ЗахарiяРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І запита́в я ангола, що говорив зо мною: „Що́ це?“ А він відказав мені: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду й Ізраїля та Єрусалим“. |
|
3 І Господь показав мені чотирьох майстрів. |
|
4 І запитав я: „Що́ вони приходять зробити?“ А Він відказав, говорячи: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду, так що ніхто не підвів голови́. А ці прийшли́ настраши́ти їх, щоб скинути ро́ги тих наро́дів, що підносять ро́га проти Юдиного кра́ю, щоб його розпоро́шити“. |
|
5 |
|
6 І сказав я: „Куди ти йдеш?“ А він відказав мені: „Щоб змі́ряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина́ його та яка довжина́ його“. |
|
7 Аж ось ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший. |
|
8 І сказав він до нього: „Біжи, говори цьому юнако́ві, кажучи: Невкрі́плений буде Єрусалим через многість людей та худоби в сере́дині його. |
|
9 А Я стану для нього, — говорить Господь, — огняни́м муром навко́ло, і стану славою в сере́дині його. |
|
10 „Горе, горе, — втікайте з північного кра́ю, — говорить Госпо́дь, — бо на чотири небесні вітри́ розпоро́шу Я вас, промовляє Господь. |
|
11 Горе, — втікай до Сіону, мешка́нко дочки́ Вавило́ну! |
|
12 Бо так промовляє Госпо́дь Савао́т: Для слави послав Він мене до наро́дів, що вас грабува́ли, бо хто вас дото́ркується, той дото́ркується до зірця́ Його ока. |
|
13 Бо ось тільки махну́ Я своєю рукою на них, — і для їхніх рабів вони здо́биччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав. |
|
14 |
|
15 І дня то́го прилу́чаться люди числе́нні до Господа, „і стануть наро́дом Мені, а Я перебува́тиму посеред те́бе“, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе. |
|
16 І Юду, спа́док Свій, пося́де Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще! |
|
17 Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробуди́вся з мешка́ння святого Свого́!“ |
ZechariahChapter 2 |
|
1 I lifted |
|
2 Then said |
|
3 And, behold, |
|
4 And said |
|
5 For I, said |
|
6 Ho, |
|
7 Deliver |
|
8 For thus |
|
9 For, behold, |
|
10 Sing |
|
11 And many |
|
12 And the LORD |
|
13 Be silent, |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
ЗахарiяРозділ 2 |
ZechariahChapter 2 |
|
1 |
1 I lifted |
|
2 І запита́в я ангола, що говорив зо мною: „Що́ це?“ А він відказав мені: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду й Ізраїля та Єрусалим“. |
2 Then said |
|
3 І Господь показав мені чотирьох майстрів. |
3 And, behold, |
|
4 І запитав я: „Що́ вони приходять зробити?“ А Він відказав, говорячи: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду, так що ніхто не підвів голови́. А ці прийшли́ настраши́ти їх, щоб скинути ро́ги тих наро́дів, що підносять ро́га проти Юдиного кра́ю, щоб його розпоро́шити“. |
4 And said |
|
5 |
5 For I, said |
|
6 І сказав я: „Куди ти йдеш?“ А він відказав мені: „Щоб змі́ряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина́ його та яка довжина́ його“. |
6 Ho, |
|
7 Аж ось ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший. |
7 Deliver |
|
8 І сказав він до нього: „Біжи, говори цьому юнако́ві, кажучи: Невкрі́плений буде Єрусалим через многість людей та худоби в сере́дині його. |
8 For thus |
|
9 А Я стану для нього, — говорить Господь, — огняни́м муром навко́ло, і стану славою в сере́дині його. |
9 For, behold, |
|
10 „Горе, горе, — втікайте з північного кра́ю, — говорить Госпо́дь, — бо на чотири небесні вітри́ розпоро́шу Я вас, промовляє Господь. |
10 Sing |
|
11 Горе, — втікай до Сіону, мешка́нко дочки́ Вавило́ну! |
11 And many |
|
12 Бо так промовляє Госпо́дь Савао́т: Для слави послав Він мене до наро́дів, що вас грабува́ли, бо хто вас дото́ркується, той дото́ркується до зірця́ Його ока. |
12 And the LORD |
|
13 Бо ось тільки махну́ Я своєю рукою на них, — і для їхніх рабів вони здо́биччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав. |
13 Be silent, |
|
14 |
14 |
|
15 І дня то́го прилу́чаться люди числе́нні до Господа, „і стануть наро́дом Мені, а Я перебува́тиму посеред те́бе“, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе. |
15 |
|
16 І Юду, спа́док Свій, пося́де Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще! |
16 |
|
17 Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробуди́вся з мешка́ння святого Свого́!“ |
17 |