CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 2

1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:

17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

Acts

Chapter 2

1 AND when the day of Pen'te-cost was fulfilled, while they were assembled together,

2 Suddenly there came a sound from heaven as of a rushing mighty wind and it filled all the house where they were sitting.

3 And there appeared to them tongues which were divided like flames of fire; and they rested upon each of them.

4 And they were all filled with the Holy Spirit, and they began to speak in various languages, according to whatever the Spirit gave them to speak.

5 Now there were resident at Jerusalem, devout men and Jews from every nation under heaven.

6 And as the sound took place, all the people gathered together, and they were confused because every man heard them speak in his own language.

7 And they were all amazed and marvelled, saying one to another, Behold, are not all these who speak Gal-i-lµ'ans?

8 How is it that we hear every man in our own native language?

9 Par'thi-ans and Medes and E'lam-ites and those who dwell in Mes-o-po-ta'mi-a, Jews and Cap-pa-do'ci-ans and those from Pontus and Asia Minor,

10 And those from the region of Phryg'i-a and of Pam-phyl'i-a and of Egypt, and of the regions of Lib'y-a near Cy-re'ne, and those who have come from Rome, both Jews and proselytes,

11 And those from Crete, and Arabians, behold we hear them speak in our own tongues of the wonderful works of God.

12 And they were all amazed and stunned, saying one to another, what does this mean?

13 Others mocking said, These men are full of new wine.

14 And afterwards Simon Peter stood up together with the eleven disciples, and lifted up his voice and said to them, Men of Jewish race, and all that dwell at Jerusalem, let this be known to you, and harken to my words:

15 For these men are not drunken as you suppose for behold it is but the third hour of the day. *

16 But this is that which was spoken by the prophet Joel:

17 It shall come to pass in the last days, said God, I will pour my spirit upon all flesh: and your sons and your daughters shall prophesy and your young men shall see visions and your old men shall dream dreams:

18 And upon my servants and upon my maidservants will I pour out my spirit in those days; and they shall prophesy:

19 And I will show wonders in heaven, and signs on the earth; blood and fire and vapor of smoke:

20 The sun shall be changed into darkness, and the moon into blood, before that great and fearful day of the Lord shall come.

21 And it shall come to pass that whoever shall call on the name of the Lord shall be saved.

22 Men of Israel, hear these words; Jesus of Nazareth, a man of God, who appeared among you by miracles and signs and wonders which God did by him among you, as you yourselves know:

23 The very one who was chosen for this purpose from the very beginning of knowledge and will of God, you have delivered into the hands of wicked men, and you have crucified and murdered him:

24 Whom God has raised up, having loosed the pains of death: because it was not possible for the grave to hold him.

25 For David said concerning him, I foresaw my Lord always, for he is on my right hand, so that I should not be shaken:

26 Therefore my heart is comforted and my glory is exalted; even my body shall rest in hope:

27 Because you will not leave my soul in the grave neither will you suffer your Holy One to see corruption.

28 You have revealed to me the way of life; you will fill me with joy with your presence.

29 Now men and brethren, permit me to speak to you openly concerning Patriarch David, who is dead and buried and whose sepulchre is with us to this day.

30 For he was a prophet, and he knew that God had sworn by an oath to him, that of the fruit of his loins, according to the flesh, he would raise up one to sit on his throne.

31 So he foresaw and spoke concerning the resurrection of Christ, that his soul was not left in the grave, neither did his body see corruption.

32 This very Jesus, God has raised up, and we are all his witnesses.

33 It is he who is exalted by the right hand of God, and has received from the Father the promise of the Holy Spirit, and has poured out gifts which you now see and hear.

34 For David did not ascend into heaven, because he himself said, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,

35 Until I make thy foes thy footstool.

36 Therefore let all the house of Israel know assuredly that God has made this very Jesus whom you have crucified, both Lord and Christ.

37 When they heard these things, their hearts were touched and they said to Simon and the rest of the apostles, Our brethren, what shall we do?

38 Then Simon said to them, Repent and be baptized, every one of you in the name of the LORD Jesus for the remission of sins, so that you may receive the gift of the Holy Spirit.

39 For the promise was made to you and to your children, and for all of those who are far off, even as many as the very God shall call.

40 And he testified to them with many other words and besought them, saying, Save yourselves from this sinful generation.

41 And those men among them who readily accepted his word and believed were baptized and about three thousand souls were added in that day.

42 And they continued steadfastly in the teaching, of the apostles and they took part in prayer and in the breaking of bread.

43 And fear came upon every soul: and many miracles and wonders were done by the apostles in Jerusalem.

44 And all believers were together, and had all things in common;

45 And those who had possessions sold them and divided to each man according to his need.

46 And they went to the temple every day with one accord; and at home they broke bread, and they received food with joy and with a pure heart,

47 Praising God, and finding favor with all the people. And our LORD daily increased the congregation of the church.

Дiї

Розділ 2

Acts

Chapter 2

1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

1 AND when the day of Pen'te-cost was fulfilled, while they were assembled together,

2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

2 Suddenly there came a sound from heaven as of a rushing mighty wind and it filled all the house where they were sitting.

3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

3 And there appeared to them tongues which were divided like flames of fire; and they rested upon each of them.

4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

4 And they were all filled with the Holy Spirit, and they began to speak in various languages, according to whatever the Spirit gave them to speak.

5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

5 Now there were resident at Jerusalem, devout men and Jews from every nation under heaven.

6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

6 And as the sound took place, all the people gathered together, and they were confused because every man heard them speak in his own language.

7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

7 And they were all amazed and marvelled, saying one to another, Behold, are not all these who speak Gal-i-lµ'ans?

8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

8 How is it that we hear every man in our own native language?

9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

9 Par'thi-ans and Medes and E'lam-ites and those who dwell in Mes-o-po-ta'mi-a, Jews and Cap-pa-do'ci-ans and those from Pontus and Asia Minor,

10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

10 And those from the region of Phryg'i-a and of Pam-phyl'i-a and of Egypt, and of the regions of Lib'y-a near Cy-re'ne, and those who have come from Rome, both Jews and proselytes,

11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

11 And those from Crete, and Arabians, behold we hear them speak in our own tongues of the wonderful works of God.

12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

12 And they were all amazed and stunned, saying one to another, what does this mean?

13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

13 Others mocking said, These men are full of new wine.

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

14 And afterwards Simon Peter stood up together with the eleven disciples, and lifted up his voice and said to them, Men of Jewish race, and all that dwell at Jerusalem, let this be known to you, and harken to my words:

15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

15 For these men are not drunken as you suppose for behold it is but the third hour of the day. *

16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:

16 But this is that which was spoken by the prophet Joel:

17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

17 It shall come to pass in the last days, said God, I will pour my spirit upon all flesh: and your sons and your daughters shall prophesy and your young men shall see visions and your old men shall dream dreams:

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

18 And upon my servants and upon my maidservants will I pour out my spirit in those days; and they shall prophesy:

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

19 And I will show wonders in heaven, and signs on the earth; blood and fire and vapor of smoke:

20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

20 The sun shall be changed into darkness, and the moon into blood, before that great and fearful day of the Lord shall come.

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

21 And it shall come to pass that whoever shall call on the name of the Lord shall be saved.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

22 Men of Israel, hear these words; Jesus of Nazareth, a man of God, who appeared among you by miracles and signs and wonders which God did by him among you, as you yourselves know:

23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

23 The very one who was chosen for this purpose from the very beginning of knowledge and will of God, you have delivered into the hands of wicked men, and you have crucified and murdered him:

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

24 Whom God has raised up, having loosed the pains of death: because it was not possible for the grave to hold him.

25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

25 For David said concerning him, I foresaw my Lord always, for he is on my right hand, so that I should not be shaken:

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

26 Therefore my heart is comforted and my glory is exalted; even my body shall rest in hope:

27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

27 Because you will not leave my soul in the grave neither will you suffer your Holy One to see corruption.

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

28 You have revealed to me the way of life; you will fill me with joy with your presence.

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

29 Now men and brethren, permit me to speak to you openly concerning Patriarch David, who is dead and buried and whose sepulchre is with us to this day.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

30 For he was a prophet, and he knew that God had sworn by an oath to him, that of the fruit of his loins, according to the flesh, he would raise up one to sit on his throne.

31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

31 So he foresaw and spoke concerning the resurrection of Christ, that his soul was not left in the grave, neither did his body see corruption.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

32 This very Jesus, God has raised up, and we are all his witnesses.

33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

33 It is he who is exalted by the right hand of God, and has received from the Father the promise of the Holy Spirit, and has poured out gifts which you now see and hear.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

34 For David did not ascend into heaven, because he himself said, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,

35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

35 Until I make thy foes thy footstool.

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

36 Therefore let all the house of Israel know assuredly that God has made this very Jesus whom you have crucified, both Lord and Christ.

37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

37 When they heard these things, their hearts were touched and they said to Simon and the rest of the apostles, Our brethren, what shall we do?

38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

38 Then Simon said to them, Repent and be baptized, every one of you in the name of the LORD Jesus for the remission of sins, so that you may receive the gift of the Holy Spirit.

39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

39 For the promise was made to you and to your children, and for all of those who are far off, even as many as the very God shall call.

40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

40 And he testified to them with many other words and besought them, saying, Save yourselves from this sinful generation.

41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

41 And those men among them who readily accepted his word and believed were baptized and about three thousand souls were added in that day.

42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

42 And they continued steadfastly in the teaching, of the apostles and they took part in prayer and in the breaking of bread.

43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

43 And fear came upon every soul: and many miracles and wonders were done by the apostles in Jerusalem.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

44 And all believers were together, and had all things in common;

45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

45 And those who had possessions sold them and divided to each man according to his need.

46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

46 And they went to the temple every day with one accord; and at home they broke bread, and they received food with joy and with a pure heart,

47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

47 Praising God, and finding favor with all the people. And our LORD daily increased the congregation of the church.