БуттяРозділ 2 |
1 |
2 І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. |
3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив. |
4 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог створив небо і землю. |
5 І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Госпо́дь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. |
6 І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. |
7 |
8 І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. |
9 І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізна́ння добра і зла. |
10 І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма́ початками. |
11 Імення одному Пішон, — оточує він усю землю Хавіла, де є золото. |
12 А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. |
13 Ім'я́ ж другої річки Ґіхон, — вона оточує ввесь край Етіопії. |
14 А ім'я річки третьої — Тигр, — вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта — вона Ефрат. |
15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському ра́ї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала. |
16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: „Із кожного дерева в раю́ ти можеш їсти. |
17 Але з дерева знання́ добра й зла — не їж від нього, бо в день їди́ твоєї від нього ти напевно помреш!“ |
18 І сказав Господь Бог: „Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього“. |
19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину́, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому. |
20 І назвав Ада́м імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. |
21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. |
22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. |
23 І промовив Адам: „Оце́ тепе́р вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. |
24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом“. |
25 І були вони на́гі обоє, Адам та жінка його, і вони не соро́мились. |