ПсалтирьПсалом 9 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
36 |
37 |
38 |
39 |
ПсалмиПсалом 9 |
1 |
2 Хвали́тиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чу́да Твої! |
3 Я буду радіти, і ті́шитись буду Тобо́ю, і бу́ду виспі́вувати Ймення Твоє, о Всевишній! |
4 Як будуть назад відступати мої вороги́, то спіткну́ться і ви́гинуть перед обличчям Твоїм! |
5 Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний! |
6 Докори́в Ти народам, безбожного зни́щив, ім'я́ їхнє Ти витер навічні віки́! |
7 О во́роже мій, руйнува́ння твої закінчи́лись на вічність, — ти й міста́ повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять! |
8 Та буде Господь пробува́ти навіки, Він для су́ду поставив престола Свого, |
9 і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити наро́ди. |
10 І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком. |
11 І на Тебе наді́ятись бу́дуть усі, що Ім'я́ Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе! |
12 Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його, |
13 бо карає Він чинки крива́ві, про них пам'ятає, і не забуває Він зо́йку убогих! |
14 Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти, |
15 щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської до́ні я буду радіти спасі́нням Твоїм! |
16 Наро́ди попа́дали в яму, яку самі ви́копали, до па́стки, яку захова́ли, нога їхня схо́плена. |
17 Господь зна́ний, Він суд учинив, — спіткну́всь нечестивий у вчинку своєї руки́! Гра на струнах. Села. |
18 Попряму́ють безбожні в шео́л, всі наро́ди, що Бога забули, |
19 бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди! |
20 Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди! |
21 Накинь, Господи, по́страх на них, — нехай знають наро́ди, що вони тільки люди! Се́ла. |
22 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся? |
23 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони! |
24 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа. |
25 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли! |
26 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх. |
27 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“. |
28 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ. |
29 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим. |
30 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку. |
31 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті... |
32 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“. |
33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! |
34 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? |
35 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к. |
36 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́! |
37 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани! |
38 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє, |
39 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі! |
ПсалтирьПсалом 9 |
ПсалмиПсалом 9 |
1 |
1 |
2 |
2 Хвали́тиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чу́да Твої! |
3 |
3 Я буду радіти, і ті́шитись буду Тобо́ю, і бу́ду виспі́вувати Ймення Твоє, о Всевишній! |
4 |
4 Як будуть назад відступати мої вороги́, то спіткну́ться і ви́гинуть перед обличчям Твоїм! |
5 |
5 Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний! |
6 |
6 Докори́в Ти народам, безбожного зни́щив, ім'я́ їхнє Ти витер навічні віки́! |
7 |
7 О во́роже мій, руйнува́ння твої закінчи́лись на вічність, — ти й міста́ повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять! |
8 |
8 Та буде Господь пробува́ти навіки, Він для су́ду поставив престола Свого, |
9 |
9 і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити наро́ди. |
10 |
10 І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком. |
11 |
11 І на Тебе наді́ятись бу́дуть усі, що Ім'я́ Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе! |
12 |
12 Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його, |
13 |
13 бо карає Він чинки крива́ві, про них пам'ятає, і не забуває Він зо́йку убогих! |
14 |
14 Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти, |
15 |
15 щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської до́ні я буду радіти спасі́нням Твоїм! |
16 |
16 Наро́ди попа́дали в яму, яку самі ви́копали, до па́стки, яку захова́ли, нога їхня схо́плена. |
17 |
17 Господь зна́ний, Він суд учинив, — спіткну́всь нечестивий у вчинку своєї руки́! Гра на струнах. Села. |
18 |
18 Попряму́ють безбожні в шео́л, всі наро́ди, що Бога забули, |
19 |
19 бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди! |
20 |
20 Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди! |
21 |
21 Накинь, Господи, по́страх на них, — нехай знають наро́ди, що вони тільки люди! Се́ла. |
22 |
22 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся? |
23 |
23 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони! |
24 |
24 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа. |
25 |
25 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли! |
26 |
26 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх. |
27 |
27 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“. |
28 |
28 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ. |
29 |
29 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим. |
30 |
30 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку. |
31 |
31 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті... |
32 |
32 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“. |
33 |
33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! |
34 |
34 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? |
35 |
35 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к. |
36 |
36 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́! |
37 |
37 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани! |
38 |
38 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє, |
39 |
39 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі! |