CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 47
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 47

1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“.

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“.

4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“.

5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе.

6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“.

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“

9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“.

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“

16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“.

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля!

19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“.

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі.

23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.

24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“.

25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“.

26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“.

31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 47

1 Da kam935 Joseph3130 und6629 sagte5046 es Pharao6547 an und sprach559: Mein Vater1 und meine Brüder251, ihr klein und groß Vieh1241 und alles, was sie haben, sind935 kommen aus dem Lande776 Kanaan3667; und siehe, sie sind im Lande776 Gosen1657.

2 Und er nahm3947 seiner jüngsten Brüder251 fünf2568 und stellete sie582 vor6440 Pharao6547.

3 Da sprach559 Pharao6547 zu seinen Brüdern251: Was ist eure Nahrung4639? Sie559 antworteten: Deine Knechte5650 sind Viehhirten7462, wir und6547 unsere Väter1.

4 Und6629 sagten559 weiter zu Pharao6547: Wir sind935 kommen, bei euch zu wohnen1481 im Lande776; denn deine Knechte5650 haben nicht Weide4829 für ihr3427 Vieh, so hart3515 drücket die Teurung das776 Land776 Kanaan3667; so laß doch nun deine Knechte5650 im Lande Gosen1657 wohnen.

5 Pharao6547 sprach559 zu Joseph3130: Es ist935 dein Vater1 und559 sind deine Brüder251, die sind zu dir kommen;

6 das776 Land776 Ägypten4714 stehet dir offen; laß3427 sie1 am besten4315 Ort des Landes776 wohnen3427, laß sie251 im Lande Gosen1657 wohnen3427; und so du3045 weißest, daß Leute582 unter6440 ihnen sind3426, die tüchtig2428 sind, so setze7760 sie über8269 mein Vieh4735.

7 Joseph3130 brachte935 auch seinen Vater1 Jakob3290 hinein und5975 stellete ihn vor6440 Pharao6547. Und Jakob3290 segnete1288 den Pharao6547.

8 Pharao6547 aber fragte Jakob3290: Wie4100 alt bist du559?

9 Jakob3290 sprach559 zu Pharao6547: Die Zeit3117 meiner Wallfahrt4033 ist hundertunddreißig3967 Jahre8141; wenig4592 und3117 böse7451 ist die Zeit3117 meines Lebens2416 und langet nicht an3117 die Zeit8141 meiner Väter1 in8141 ihrer Wallfahrt4033.

10 Und6547 Jakob3290 segnete1288 den6440 Pharao6547 und ging heraus von3318 ihm.

11 Aber Joseph3130 schaffte3427 seinem Vater1 und776 seinen272 Brüdern251 Wohnung und gab5414 ihnen ein Gut in Ägyptenland4714 am besten4315 Ort des Landes776, nämlich im Lande776 Raemses7486, wie Pharao6547 geboten hatte6680.

12 Und er3130 versorgte3557 seinen Vater1 und seine Brüder251 und das ganze Haus1004 seines Vaters1, einen jeglichen, nachdem6310 er Kinder2945 hatte.

13 Es war aber kein Brot3899 in allen Landen776; denn die Teurung war fast schwer3515, daß das776 Land776 Ägypten4714 und Kanaan3667 verschmachteten3856 vor6440 der Teurung.

14 Und Joseph3130 brachte3950 alles Geld3701 zusammen, das776 in Ägypten4714 und Kanaan3667 funden ward4672 um das776 Getreide7668, das sie kauften7666; und Joseph3130 tat935 alles Geld3701 in das Haus1004 Pharaos6547.

15 Da nun Geld3701 gebrach8552 im Lande776 Ägypten4714 und776 Kanaan3667, kamen935 alle Ägypter4714 zu Joseph3130 und sprachen559: Schaffe3051 uns Brot3899! Warum lässest du uns vor dir sterben4191, darum daß wir ohne656 Geld3701 sind?

16 Joseph3130 sprach559: Schaffet euer Vieh4735 her3051, so will ich euch um das Vieh4735 geben5414, weil ihr ohne656 Geld3701 seid.

17 Da brachten935 sie Joseph3130 ihr Vieh4735; und er3130 gab5414 ihnen Brot3899 um ihre Pferde5483, Schafe6629, Rinder1241 und Esel2543. Also ernährete er sie mit Brot3899 das Jahr8141 um all ihr Vieh4735.

18 Da das Jahr8141 um war8552, kamen935 sie zu413 ihm im andern8145 Jahr8141 und sprachen559 zu ihm: Wir wollen unserm Herrn113 nicht verbergen3582, daß nicht allein das Geld3701, sondern auch alles8552 Vieh4735 dahin ist zu unserm Herrn113 und ist nichts mehr übrig7604 vor6440 unserm Herrn113 denn nur unsere Leiber1472 und unser Feld127.

19 Warum lässest du uns vor5869 dir sterben4191 und5650 unser Feld127? Kaufe7069 uns und unser Land127 ums Brot3899, daß wir2421 und unser Land127 leibeigen seien dem Pharao6547; gib5414 uns Samen2233, daß wir leben und nicht sterben4191, und das Feld127 nicht verwüste.

20 Also kaufte7069 Joseph3130 dem Pharao6547 das776 ganze Ägypten4714. Denn die Ägypter4714 verkauften4376 ein376 jeglicher seinen Acker7704, denn die Teurung war zu stark über sie2388. Und ward also das Land127 Pharao6547 eigen.

21 Und1366 er teilete das Volk5971 aus in5674 die Städte5892, von7097 einem Ort7097 Ägyptens4714 bis ans andere.

22 Ausgenommen der Priester3548 Feld127, das kaufte7069 er nicht4376; denn es war von Pharao6547 für die Priester3548 verordnet2706, daß sie2706 sich nähren sollten398 von dem Benannten, das er ihnen gegeben5414 hatte; darum durften sie ihr Feld127 nicht verkaufen.

23 Da sprach559 Joseph3130 zu dem Volk5971: Siehe1887, ich habe heute3117 gekauft7069 euch und853 euer Feld127 dem Pharao6547; siehe, da habt ihr Samen2233 und besäet2232 das Feld127.

24 Und von3027 dem Getreide8393 sollt ihr den Fünften2549 Pharao6547 geben5414; vier702 Teile sollen euer sein398, zu besäen2233 das Feld7704, zu eurer Speise400 und für euer Haus1004 und Kinder2945.

25 Sie sprachen559: Laß4672 uns nur leben und5650 Gnade2580 vor5869 dir, unserm Herrn113, finden; wir2421 wollen gerne Pharao6547 leibeigen sein.

26 Also machte7760 Joseph3130 ihnen ein Gesetz2706 bis auf diesen Tag3117 über der Ägypter4714 Feld127, den Fünften2569 Pharao6547 zu geben; ausgenommen7535 der Priester3548 Feld127, das ward nicht eigen Pharao6547.

27 Also wohnete Israel3478 in Ägypten4714, im Lande776 Gosen1657, und776 hatten3427 es inne270 und wuchsen6509 und mehreten sich sehr3966.

28 Und7651 Jakob3290 lebte2421 siebenzehn Jahre8141 in8141 Ägyptenland776, daß sein ganzes Alter3117 ward hundertundsiebenundvierzig Jahre8141,

29 Da nun die Zeit3117 herbeikam7126, daß Israel3478 sterben4191 sollte, rief7121 er seinem Sohn1121 Joseph3130 und sprach559 zu6213 ihm: Habe4672 ich Gnade2580 vor5869 dir funden, so lege7760 deine Hand3027 unter meine Hüfte3409, daß du die Liebe2617 und Treue571 an mir tust und begrabest6912 mich nicht, in Ägypten4714;

30 sondern ich will liegen7901 bei meinen Vätern1, und du sollst mich aus Ägypten4714 führen5375 und in ihrem Begräbnis6900 begraben6912. Er sprach: Ich will tun6213, wie du gesagt559 hast1697.

31 Er aber sprach559: So schwöre7650 mir! Und er schwur7650 ihm. Da neigete sich7812 Israel3478 auf dem Bette4296 zu den Häupten7218.

Буття

Розділ 47

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 47

1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“.

1 Da kam935 Joseph3130 und6629 sagte5046 es Pharao6547 an und sprach559: Mein Vater1 und meine Brüder251, ihr klein und groß Vieh1241 und alles, was sie haben, sind935 kommen aus dem Lande776 Kanaan3667; und siehe, sie sind im Lande776 Gosen1657.

2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

2 Und er nahm3947 seiner jüngsten Brüder251 fünf2568 und stellete sie582 vor6440 Pharao6547.

3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“.

3 Da sprach559 Pharao6547 zu seinen Brüdern251: Was ist eure Nahrung4639? Sie559 antworteten: Deine Knechte5650 sind Viehhirten7462, wir und6547 unsere Väter1.

4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“.

4 Und6629 sagten559 weiter zu Pharao6547: Wir sind935 kommen, bei euch zu wohnen1481 im Lande776; denn deine Knechte5650 haben nicht Weide4829 für ihr3427 Vieh, so hart3515 drücket die Teurung das776 Land776 Kanaan3667; so laß doch nun deine Knechte5650 im Lande Gosen1657 wohnen.

5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе.

5 Pharao6547 sprach559 zu Joseph3130: Es ist935 dein Vater1 und559 sind deine Brüder251, die sind zu dir kommen;

6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“.

6 das776 Land776 Ägypten4714 stehet dir offen; laß3427 sie1 am besten4315 Ort des Landes776 wohnen3427, laß sie251 im Lande Gosen1657 wohnen3427; und so du3045 weißest, daß Leute582 unter6440 ihnen sind3426, die tüchtig2428 sind, so setze7760 sie über8269 mein Vieh4735.

7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

7 Joseph3130 brachte935 auch seinen Vater1 Jakob3290 hinein und5975 stellete ihn vor6440 Pharao6547. Und Jakob3290 segnete1288 den Pharao6547.

8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“

8 Pharao6547 aber fragte Jakob3290: Wie4100 alt bist du559?

9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“.

9 Jakob3290 sprach559 zu Pharao6547: Die Zeit3117 meiner Wallfahrt4033 ist hundertunddreißig3967 Jahre8141; wenig4592 und3117 böse7451 ist die Zeit3117 meines Lebens2416 und langet nicht an3117 die Zeit8141 meiner Väter1 in8141 ihrer Wallfahrt4033.

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

10 Und6547 Jakob3290 segnete1288 den6440 Pharao6547 und ging heraus von3318 ihm.

11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.

11 Aber Joseph3130 schaffte3427 seinem Vater1 und776 seinen272 Brüdern251 Wohnung und gab5414 ihnen ein Gut in Ägyptenland4714 am besten4315 Ort des Landes776, nämlich im Lande776 Raemses7486, wie Pharao6547 geboten hatte6680.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

12 Und er3130 versorgte3557 seinen Vater1 und seine Brüder251 und das ganze Haus1004 seines Vaters1, einen jeglichen, nachdem6310 er Kinder2945 hatte.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

13 Es war aber kein Brot3899 in allen Landen776; denn die Teurung war fast schwer3515, daß das776 Land776 Ägypten4714 und Kanaan3667 verschmachteten3856 vor6440 der Teurung.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

14 Und Joseph3130 brachte3950 alles Geld3701 zusammen, das776 in Ägypten4714 und Kanaan3667 funden ward4672 um das776 Getreide7668, das sie kauften7666; und Joseph3130 tat935 alles Geld3701 in das Haus1004 Pharaos6547.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“

15 Da nun Geld3701 gebrach8552 im Lande776 Ägypten4714 und776 Kanaan3667, kamen935 alle Ägypter4714 zu Joseph3130 und sprachen559: Schaffe3051 uns Brot3899! Warum lässest du uns vor dir sterben4191, darum daß wir ohne656 Geld3701 sind?

16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“.

16 Joseph3130 sprach559: Schaffet euer Vieh4735 her3051, so will ich euch um das Vieh4735 geben5414, weil ihr ohne656 Geld3701 seid.

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

17 Da brachten935 sie Joseph3130 ihr Vieh4735; und er3130 gab5414 ihnen Brot3899 um ihre Pferde5483, Schafe6629, Rinder1241 und Esel2543. Also ernährete er sie mit Brot3899 das Jahr8141 um all ihr Vieh4735.

18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля!

18 Da das Jahr8141 um war8552, kamen935 sie zu413 ihm im andern8145 Jahr8141 und sprachen559 zu ihm: Wir wollen unserm Herrn113 nicht verbergen3582, daß nicht allein das Geld3701, sondern auch alles8552 Vieh4735 dahin ist zu unserm Herrn113 und ist nichts mehr übrig7604 vor6440 unserm Herrn113 denn nur unsere Leiber1472 und unser Feld127.

19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“.

19 Warum lässest du uns vor5869 dir sterben4191 und5650 unser Feld127? Kaufe7069 uns und unser Land127 ums Brot3899, daß wir2421 und unser Land127 leibeigen seien dem Pharao6547; gib5414 uns Samen2233, daß wir leben und nicht sterben4191, und das Feld127 nicht verwüste.

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

20 Also kaufte7069 Joseph3130 dem Pharao6547 das776 ganze Ägypten4714. Denn die Ägypter4714 verkauften4376 ein376 jeglicher seinen Acker7704, denn die Teurung war zu stark über sie2388. Und ward also das Land127 Pharao6547 eigen.

21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

21 Und1366 er teilete das Volk5971 aus in5674 die Städte5892, von7097 einem Ort7097 Ägyptens4714 bis ans andere.

22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі.

22 Ausgenommen der Priester3548 Feld127, das kaufte7069 er nicht4376; denn es war von Pharao6547 für die Priester3548 verordnet2706, daß sie2706 sich nähren sollten398 von dem Benannten, das er ihnen gegeben5414 hatte; darum durften sie ihr Feld127 nicht verkaufen.

23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.

23 Da sprach559 Joseph3130 zu dem Volk5971: Siehe1887, ich habe heute3117 gekauft7069 euch und853 euer Feld127 dem Pharao6547; siehe, da habt ihr Samen2233 und besäet2232 das Feld127.

24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“.

24 Und von3027 dem Getreide8393 sollt ihr den Fünften2549 Pharao6547 geben5414; vier702 Teile sollen euer sein398, zu besäen2233 das Feld7704, zu eurer Speise400 und für euer Haus1004 und Kinder2945.

25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“.

25 Sie sprachen559: Laß4672 uns nur leben und5650 Gnade2580 vor5869 dir, unserm Herrn113, finden; wir2421 wollen gerne Pharao6547 leibeigen sein.

26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

26 Also machte7760 Joseph3130 ihnen ein Gesetz2706 bis auf diesen Tag3117 über der Ägypter4714 Feld127, den Fünften2569 Pharao6547 zu geben; ausgenommen7535 der Priester3548 Feld127, das ward nicht eigen Pharao6547.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися.

27 Also wohnete Israel3478 in Ägypten4714, im Lande776 Gosen1657, und776 hatten3427 es inne270 und wuchsen6509 und mehreten sich sehr3966.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

28 Und7651 Jakob3290 lebte2421 siebenzehn Jahre8141 in8141 Ägyptenland776, daß sein ganzes Alter3117 ward hundertundsiebenundvierzig Jahre8141,

29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

29 Da nun die Zeit3117 herbeikam7126, daß Israel3478 sterben4191 sollte, rief7121 er seinem Sohn1121 Joseph3130 und sprach559 zu6213 ihm: Habe4672 ich Gnade2580 vor5869 dir funden, so lege7760 deine Hand3027 unter meine Hüfte3409, daß du die Liebe2617 und Treue571 an mir tust und begrabest6912 mich nicht, in Ägypten4714;

30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“.

30 sondern ich will liegen7901 bei meinen Vätern1, und du sollst mich aus Ägypten4714 führen5375 und in ihrem Begräbnis6900 begraben6912. Er sprach: Ich will tun6213, wie du gesagt559 hast1697.

31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

31 Er aber sprach559: So schwöre7650 mir! Und er schwur7650 ihm. Da neigete sich7812 Israel3478 auf dem Bette4296 zu den Häupten7218.