CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 12

1 Und2532 er846 fing756 an, zu1722 ihnen846 durch Gleichnisse3850 zu reden3004: Ein Mensch444 pflanzete einen Weinberg290 und2532 führete einen Zaun5418 darum und2532 grub3736 eine Kelter5276 und2532 bauete einen Turm4444 und2532 tat1554 ihn aus den Weingärtnern1092 und2532 zog589 über Land.

2 Und2532 sandte649 einen Knecht1401, da die Zeit2540 kam, zu4314 den Weingärtnern1092, daß2443 er von3844 den Weingärtnern1092 nähme2983 von575 der Frucht2590 des Weinberges290.

3 Sie1194 nahmen2983 ihn846 aber1161 und2532 stäupten ihn und ließen ihn leer2756 von sich649.

4 Abermal sandte649 er846 zu4314 ihnen2548 einen andern243 Knecht1401; demselben zerwarfen3036 sie den Kopf2775 mit2532 Steinen und2532 ließen ihn geschmähet von sich649.

5 Abermal sandte649 er2548 einen andern, denselben töteten615 sie1194; und2532 viele4183 andere243: etliche stäupten sie1161, etliche töteten615 sie.

6 Da3767 hatte2192 er846 noch2089 einen einigen Sohn, der1520 war ihm lieb27; den sandte649 er846 zum letzten2078 auch zu4314 ihnen und2532 sprach: Sie werden sich848 vor meinem3450 Sohn scheuen1788.

7 Aber1161 dieselben Weingärtner1092 sprachen2036 untereinander4314: Dies3778 ist2076 der1565 Erbe2818; kommt1205, laßt uns1438 ihn846 töten615, so2532 wird das Erbe2817 unser2257 sein2071.

8 Und2532 sie846 nahmen2983 ihn1544 und2532 töteten615 ihn und warfen ihn heraus vor1854 den Weinberg290.

9 Was5101 wird4160 nun3767 der Herr2962 des Weinberges290 tun4160? Er wird kommen2064 und2532 die Weingärtner1092 umbringen622 und2532 den Weinberg290 andern243 geben1325.

10 Habt ihr auch nicht3761 gelesen314 diese Schrift1124: Der3739 Stein3037, den die5026 Bauleute3618 verworfen haben593, der ist314 zum1519 Eckstein2776 worden;

11 von3844 dem2257 HErrn2962 ist1096 das3778 geschehen1096, und2532 es ist2076 wunderbarlich2298 vor1722 unsern Augen3788?

12 Und2532 sie1097 trachteten danach, wie sie846 ihn griffen2902, und2212 fürchteten sich5399 doch vor4314 dem Volk3793; denn1063 sie846 vernahmen, daß3754 er846 auf sie dieses Gleichnis3850 geredet hatte2036. Und2532 sie ließen863 ihn und2532 gingen565 davon.

13 Und2532 sie846 sandten zu649 ihm etliche5100 von den Pharisäern5330 und2532 des846 Herodes2265 Dienern, daß4314 sie ihn fingen64 in Worten3056.

14 Und1161 sie846 kamen2064 und sprachen3004 zu1909 ihm: Meister1320, wir wissen, daß3754 du4671 wahrhaftig227 bist1488 und fragest nach4012 niemand3762; denn1063 du achtest991 nicht das1492 Ansehen der Menschen4383, sondern235 du lehrest1321 den444 Weg3598 Gottes2316 recht225. Ist‘s recht1832, daß man dem Kaiser2541 Zins2778 gebe, oder2228 nicht? Sollen wir ihn geben1325 oder nicht geben?

15 Er846 aber1161 merkete ihre Heuchelei5272 und2228 sprach2036 zu2443 ihnen846: Was5101 versuchet ihr1492 mich3427? Bringet5342 mir3165 einen Groschen1220, daß3361 ich ihn3985 sehe.

16 Und1161 sie5342 brachten ihm. Da2532 sprach3004 er846: Wes ist das3778 Bild1504 und2532 die Überschrift1923? Sie1161 sprachen2036 zu5101 ihm: Des846 Kaisers2541.

17 Da antwortete611 JEsus2424 und2532 sprach2036 zu1909 ihnen: So gebet591 dem3588 Kaiser2541, was3588 des846 Kaisers2541 ist, und2532 GOtt2316, was Gottes2316 ist. Und2532 sie846 verwunderten2296 sich sein.

18 Da2532 traten die3748 Sadduzäer4523 zu4314 ihm846, die da halten3004, es sei1511 keine3361 Auferstehung386; die fragten1905 ihn846 und2532 sprachen3004:

19 Meister1320, Mose3475 hat uns2254 geschrieben1125: Wenn1437 jemands Bruder80 stirbt599 und2532 läßt863 ein5100 Weib1135 und2532 läßt keine3361 Kinder5043, so2443 soll sein846 Bruder80 desselbigen Weib1135 nehmen2983 und2532 seinem846 Bruder80 Samen4690 erwecken1817.

20 Nun sind2258 sieben2033 Brüder80 gewesen2532. Der erste4413 nahm2983 ein Weib1135; der starb599 und2532 ließ863 keinen3756 Samen4690.

21 Und2532 der846 andere1208 nahm2983 sie846 und2532 starb und2532 ließ863 auch nicht3761 Samen4690. Der dritte5154 desselbigengleichen.

22 Und2532 nahmen2983 sie846 alle3956 sieben2033 und2532 ließen863 nicht3756 Samen4690. Zuletzt2078 nach allen starb599 das Weib1135 auch2532.

23 Nun3767 in1722 der Auferstehung386, wenn3752 sie846 auferstehen450, wessen Weib1135 wird sie846 sein2071 unter ihnen? Denn1063 sieben2033 haben2192 sie zum Weibe1135 gehabt.

24 Da antwortete611 JEsus2424 und2532 sprach2036 zu ihnen: Ist‘s nicht3756 also? Ihr846 irret4105 darum, daß5124 ihr nichts3361 wisset1492 von der Schrift1124 noch3366 von der Kraft1411 Gottes2316.

25 Wenn3752 sie von1537 den3588 Toten3498 auferstehen450 werden1060, so werden sie nicht3777 freien noch3777 sich freien lassen1061, sondern235 sie sind1526 wie5613 die Engel32 im1722 Himmel3772.

26 Aber1161 von4012 den Toten3498, daß3754 sie auferstehen1453 werden, habt ihr846 nicht3756 gelesen314 im1909 Buch976 des Mose3475 bei dem Busch942, Wie5613 GOtt2316 zu1722 ihm sagte3004 und2532 sprach2036: Ich1473 bin der GOtt2316 Abrahams11 und2532 der GOtt2316 Isaaks2464 und der GOtt2316 Jakobs2384?

27 GOtt2316 aber ist2076 nicht3756 der Toten3498, sondern235 der Lebendigen2198 GOtt2316. Darum3767 irret4105 ihr5210 sehr4183.

28 Und2532 es trat zu4334 ihm846 der1520 Schriftgelehrten1122 einer, der ihnen zugehöret hatte191, wie sie846 sich miteinander befragten4802, und sah, daß3754 er846 ihnen fein2573 geantwortet hatte611, und fragte1905 ihn: Welches4169 ist2076 das1492 vornehmste4413 Gebot1785 vor allen3956?

29 JEsus2424 aber1161 antwortete611 ihm846: Das3754 vornehmste4413 Gebot1785 vor allen Geboten ist2076 das3956: Höre191, Israel2474, der1520 HErr2962, unser2257 GOtt2316, ist ein einiger GOtt2962!

30 Und2532: Du4675 sollst GOtt2316, deinen4675 HErrn2962, lieben25 von1537 ganzem3650 Herzen2588, von1537 ganzer3650 See LE5590, von1537 ganzem3650 Gemüte1271 und2532 von1537 allen deinen4675 Kräften2479. Das3778 ist2532 das vornehmste4413 Gebot1785.

31 Und2532 das5130 andere1208 ist2076 ihm gleich3664: Du sollst deinen4675 Nächsten4139 lieben25 wie5613 dich4572 selbst; es ist kein3756 ander größer Gebot1785 denn3187 diese3778.

32 Und2532 der1520 Schriftgelehrte1122 sprach2036 zu1909 ihm846: Meister1320, du hast wahrlich2573 recht225 geredet2036; denn3754 es ist2076 ein GOtt2316, und2532 ist2076 kein3756 anderer243 außer4133 ihm846.

33 Und2532 denselbigen lieben25 von1537 ganzem3650 Herzen2588; von1537 ganzem3650 Gemüte4907, von1537 ganzer3650 See LE5590 und2532 von1537 allen Kräften2479 und2532 lieben25 seinen846 Nächsten4139 wie5613 sich selbst1438, das3956 ist2532 mehr denn4119 Brandopfer3646 und2532 alle3650 Opfer2378.

34 Da2532 JEsus2424 aber sah1492, daß3754 er846 vernünftiglich antwortete611, sprach2036 er zu ihm: Du bist1488 nicht3756 ferne3112 von575 dem Reich932 Gottes2316. Und2532 es durfte ihn niemand3762 weiter3765 fragen1905.

35 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und3754 sprach3004, da er1321 lehrete im1722 Tempel2411: Wie4459 sagen3004 die Schriftgelehrten1122, Christus5547 sei2076 Davids1138 Sohn.

36 Er846 aber1063, David1138, spricht2036 durch den Heiligen40 Geist4151: Der HErr2962 hat gesagt2036 zu1722 meinem3450 HErrn2962: Setze2521 dich4675 zu meiner3450 Rechten1188, bis daß ich302 lege5087 deine4675 Feinde2190 zum1537 Schemel deiner Füße4228.

37 Da2532 heißt3004 ihn846 ja David1138 seinen846 HErrn2962; woher4159 ist2076 er846 denn3767 sein Sohn? Und2532 viel4183 Volks3793 hörete ihn846 gerne.

38 Und2532 er846 lehrete sie und2532 sprach3004 zu1722 ihnen: Sehet991 euch vor vor den3588 Schriftgelehrten1122, die in1722 langen Kleidern4749 gehen4043 und lassen sich848 gerne auf1722 dem575 Markte58 grüßen783

39 und2532 sitzen gerne obenan4410 in1722 den Schulen4864 und2532 über Tisch4411 im1722 Abendmahl1173;

40 sie3778 fressen2719 der3739 Witwen5503 Häuser3614 und2532 wenden4392 langes3117 Gebet4336 vor: dieselben werden desto mehr4055 Verdammnis2917 empfangen2983.

41 Und2532 JEsus2424 setzte sich2523 gegen2713 den Gotteskasten1049 und2532 schauete, wie4459 das Volk3793 Geld5475 einlegte906 in1519 den Gotteskasten1049. Und viel4183 Reiche4145 legten viel4183 ein.

42 Und2532 es kam2064 eine arme4434 Witwe5503 und legte906 zwei1417 Scherflein3016 ein3391; die3603 machen2076 einen Heller2835.

43 Und2532 er3778 rief seine846 Jünger3101 zu sich4341 und sprach3004 zu ihnen: Wahrlich281, ich sage3004 euch5213, diese arme4434 Witwe5503 hat mehr4119 in1519 den Gotteskasten gelegt906 denn3754 alle3956, die eingelegt906 haben906.

44 Denn1063 sie846 haben906 alle3956 von1537 ihrem übrigen eingelegt906; diese3778 aber1161 hat von1537 ihrer Armut5304 alles3650, was3745 sie hatte2192, ihre ganze3956 Nahrung979, eingelegt.

Вiд Марка

Розділ 12

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

1 Und2532 er846 fing756 an, zu1722 ihnen846 durch Gleichnisse3850 zu reden3004: Ein Mensch444 pflanzete einen Weinberg290 und2532 führete einen Zaun5418 darum und2532 grub3736 eine Kelter5276 und2532 bauete einen Turm4444 und2532 tat1554 ihn aus den Weingärtnern1092 und2532 zog589 über Land.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

2 Und2532 sandte649 einen Knecht1401, da die Zeit2540 kam, zu4314 den Weingärtnern1092, daß2443 er von3844 den Weingärtnern1092 nähme2983 von575 der Frucht2590 des Weinberges290.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

3 Sie1194 nahmen2983 ihn846 aber1161 und2532 stäupten ihn und ließen ihn leer2756 von sich649.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

4 Abermal sandte649 er846 zu4314 ihnen2548 einen andern243 Knecht1401; demselben zerwarfen3036 sie den Kopf2775 mit2532 Steinen und2532 ließen ihn geschmähet von sich649.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

5 Abermal sandte649 er2548 einen andern, denselben töteten615 sie1194; und2532 viele4183 andere243: etliche stäupten sie1161, etliche töteten615 sie.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

6 Da3767 hatte2192 er846 noch2089 einen einigen Sohn, der1520 war ihm lieb27; den sandte649 er846 zum letzten2078 auch zu4314 ihnen und2532 sprach: Sie werden sich848 vor meinem3450 Sohn scheuen1788.

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

7 Aber1161 dieselben Weingärtner1092 sprachen2036 untereinander4314: Dies3778 ist2076 der1565 Erbe2818; kommt1205, laßt uns1438 ihn846 töten615, so2532 wird das Erbe2817 unser2257 sein2071.

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

8 Und2532 sie846 nahmen2983 ihn1544 und2532 töteten615 ihn und warfen ihn heraus vor1854 den Weinberg290.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

9 Was5101 wird4160 nun3767 der Herr2962 des Weinberges290 tun4160? Er wird kommen2064 und2532 die Weingärtner1092 umbringen622 und2532 den Weinberg290 andern243 geben1325.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

10 Habt ihr auch nicht3761 gelesen314 diese Schrift1124: Der3739 Stein3037, den die5026 Bauleute3618 verworfen haben593, der ist314 zum1519 Eckstein2776 worden;

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

11 von3844 dem2257 HErrn2962 ist1096 das3778 geschehen1096, und2532 es ist2076 wunderbarlich2298 vor1722 unsern Augen3788?

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

12 Und2532 sie1097 trachteten danach, wie sie846 ihn griffen2902, und2212 fürchteten sich5399 doch vor4314 dem Volk3793; denn1063 sie846 vernahmen, daß3754 er846 auf sie dieses Gleichnis3850 geredet hatte2036. Und2532 sie ließen863 ihn und2532 gingen565 davon.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

13 Und2532 sie846 sandten zu649 ihm etliche5100 von den Pharisäern5330 und2532 des846 Herodes2265 Dienern, daß4314 sie ihn fingen64 in Worten3056.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

14 Und1161 sie846 kamen2064 und sprachen3004 zu1909 ihm: Meister1320, wir wissen, daß3754 du4671 wahrhaftig227 bist1488 und fragest nach4012 niemand3762; denn1063 du achtest991 nicht das1492 Ansehen der Menschen4383, sondern235 du lehrest1321 den444 Weg3598 Gottes2316 recht225. Ist‘s recht1832, daß man dem Kaiser2541 Zins2778 gebe, oder2228 nicht? Sollen wir ihn geben1325 oder nicht geben?

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

15 Er846 aber1161 merkete ihre Heuchelei5272 und2228 sprach2036 zu2443 ihnen846: Was5101 versuchet ihr1492 mich3427? Bringet5342 mir3165 einen Groschen1220, daß3361 ich ihn3985 sehe.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

16 Und1161 sie5342 brachten ihm. Da2532 sprach3004 er846: Wes ist das3778 Bild1504 und2532 die Überschrift1923? Sie1161 sprachen2036 zu5101 ihm: Des846 Kaisers2541.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

17 Da antwortete611 JEsus2424 und2532 sprach2036 zu1909 ihnen: So gebet591 dem3588 Kaiser2541, was3588 des846 Kaisers2541 ist, und2532 GOtt2316, was Gottes2316 ist. Und2532 sie846 verwunderten2296 sich sein.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

18 Da2532 traten die3748 Sadduzäer4523 zu4314 ihm846, die da halten3004, es sei1511 keine3361 Auferstehung386; die fragten1905 ihn846 und2532 sprachen3004:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

19 Meister1320, Mose3475 hat uns2254 geschrieben1125: Wenn1437 jemands Bruder80 stirbt599 und2532 läßt863 ein5100 Weib1135 und2532 läßt keine3361 Kinder5043, so2443 soll sein846 Bruder80 desselbigen Weib1135 nehmen2983 und2532 seinem846 Bruder80 Samen4690 erwecken1817.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

20 Nun sind2258 sieben2033 Brüder80 gewesen2532. Der erste4413 nahm2983 ein Weib1135; der starb599 und2532 ließ863 keinen3756 Samen4690.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

21 Und2532 der846 andere1208 nahm2983 sie846 und2532 starb und2532 ließ863 auch nicht3761 Samen4690. Der dritte5154 desselbigengleichen.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

22 Und2532 nahmen2983 sie846 alle3956 sieben2033 und2532 ließen863 nicht3756 Samen4690. Zuletzt2078 nach allen starb599 das Weib1135 auch2532.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

23 Nun3767 in1722 der Auferstehung386, wenn3752 sie846 auferstehen450, wessen Weib1135 wird sie846 sein2071 unter ihnen? Denn1063 sieben2033 haben2192 sie zum Weibe1135 gehabt.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

24 Da antwortete611 JEsus2424 und2532 sprach2036 zu ihnen: Ist‘s nicht3756 also? Ihr846 irret4105 darum, daß5124 ihr nichts3361 wisset1492 von der Schrift1124 noch3366 von der Kraft1411 Gottes2316.

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

25 Wenn3752 sie von1537 den3588 Toten3498 auferstehen450 werden1060, so werden sie nicht3777 freien noch3777 sich freien lassen1061, sondern235 sie sind1526 wie5613 die Engel32 im1722 Himmel3772.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

26 Aber1161 von4012 den Toten3498, daß3754 sie auferstehen1453 werden, habt ihr846 nicht3756 gelesen314 im1909 Buch976 des Mose3475 bei dem Busch942, Wie5613 GOtt2316 zu1722 ihm sagte3004 und2532 sprach2036: Ich1473 bin der GOtt2316 Abrahams11 und2532 der GOtt2316 Isaaks2464 und der GOtt2316 Jakobs2384?

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

27 GOtt2316 aber ist2076 nicht3756 der Toten3498, sondern235 der Lebendigen2198 GOtt2316. Darum3767 irret4105 ihr5210 sehr4183.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

28 Und2532 es trat zu4334 ihm846 der1520 Schriftgelehrten1122 einer, der ihnen zugehöret hatte191, wie sie846 sich miteinander befragten4802, und sah, daß3754 er846 ihnen fein2573 geantwortet hatte611, und fragte1905 ihn: Welches4169 ist2076 das1492 vornehmste4413 Gebot1785 vor allen3956?

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

29 JEsus2424 aber1161 antwortete611 ihm846: Das3754 vornehmste4413 Gebot1785 vor allen Geboten ist2076 das3956: Höre191, Israel2474, der1520 HErr2962, unser2257 GOtt2316, ist ein einiger GOtt2962!

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

30 Und2532: Du4675 sollst GOtt2316, deinen4675 HErrn2962, lieben25 von1537 ganzem3650 Herzen2588, von1537 ganzer3650 See LE5590, von1537 ganzem3650 Gemüte1271 und2532 von1537 allen deinen4675 Kräften2479. Das3778 ist2532 das vornehmste4413 Gebot1785.

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

31 Und2532 das5130 andere1208 ist2076 ihm gleich3664: Du sollst deinen4675 Nächsten4139 lieben25 wie5613 dich4572 selbst; es ist kein3756 ander größer Gebot1785 denn3187 diese3778.

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

32 Und2532 der1520 Schriftgelehrte1122 sprach2036 zu1909 ihm846: Meister1320, du hast wahrlich2573 recht225 geredet2036; denn3754 es ist2076 ein GOtt2316, und2532 ist2076 kein3756 anderer243 außer4133 ihm846.

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

33 Und2532 denselbigen lieben25 von1537 ganzem3650 Herzen2588; von1537 ganzem3650 Gemüte4907, von1537 ganzer3650 See LE5590 und2532 von1537 allen Kräften2479 und2532 lieben25 seinen846 Nächsten4139 wie5613 sich selbst1438, das3956 ist2532 mehr denn4119 Brandopfer3646 und2532 alle3650 Opfer2378.

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

34 Da2532 JEsus2424 aber sah1492, daß3754 er846 vernünftiglich antwortete611, sprach2036 er zu ihm: Du bist1488 nicht3756 ferne3112 von575 dem Reich932 Gottes2316. Und2532 es durfte ihn niemand3762 weiter3765 fragen1905.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

35 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und3754 sprach3004, da er1321 lehrete im1722 Tempel2411: Wie4459 sagen3004 die Schriftgelehrten1122, Christus5547 sei2076 Davids1138 Sohn.

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

36 Er846 aber1063, David1138, spricht2036 durch den Heiligen40 Geist4151: Der HErr2962 hat gesagt2036 zu1722 meinem3450 HErrn2962: Setze2521 dich4675 zu meiner3450 Rechten1188, bis daß ich302 lege5087 deine4675 Feinde2190 zum1537 Schemel deiner Füße4228.

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

37 Da2532 heißt3004 ihn846 ja David1138 seinen846 HErrn2962; woher4159 ist2076 er846 denn3767 sein Sohn? Und2532 viel4183 Volks3793 hörete ihn846 gerne.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

38 Und2532 er846 lehrete sie und2532 sprach3004 zu1722 ihnen: Sehet991 euch vor vor den3588 Schriftgelehrten1122, die in1722 langen Kleidern4749 gehen4043 und lassen sich848 gerne auf1722 dem575 Markte58 grüßen783

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

39 und2532 sitzen gerne obenan4410 in1722 den Schulen4864 und2532 über Tisch4411 im1722 Abendmahl1173;

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

40 sie3778 fressen2719 der3739 Witwen5503 Häuser3614 und2532 wenden4392 langes3117 Gebet4336 vor: dieselben werden desto mehr4055 Verdammnis2917 empfangen2983.

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

41 Und2532 JEsus2424 setzte sich2523 gegen2713 den Gotteskasten1049 und2532 schauete, wie4459 das Volk3793 Geld5475 einlegte906 in1519 den Gotteskasten1049. Und viel4183 Reiche4145 legten viel4183 ein.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

42 Und2532 es kam2064 eine arme4434 Witwe5503 und legte906 zwei1417 Scherflein3016 ein3391; die3603 machen2076 einen Heller2835.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

43 Und2532 er3778 rief seine846 Jünger3101 zu sich4341 und sprach3004 zu ihnen: Wahrlich281, ich sage3004 euch5213, diese arme4434 Witwe5503 hat mehr4119 in1519 den Gotteskasten gelegt906 denn3754 alle3956, die eingelegt906 haben906.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

44 Denn1063 sie846 haben906 alle3956 von1537 ihrem übrigen eingelegt906; diese3778 aber1161 hat von1537 ihrer Armut5304 alles3650, was3745 sie hatte2192, ihre ganze3956 Nahrung979, eingelegt.