Об'явленняРозділ 17 |
|
1 |
|
2 З нею розпусту чинили зе́мні царі, і вином розпусти її впивались ме́шканці землі“. |
|
3 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звіри́ні, переповненій імена́ми богознева́жними, яка мала сім голів і десять ро́гів. |
|
4 А жінка була одягнена в порфіру й кармази́н, і приоздо́блена золотом і дорогоцінним камі́нням та пе́рлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидо́ти та не́чести розпусти її. |
|
5 А на чолі́ її було написане ім'я́, таємниця: „Великий Вавилон, — мати розпусти й гидо́ти землі“. |
|
6 І бачив я жінку, п'яну́ від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивува́вся я дивом великим. |
|
7 |
|
8 Звіри́на, яку бачив я, була — і нема, і має вийти з безо́дні — і пі́де вона на погибіль. А ме́шканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закла́дин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звіри́на була — і нема, і з'я́виться. |
|
9 Тут розум, що має він мудрість. Сім голів — це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, — |
|
10 п'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як при́йде, то мусить він трохи пробути. |
|
11 І звіри́на, що була́ — і нема, і вона — сама во́сьма й з сімох, і йде на погибіль. |
|
12 А десять тих рогів, що бачив ти їх, — то десять царів, що ще не прийняли́ царства, але при́ймуть вла́ду царську́ із звіри́ною на одну годину. |
|
13 Вони мають одну думку, а силу та вла́ду свою віддадуть звіри́ні. |
|
14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він — „Господь над панами та Цар над царями“. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні“. |
|
15 І говорить до мене: „Во́ди, що бачив ти їх, де сидить та розпу́сниця, то наро́ди та люди, і племе́на та язи́ки. |
|
16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звіри́на, — вони знена́видять розпусницю, спусто́шать її й обнажа́ть, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять. |
|
17 Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали́ звіри́ні, аж поки не ви́повняться слова́ Божі. |
|
18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними“. |
RevelationChapter 17 |
|
1 |
|
2 With |
|
3 So |
|
4 And |
|
5 And |
|
6 And |
|
7 And |
|
8 The |
|
9 And here |
|
10 And |
|
11 And |
|
12 And |
|
13 These |
|
14 These |
|
15 |
|
16 And |
|
17 For |
|
18 And |
Об'явленняРозділ 17 |
RevelationChapter 17 |
|
1 |
1 |
|
2 З нею розпусту чинили зе́мні царі, і вином розпусти її впивались ме́шканці землі“. |
2 With |
|
3 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звіри́ні, переповненій імена́ми богознева́жними, яка мала сім голів і десять ро́гів. |
3 So |
|
4 А жінка була одягнена в порфіру й кармази́н, і приоздо́блена золотом і дорогоцінним камі́нням та пе́рлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидо́ти та не́чести розпусти її. |
4 And |
|
5 А на чолі́ її було написане ім'я́, таємниця: „Великий Вавилон, — мати розпусти й гидо́ти землі“. |
5 And |
|
6 І бачив я жінку, п'яну́ від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивува́вся я дивом великим. |
6 And |
|
7 |
7 And |
|
8 Звіри́на, яку бачив я, була — і нема, і має вийти з безо́дні — і пі́де вона на погибіль. А ме́шканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закла́дин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звіри́на була — і нема, і з'я́виться. |
8 The |
|
9 Тут розум, що має він мудрість. Сім голів — це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, — |
9 And here |
|
10 п'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як при́йде, то мусить він трохи пробути. |
10 And |
|
11 І звіри́на, що була́ — і нема, і вона — сама во́сьма й з сімох, і йде на погибіль. |
11 And |
|
12 А десять тих рогів, що бачив ти їх, — то десять царів, що ще не прийняли́ царства, але при́ймуть вла́ду царську́ із звіри́ною на одну годину. |
12 And |
|
13 Вони мають одну думку, а силу та вла́ду свою віддадуть звіри́ні. |
13 These |
|
14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він — „Господь над панами та Цар над царями“. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні“. |
14 These |
|
15 І говорить до мене: „Во́ди, що бачив ти їх, де сидить та розпу́сниця, то наро́ди та люди, і племе́на та язи́ки. |
15 |
|
16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звіри́на, — вони знена́видять розпусницю, спусто́шать її й обнажа́ть, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять. |
16 And |
|
17 Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали́ звіри́ні, аж поки не ви́повняться слова́ Божі. |
17 For |
|
18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними“. |
18 And |