CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 20

1 Da nun die Empörung2351 aufgehöret, rief Paulus3972 die Jünger3101 zu1519 sich4341 und1161 segnete782 sie und2532 ging4198 aus1831, zu reisen nach3326 Mazedonien3109.

2 Und1161 da er846 dieselbigen Länder3313 durchzog und2532 sie3870 ermahnet hatte4183 mit vielen4183 Worten3056, kam1330 er nach1519 Griechenland1671 und verzog allda1565 drei Monden.

3 Da aber5037 ihm die Juden2453 nachstelleten, als er846 nach4160 Syrien4947 wollte3195 fahren321, ward1096 er zu1519 Rat, wieder5290 umzuwenden durch1223 Mazedonien3109

4 Es zogen4902 aber1161 mit ihm846 bis891 nach Asien773 Sopater4986 von Beröa961, von Thessalonich2331 aber1161 Aristarchus708 und2532 Sekundus4580 und Gajus1050 von Derbe1190 und Timotheus5095, aus Asien774 aber1161 Tychikus5190 und Trophimus5161.

5 Diese3778 gingen voran4281 und harreten unser2248 zu1722 Troas5174.

6 Wir2249 aber1161 schiffeten nach3326 den Ostertagen2250 von575 Philippi5375 bis891 an den fünften4002 Tag2250 und2532 kamen2064 zu4314 ihnen846 gen1519 Troas5174 und hatten da3757 unser Wesen1304 sieben2033 Tage2250.

7 Auf einen3391 Sabbat4521 aber1161, da die Jünger3101 zusammenkamen4863, das Brot740 zu1722 brechen2806, predigte1256 ihnen Paulus3972 und5037 wollte3195 des846 andern Tages1887 ausreisen und verzog das Wort3056 bis3360 zu Mitternacht3317.

8 Und1161 es waren2258 viel2425 Fackeln2985 auf1722 dem Söller5253, da3757 sie versammelt4863 waren2258.

9 Es saß2521 aber1161 ein5100 Jüngling3494 mit Namen3686 Eutychus2161 in575 einem Fenster2376 und2532 sank2702 in einen tiefen901 Schlaf5258, dieweil Paulus3972 so lange4119 redete1256, und ward vom1909 Schlaf5258 überwogen und fiel4098 hinunter vom575 dritten Söller5152 und ward tot3498 aufgehoben142.

10 Paulus3972 aber1161 ging hinab und2532 fiel2597 auf1968 ihn846, umfing4843 ihn und sprach2036: Machet2350 kein3361 Getümmel; denn1063 seine846 See LE5590 ist2076 in1722 ihm846.

11 Da ging er305 hinauf und1161 brach2806 das1909 Brot740 und2532 aß1089 und2532 redete3656 viel2425 mit ihnen, bis891 der Tag anbrach827; und5037 also3779 zog er aus1831.

12 Sie3870 brachten71 aber1161 den Knaben3816 lebendig2198 und2532 wurden nicht3756 wenig3357 getröstet3870.

13 Wir2249 aber1161 zogen voran auf1909 dem Schiff4143 und fuhren321 gen Assos789 und wollten3195 daselbst1564 Paulus3972 zu1519 uns nehmen353; denn1063 er2258 hatte1299 es also3779 befohlen, und er846 wollte3195 zu Fuße gehen4281.

14 Als5613 er846 nun zu1519 uns2254 schlug zu1519 Assos789, nahmen353 wir ihn zu uns und1161 kamen2064 gen Mitylene3412.

15 Und1161 von1722 dannen2547 schifften636 wir und2532 kamen2658 des andern1966 Tages hin gen1519 Chios5508; und des folgenden2087 Tages stießen3846 wir an2547 Samos4544 und blieben3306 in1519 Trogyllion5175; und des nächsten2192 Tages kamen2064 wir gen Milet3399.

16 Denn1063 Paulus3972 hatte beschlossen2919, an Ephesus2181 vorüberzuschiffen3896, daß3704 er846 nicht3361 müßte1096 in1722 Asien773 Zeit2250 zubringen5551; denn1063 er2258 eilete, auf1519 den Pfingsttag zu Jerusalem2414 zu sein1096, so1487 es ihm846 möglich1415 wäre.

17 Aber1161 von575 Milet3399 sandte3992 er gen1519 Ephesus2181 und ließ fordern3333 die Ältesten4245 von der Gemeinde1577.

18 Als aber1161 die3739 zu4314 ihm kamen3854, sprach2036 er846 zu ihnen. Ihr846 wisset1987 von575 dem ersten4413 Tage2250 an, da ich bin1910 nach1519 Asien773 kommen, wie5613 ich allezeit3956 bin bei3326 euch5210 gewesen1096

19 und2532 dem3588 HErrn2962 gedienet mit3326 aller3956 Demut5012 und2532 mit1722 viel4183 Tränen1144 und Anfechtungen3986, die mir3427 sind widerfahren4819 von den Juden2453, so mir nachstelleten;

20 wie5613 ich nichts3762 verhalten habe5288, das da nützlich ist4851, daß ich euch5213 nicht3361 verkündiget hätte312 und2532 euch5209 gelehret öffentlich1219 und2532 sonderlich2596.

21 Und5037 habe bezeuget beiden, den Juden2453 und2532 Griechen1672, die Buße3341 zu1519 GOtt2316 und2532 den Glauben4102 an unsern2257 HErrn2962 JEsum2424 Christum5547.

22 Und2532 nun3568 siehe2400, ich1473, im Geist4151 gebunden1210, fahre hin4198 gen1519 Jerusalem2419, weiß1492 nicht3361, was mir3427 daselbst begegnen4876 wird,

23 ohne daß3754 der Heilige40 Geist4151 in allen2596 Städten4172 bezeuget und3754 spricht3004: Bande1199 und2532 Trübsal2347 warten3306 mein3165 daselbst.

24 Aber2532 ich achte4160 der3056 keines; ich halte mein3450 Leben5590 auch3761 nicht3762 selbst1683 teuer5093, auf daß5613 ich vollende5048 meinen3450 Lauf1408 mit3326 Freuden5479 und235 das3739 Amt1248, das ich empfangen2983 habe2192 von3844 dem HErrn2962 JEsu2424, zu bezeugen1263 das Evangelium2098 von der Gnade5485 Gottes2316.

25 Und2532 nun3568 siehe2400, ich1473 weiß, daß3754 ihr5210 mein3450 Angesicht4383 nicht mehr3765 sehen1492 werdet3700, alle3956 die, durch1722 welche ich gezogen bin1330 und geprediget habe2784 das3739 Reich932 Gottes2316.

26 Darum1352 zeuge ich1473 euch5213 an diesem heutigen Tage2250, daß3754 ich rein2513 bin von575 aller3956 Blut129;

27 denn1063 ich habe5288 euch5213 nichts verhalten, daß ich nicht3361 verkündiget hätte312 alle3956 den Rat1012 Gottes2316.

28 So habt5087 nun3767 acht4337 auf euch1438 selbst und2532 auf die3739 ganze3956 Herde4168, unter welche euch5209 der Heilige40 Geist4151 gesetzet hat4046 zu1722 Bischöfen1985, zu weiden4165 die3739 Gemeinde1577 Gottes2316, welche er durch1223 sein2398 eigen Blut129 erworben hat.

29 Denn1063 das1492 weiß ich1473, daß5124 nach3326 meinem3450 Abschied867 werden5339 unter1519 euch3754 kommen1525 greuliche926 Wölfe3074, die die Herde4168 nicht3361 verschonen werden.

30 Auch2532 aus1537 euch5216 selbst werden aufstehen450 Männer435, die846 da verkehrte1294 Lehren reden2980, die Jünger3101 an3694 sich848 zu ziehen645.

31 Darum1352 seid wacker und2532 denket3421 daran, daß3754 ich nicht3756 abgelassen habe3973 drei Jahre5148, Tag2250 und Nacht3571 einen1520 jeglichen1538 mit3326 Tränen1144 zu vermahnen3560.

32 Und2532 nun3569, liebe Brüder80, ich befehle euch5209 GOtt2316 und2532 dem3588 Wort3056 seiner846 Gnade5485, der da mächtig ist3908, euch5213 zu1410 erbauen2026 und2532 zu1722 geben1325 das3956 Erbe2817 unter allen, die geheiliget werden37.

33 Ich habe euer keines3762 Silber694 noch2228 Gold5553 noch2228 Kleid2441 begehrt1937

34 Denn2532 ihr846 wisset1097 selber, daß3754 mir3450 diese3778 Hände5495 zu meiner Notdurft5532 und1161 derer, die mit3326 mir1700 gewesen sind5607, gedienet haben5256.

35 Ich habe5263 es euch5213 alles gezeiget, daß3754 man also3779 arbeiten2872 müsse1163 und5037 die Schwachen770 aufnehmen482 und2228 gedenken an3421 das3956 Wort3056 des HErrn2962 JEsu2424, das er gesagt2036 hat: Geben1325 ist2076 seliger3123 denn3754 Nehmen2983.

36 Und2532 als er846 solches5023 gesagt2036, kniete1119 er nieder5087 und betete4336 mit4862 ihnen allen3956.

37 Es ward1096 aber1161 viel2425 Weinens unter ihnen846 allen3956, und2532 fielen1968 Paulus3972 um1909 den Hals5137 und küsseten ihn,

38 am allermeisten3122 betrübt3600 über1909 dem Wort3056, das3739 er846 sagte2046, sie1161 würden3195 sein Angesicht4383 nicht mehr3765 sehen2334. Und3754 geleiteten4311 ihn846 in1519 das Schiff4143.

Дiї

Розділ 20

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

1 Da nun die Empörung2351 aufgehöret, rief Paulus3972 die Jünger3101 zu1519 sich4341 und1161 segnete782 sie und2532 ging4198 aus1831, zu reisen nach3326 Mazedonien3109.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

2 Und1161 da er846 dieselbigen Länder3313 durchzog und2532 sie3870 ermahnet hatte4183 mit vielen4183 Worten3056, kam1330 er nach1519 Griechenland1671 und verzog allda1565 drei Monden.

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

3 Da aber5037 ihm die Juden2453 nachstelleten, als er846 nach4160 Syrien4947 wollte3195 fahren321, ward1096 er zu1519 Rat, wieder5290 umzuwenden durch1223 Mazedonien3109

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

4 Es zogen4902 aber1161 mit ihm846 bis891 nach Asien773 Sopater4986 von Beröa961, von Thessalonich2331 aber1161 Aristarchus708 und2532 Sekundus4580 und Gajus1050 von Derbe1190 und Timotheus5095, aus Asien774 aber1161 Tychikus5190 und Trophimus5161.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

5 Diese3778 gingen voran4281 und harreten unser2248 zu1722 Troas5174.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

6 Wir2249 aber1161 schiffeten nach3326 den Ostertagen2250 von575 Philippi5375 bis891 an den fünften4002 Tag2250 und2532 kamen2064 zu4314 ihnen846 gen1519 Troas5174 und hatten da3757 unser Wesen1304 sieben2033 Tage2250.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

7 Auf einen3391 Sabbat4521 aber1161, da die Jünger3101 zusammenkamen4863, das Brot740 zu1722 brechen2806, predigte1256 ihnen Paulus3972 und5037 wollte3195 des846 andern Tages1887 ausreisen und verzog das Wort3056 bis3360 zu Mitternacht3317.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

8 Und1161 es waren2258 viel2425 Fackeln2985 auf1722 dem Söller5253, da3757 sie versammelt4863 waren2258.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

9 Es saß2521 aber1161 ein5100 Jüngling3494 mit Namen3686 Eutychus2161 in575 einem Fenster2376 und2532 sank2702 in einen tiefen901 Schlaf5258, dieweil Paulus3972 so lange4119 redete1256, und ward vom1909 Schlaf5258 überwogen und fiel4098 hinunter vom575 dritten Söller5152 und ward tot3498 aufgehoben142.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

10 Paulus3972 aber1161 ging hinab und2532 fiel2597 auf1968 ihn846, umfing4843 ihn und sprach2036: Machet2350 kein3361 Getümmel; denn1063 seine846 See LE5590 ist2076 in1722 ihm846.

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

11 Da ging er305 hinauf und1161 brach2806 das1909 Brot740 und2532 aß1089 und2532 redete3656 viel2425 mit ihnen, bis891 der Tag anbrach827; und5037 also3779 zog er aus1831.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

12 Sie3870 brachten71 aber1161 den Knaben3816 lebendig2198 und2532 wurden nicht3756 wenig3357 getröstet3870.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

13 Wir2249 aber1161 zogen voran auf1909 dem Schiff4143 und fuhren321 gen Assos789 und wollten3195 daselbst1564 Paulus3972 zu1519 uns nehmen353; denn1063 er2258 hatte1299 es also3779 befohlen, und er846 wollte3195 zu Fuße gehen4281.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

14 Als5613 er846 nun zu1519 uns2254 schlug zu1519 Assos789, nahmen353 wir ihn zu uns und1161 kamen2064 gen Mitylene3412.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

15 Und1161 von1722 dannen2547 schifften636 wir und2532 kamen2658 des andern1966 Tages hin gen1519 Chios5508; und des folgenden2087 Tages stießen3846 wir an2547 Samos4544 und blieben3306 in1519 Trogyllion5175; und des nächsten2192 Tages kamen2064 wir gen Milet3399.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

16 Denn1063 Paulus3972 hatte beschlossen2919, an Ephesus2181 vorüberzuschiffen3896, daß3704 er846 nicht3361 müßte1096 in1722 Asien773 Zeit2250 zubringen5551; denn1063 er2258 eilete, auf1519 den Pfingsttag zu Jerusalem2414 zu sein1096, so1487 es ihm846 möglich1415 wäre.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

17 Aber1161 von575 Milet3399 sandte3992 er gen1519 Ephesus2181 und ließ fordern3333 die Ältesten4245 von der Gemeinde1577.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

18 Als aber1161 die3739 zu4314 ihm kamen3854, sprach2036 er846 zu ihnen. Ihr846 wisset1987 von575 dem ersten4413 Tage2250 an, da ich bin1910 nach1519 Asien773 kommen, wie5613 ich allezeit3956 bin bei3326 euch5210 gewesen1096

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

19 und2532 dem3588 HErrn2962 gedienet mit3326 aller3956 Demut5012 und2532 mit1722 viel4183 Tränen1144 und Anfechtungen3986, die mir3427 sind widerfahren4819 von den Juden2453, so mir nachstelleten;

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

20 wie5613 ich nichts3762 verhalten habe5288, das da nützlich ist4851, daß ich euch5213 nicht3361 verkündiget hätte312 und2532 euch5209 gelehret öffentlich1219 und2532 sonderlich2596.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

21 Und5037 habe bezeuget beiden, den Juden2453 und2532 Griechen1672, die Buße3341 zu1519 GOtt2316 und2532 den Glauben4102 an unsern2257 HErrn2962 JEsum2424 Christum5547.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

22 Und2532 nun3568 siehe2400, ich1473, im Geist4151 gebunden1210, fahre hin4198 gen1519 Jerusalem2419, weiß1492 nicht3361, was mir3427 daselbst begegnen4876 wird,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

23 ohne daß3754 der Heilige40 Geist4151 in allen2596 Städten4172 bezeuget und3754 spricht3004: Bande1199 und2532 Trübsal2347 warten3306 mein3165 daselbst.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

24 Aber2532 ich achte4160 der3056 keines; ich halte mein3450 Leben5590 auch3761 nicht3762 selbst1683 teuer5093, auf daß5613 ich vollende5048 meinen3450 Lauf1408 mit3326 Freuden5479 und235 das3739 Amt1248, das ich empfangen2983 habe2192 von3844 dem HErrn2962 JEsu2424, zu bezeugen1263 das Evangelium2098 von der Gnade5485 Gottes2316.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

25 Und2532 nun3568 siehe2400, ich1473 weiß, daß3754 ihr5210 mein3450 Angesicht4383 nicht mehr3765 sehen1492 werdet3700, alle3956 die, durch1722 welche ich gezogen bin1330 und geprediget habe2784 das3739 Reich932 Gottes2316.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

26 Darum1352 zeuge ich1473 euch5213 an diesem heutigen Tage2250, daß3754 ich rein2513 bin von575 aller3956 Blut129;

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

27 denn1063 ich habe5288 euch5213 nichts verhalten, daß ich nicht3361 verkündiget hätte312 alle3956 den Rat1012 Gottes2316.

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

28 So habt5087 nun3767 acht4337 auf euch1438 selbst und2532 auf die3739 ganze3956 Herde4168, unter welche euch5209 der Heilige40 Geist4151 gesetzet hat4046 zu1722 Bischöfen1985, zu weiden4165 die3739 Gemeinde1577 Gottes2316, welche er durch1223 sein2398 eigen Blut129 erworben hat.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

29 Denn1063 das1492 weiß ich1473, daß5124 nach3326 meinem3450 Abschied867 werden5339 unter1519 euch3754 kommen1525 greuliche926 Wölfe3074, die die Herde4168 nicht3361 verschonen werden.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

30 Auch2532 aus1537 euch5216 selbst werden aufstehen450 Männer435, die846 da verkehrte1294 Lehren reden2980, die Jünger3101 an3694 sich848 zu ziehen645.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

31 Darum1352 seid wacker und2532 denket3421 daran, daß3754 ich nicht3756 abgelassen habe3973 drei Jahre5148, Tag2250 und Nacht3571 einen1520 jeglichen1538 mit3326 Tränen1144 zu vermahnen3560.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

32 Und2532 nun3569, liebe Brüder80, ich befehle euch5209 GOtt2316 und2532 dem3588 Wort3056 seiner846 Gnade5485, der da mächtig ist3908, euch5213 zu1410 erbauen2026 und2532 zu1722 geben1325 das3956 Erbe2817 unter allen, die geheiliget werden37.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

33 Ich habe euer keines3762 Silber694 noch2228 Gold5553 noch2228 Kleid2441 begehrt1937

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

34 Denn2532 ihr846 wisset1097 selber, daß3754 mir3450 diese3778 Hände5495 zu meiner Notdurft5532 und1161 derer, die mit3326 mir1700 gewesen sind5607, gedienet haben5256.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

35 Ich habe5263 es euch5213 alles gezeiget, daß3754 man also3779 arbeiten2872 müsse1163 und5037 die Schwachen770 aufnehmen482 und2228 gedenken an3421 das3956 Wort3056 des HErrn2962 JEsu2424, das er gesagt2036 hat: Geben1325 ist2076 seliger3123 denn3754 Nehmen2983.

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

36 Und2532 als er846 solches5023 gesagt2036, kniete1119 er nieder5087 und betete4336 mit4862 ihnen allen3956.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

37 Es ward1096 aber1161 viel2425 Weinens unter ihnen846 allen3956, und2532 fielen1968 Paulus3972 um1909 den Hals5137 und küsseten ihn,

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

38 am allermeisten3122 betrübt3600 über1909 dem Wort3056, das3739 er846 sagte2046, sie1161 würden3195 sein Angesicht4383 nicht mehr3765 sehen2334. Und3754 geleiteten4311 ihn846 in1519 das Schiff4143.