хорошие семена. Откуда же там сорняки?”

28 А он им сказал: „Кто-то из моих врагов сделал это”. Тогда слуги предложили: „Ты хочешь, чтобы мы пошли и выдернули их?”

29 Господин ответил: „Нет, не хочу, потому что вместе с сорняками вы выдернете и пшеницу.

30 Пусть растут и те, и другие вместе. А когда придёт время жатвы, я скажу жнецам: „Сначала сожните сорняки, свяжите их в снопы и сожгите, а зерно соберите в мою житницу”».

31 Иисус рассказал им другую притчу: «Царство Небесное подобно горчичному зерну, которое человек взял и посеял на своём поле.

32 Оно самое малое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится самым большим из всех садовых растений. Оно становится деревом, так что птицы небесные прилетают и вьют гнёзда в его ветвях».

33 И рассказал им Иисус ещё одну притчу: «Царство Небесное подобно закваске, которую женщина взяла и замесила в три меры муки и оставила тесто подходить».

34 Иисус всё это говорил народу притчами. Он вообще не говорил иначе как притчами,

35 во исполнение сказанного через пророка: «Я буду говорить притчами и изреку, что было сокрыто со дня сотворения мира».

36 Затем Иисус отпустил народ и вошёл в дом. Его ученики подошли к Нему и сказали: «Объясни нам притчу о сорняках в поле».

37 Он ответил: «Тот, кто посеял хорошее семя, — Сын Человеческий.

38 Поле — это мир. Хорошее семя — это те, кто принадлежат Царству Божьему. Сорняки же — это те, кто принадлежат лукавому.

39 Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец света, жнецы же — Ангелы.

40 И, подобно тому как сорняки выдёргивают и сжигают в огне, так будет и при конце света.

41 Сын Человеческий пошлёт Своих Ангелов, и из Его Царства они соберут всех тех, кто вынуждает людей грешить, и всех, кто причиняет зло,

42 и бросят их в пылающую печь. Там они будут рыдать и скрежетать зубами от нестерпимой боли.

43 И воссияют праведники подобно солнцу в Царстве их Отца. Имеющий уши да услышит!»

44 «Царство Небесное подобно сокровищу, зарытому в поле. Человек нашёл его и зарыл снова. Он был так счастлив, что пошёл и продал всё, что имел, и купил это поле.

45 Царство Небесное подобно также и торговцу, искавшему хороший жемчуг.

46 Когда он нашёл драгоценную жемчужину, то пошёл и продал всё, что имел, и купил её».

47 «Царство Небесное также подобно сети, заброшенной в озеро, в которую поймалась самая разная рыба.

48 Когда сеть наполнилась, рыбаки вытянули её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.

49 Так будет и когда наступит конец света. Явятся Ангелы и отделят грешных людей от праведников,

50 и бросят плохих людей в пылающую печь. Там они будут рыдать и скрежетать зубами от нестерпимой боли».

51 Иисус спросил Своих учеников: «Понимаете ли вы всё это?» Они ответили Ему: «Да».

52 Тогда Иисус сказал им: «Поэтому каждый законоучитель, который научился Царству Небесному, сможет поделиться этими знаниями с другими. Он подобен домовладельцу, который извлекает из кладовой старые и новые вещи».

53 Когда Иисус закончил рассказывать все эти притчи, то ушёл оттуда

54 и пошёл в Свой родной город. Там Он начал учить в синагоге, и все удивлялись и спрашивали: «Откуда у Него такая мудрость и сила творить чудеса?

55 Разве Этот Человек не сын плотника? Разве Его мать не зовут Марией, а братьев — Иаковом, Иосифом, Симоном и Иудой?

56 И разве не здесь, среди нас, Его сёстры? Так откуда же у Него всё это?»

57 И они не захотели признать Его. Тогда Иисус сказал им: «Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе и в своём доме».

58 И Он не совершил там много чудес, так как не было у них веры.

Вiд Матвiя

Розділ 13

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

18 Послухайте ж притчу про сіяча́.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.

22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.

34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?

55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?

56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“

57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“

58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

Евангелие от Матфея Глава 13	Вiд Матвiя Розділ 13
1 В тот же день Иисус вышел из дома и сел на берегу озера.	1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
2 Вокруг Него собралась большая толпа, поэтому Он вошёл в лодку и сел там, а толпа осталась на берегу.	2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.
3 Иисус о многом рассказывал им притчами. Он сказал: «Вышел сеятель сеять,	3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.
4 и когда разбрасывал семена, то одни упали возле дороги. Прилетели птицы и склевали их.	4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.
5 Другие семена попали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена быстро проросли, так как слой земли там был неглубокий,	5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;
6 но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и так как у них не было глубоких корней, они засохли и погибли.	6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.
7 Другие семена упали среди колючек, которые, взойдя, заглушили ростки.	7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.
8 Остальные семена упали на плодородную почву. Они пустили ростки и стали плодоносить, и принесли урожай, дав в сто, шестьдесят или в тридцать раз больше, чем было посеяно.	8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.
9 Имеющий уши да услышит!»	9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“
10 Ученики Иисуса подошли к Нему и спросили: «Почему Ты поучаешь людей притчами?»	10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“
11 Иисус ответил им: «Вам дано познать тайны Царства Небесного, им же этого не дано.	11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.
12 Так как имеющему это познание дано будет ещё больше, и будет у него предостаточно. У неимущего же отнимется даже и то немногое знание, что ему принадлежит.	12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.
13 Вот почему Я говорю с ними притчами, потому что хотя они и смотрят, но ничего не видят, хотя они и слушают, но ничего не слышат и не понимают.	13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14 Так исполнится пророчество Исаии: „Вы будете слушать и слушать, но не поймёте, будете смотреть и смотреть, но ничего не увидите.	14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.
15 Да, эти люди очерствели, им заложило уши, глаза их закрылись, и не видят они глазами, не слышат ушами, не разумеют сердцем и не приходят ко Мне, чтобы Я их исцелил”.	15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“
16 А вы — Богом благословенны, так как обладаете пониманием того, что видите глазами и слышите ушами.	16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.
17 Правду вам говорю: многие пророки и праведники хотели видеть то, что вы видите, но не видели, хотели слышать то, что вы слышите, но не слышали».	17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.
18 «Послушайте же толкование притчи о сеятеле.	18 Послухайте ж притчу про сіяча́.
19 Семя, которое упало возле дороги, означает того, кто слышит слово о Царстве Божьем, но не понимает его. Тогда появляется лукавый и отнимает то, что посеяно в сердце у этого человека.	19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20 Семя, которое попало на каменистую почву, означает того, кто, услышав слово, тотчас же с радостью принимает его.	20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21 Но так как человек не даёт ему укорениться в своей душе, то всё это продолжается недолго. Когда начинаются гонения или преследования за слово, то он тотчас же отходит в сторону.	21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.
22 Семя, которое упало среди колючек, означает того, кто услышал слово, но суетные заботы и обманчивое богатство заглушают в нём слово, и оно не приносит плодов.	22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.
23 Зерно, которое попало в плодородную землю, означает того, кто слышит слово и понимает его. Он приносит плодов в сто, шестьдесят или в тридцать раз больше посеянного».	23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.
24 Иисус рассказал им другую притчу: «Царство Небесное подобно человеку, посеявшему в поле хорошие семена.	24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 Ночью, когда все спали, прокрался враг и, посеяв сорняки среди пшеницы, ушёл.	25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 И когда пшеница проросла и созрела, то выросли и сорняки.	26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.
27 Слуги пришли к владельцу земли и сказали: „Господин, ты ведь посеял в поле хорошие семена. Откуда же там сорняки?”	27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“
28 А он им сказал: „Кто-то из моих врагов сделал это”. Тогда слуги предложили: „Ты хочешь, чтобы мы пошли и выдернули их?”	28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“
29 Господин ответил: „Нет, не хочу, потому что вместе с сорняками вы выдернете и пшеницу.	29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.
30 Пусть растут и те, и другие вместе. А когда придёт время жатвы, я скажу жнецам: „Сначала сожните сорняки, свяжите их в снопы и сожгите, а зерно соберите в мою житницу”».	30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.
31 Иисус рассказал им другую притчу: «Царство Небесное подобно горчичному зерну, которое человек взял и посеял на своём поле.	31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32 Оно самое малое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится самым большим из всех садовых растений. Оно становится деревом, так что птицы небесные прилетают и вьют гнёзда в его ветвях».	32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.
33 И рассказал им Иисус ещё одну притчу: «Царство Небесное подобно закваске, которую женщина взяла и замесила в три меры муки и оставила тесто подходить».	33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.
34 Иисус всё это говорил народу притчами. Он вообще не говорил иначе как притчами,	34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,
35 во исполнение сказанного через пророка: «Я буду говорить притчами и изреку, что было сокрыто со дня сотворения мира».	35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“
36 Затем Иисус отпустил народ и вошёл в дом. Его ученики подошли к Нему и сказали: «Объясни нам притчу о сорняках в поле».	36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.
37 Он ответил: «Тот, кто посеял хорошее семя, — Сын Человеческий.	37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,
38 Поле — это мир. Хорошее семя — это те, кто принадлежат Царству Божьему. Сорняки же — это те, кто принадлежат лукавому.	38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;
39 Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец света, жнецы же — Ангелы.	39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.
40 И, подобно тому как сорняки выдёргивают и сжигают в огне, так будет и при конце света.	40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.
41 Сын Человеческий пошлёт Своих Ангелов, и из Его Царства они соберут всех тех, кто вынуждает людей грешить, и всех, кто причиняет зло,	41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,
42 и бросят их в пылающую печь. Там они будут рыдать и скрежетать зубами от нестерпимой боли.	42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
43 И воссияют праведники подобно солнцу в Царстве их Отца. Имеющий уши да услышит!»	43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!
44 «Царство Небесное подобно сокровищу, зарытому в поле. Человек нашёл его и зарыл снова. Он был так счастлив, что пошёл и продал всё, что имел, и купил это поле.	44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Царство Небесное подобно также и торговцу, искавшему хороший жемчуг.	45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,
46 Когда он нашёл драгоценную жемчужину, то пошёл и продал всё, что имел, и купил её».	46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.
47 «Царство Небесное также подобно сети, заброшенной в озеро, в которую поймалась самая разная рыба.	47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.
48 Когда сеть наполнилась, рыбаки вытянули её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.	48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.
49 Так будет и когда наступит конец света. Явятся Ангелы и отделят грешных людей от праведников,	49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
50 и бросят плохих людей в пылающую печь. Там они будут рыдать и скрежетать зубами от нестерпимой боли».	50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
51 Иисус спросил Своих учеников: «Понимаете ли вы всё это?» Они ответили Ему: «Да».	51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.
52 Тогда Иисус сказал им: «Поэтому каждый законоучитель, который научился Царству Небесному, сможет поделиться этими знаниями с другими. Он подобен домовладельцу, который извлекает из кладовой старые и новые вещи».	52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.
53 Когда Иисус закончил рассказывать все эти притчи, то ушёл оттуда	53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.
54 и пошёл в Свой родной город. Там Он начал учить в синагоге, и все удивлялись и спрашивали: «Откуда у Него такая мудрость и сила творить чудеса?	54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?
55 Разве Этот Человек не сын плотника? Разве Его мать не зовут Марией, а братьев — Иаковом, Иосифом, Симоном и Иудой?	55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?
56 И разве не здесь, среди нас, Его сёстры? Так откуда же у Него всё это?»	56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“
57 И они не захотели признать Его. Тогда Иисус сказал им: «Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе и в своём доме».	57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“
58 И Он не совершил там много чудес, так как не было у них веры.	58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Матфея

Глава 13

Вiд Матвiя

Розділ 13

Евангелие от Матфея

Глава 13

Вiд Матвiя

Розділ 13

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Матфея

Глава 13

Вiд Матвiя

Розділ 13

Евангелие от Матфея

Глава 13

Вiд Матвiя

Розділ 13

Ветхий
завет

Новый
завет