Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 2

1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:

17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

Деяния посланников Масиха

Глава 2

1 Наступил день праздника Жатвы, . и все ученики были вместе.

2 Вдруг с небес послышался звук, напоминающий шум ураганного ветра, который заполнил весь дом, где они сидели.

3 Ученики увидели нечто похожее на огненные языки, которые разделились и остановились по одному на каждом из них.

4 Все они исполнились Святого Духа и начали говорить на разных языках: эту способность давал им Дух.

5 В Иерусалиме в это время находились благочестивые иудеи из разных стран.

6 На шум собралось много народа; люди недоумевали, потому что каждый из них слышал, как те говорили на языке его страны.

7 В большом изумлении они спрашивали: – Разве все эти люди не галилеяне?

8 Как же это каждый из нас слышит их говорящими на языках стран, в которых мы родились?

9 Среди нас есть парфяне, мидяне, еламиты, жители Месопотамии, Иудеи и Каппадокии, Понта и провинции Азия, .

10 Фригии и Памфилии, Египта, окрестностей Ливии, прилегающих к городу Кирене, жители Рима, иудеи и обращённые в иудаизм,

11 критяне и арабы. И все мы слышим, как они говорят о великих делах Всевышнего на наших языках!

12 Удивлённые и растерянные, они спрашивали друг друга: – Что бы это могло значить?

13 Некоторые же посмеивались: – Они напились молодого вина!

14 Петир поднялся вместе с другими одиннадцатью посланниками Масиха и, обращаясь к народу, громко сказал: – Иудеи и все жители Иерусалима! Чтобы вам стало понятно, выслушайте внимательно, что я скажу.

15 Люди эти не пьяны, как вы думаете: сейчас ведь всего девять часов утра.

16 Но это исполняются слова пророка Иоиля:

17 «В последние дни, – говорит Всевышний, – Я изолью Духа Моего на всех людей.Ваши сыновья и дочери будут пророчествовать, ваши юноши будут видеть видения, и вашим старцам будут сниться пророческие сны.

18 На рабов и на рабынь Моих Я изолью в те дни Моего Духа, и они будут пророчествовать.

19 Я покажу чудеса в вышине небес и знамения внизу на земле: кровь, огонь и клубы дыма.

20 Солнце превратится во тьму, а луна – в кровь перед тем, как наступит великий и славный день Вечного. .

21 И каждый, кто призовёт имя Вечного, будет спасён».

22 – Исраильтяне, выслушайте, что я вам скажу об Исе из Назарета: могущественные дела, чудеса и знамения Всевышнего удостоверили вас в том, что это Он послал Ису. Как вы сами знаете, Всевышний совершал всё это через Него у вас на глазах.

23 Его, преданного по замыслу и предведению Всевышнего, вы, пригвоздив руками беззаконников, убили.

24 Но Всевышний воскресил Его, освободив из плена смерти, и смерть была не в силах Его удержать.

25 Давуд говорит о Нём:
«Всегда Я видел Вечного перед Собой: Он по правую руку от Меня – Я не поколеблюсь.

26 Поэтому веселится сердце Моё, и уста полны слов радости, и даже тело Моё будет жить надеждой.

27 Ведь Ты не оставишь Мою душу в мире мёртвых и не дашь Верному Твоему увидеть тление.

28 Ты показал Мне пути жизни; Ты исполнишь меня радостью, когда увижу лицо Твоё!»

29 – Братья, разрешите мне сказать вам прямо, что праотец Давуд умер и был похоронен. Его могила сохранилась у нас до сегодняшнего дня.

30 Он был пророком, и, зная, что Всевышний клятвенно обещал ему возвести на его престол одного из его потомков,

31 он, видя будущее, говорил о воскресении Масиха, что Он не был оставлен в мире мёртвых и Его тело не увидело тления.

32 И вот Всевышний воскресил Ису, и мы все этому свидетели!

33 Он был вознесён и посажен по правую руку от Всевышнего и, получив от Небесного Отца обещанного Святого Духа, совершил то, что вы сейчас видите и слышите.

34 Ведь Давуд не поднимался на небеса, но он сказал:
«Вечный сказал моему Повелителю: сядь по правую руку от Меня,

35 пока Я не повергну всех врагов Твоих к ногам Твоим».

36 – Поэтому пусть весь дом Исраила будет уверен в том, что Этого Ису, Которого вы распяли, Всевышний сделал и Повелителем, и Масихом!

37 Когда люди услышали это, их сердца стали терзаться муками совести. Они спрашивали Петира и других посланников Масиха: – Братья, что нам делать?

38 Петир отвечал: – Покайтесь и пусть каждый из вас пройдёт обряд погружения в воду, . призывая имя Исы Масиха, для прощения ваших грехов, и вы получите в дар Святого Духа.

39 Ведь это обещание относится к вам, вашим детям и к тем, кто вдали: ко всем, кто будет призван Вечным, нашим Богом.

40 И многими другими словами Петир увещевал их, говоря: – Спасайтесь от этого развращённого поколения.

41 Те, кто принял его проповедь, прошли через обряд погружения в воду. В тот день к числу уверовавших присоединилось около трёх тысяч человек.

42 Верующие твёрдо держались учения посланников Масиха, всегда пребывая в общении, в преломлении хлеба и в молитвах.

43 Все были полны трепета перед Всевышним, потому что много чудес и знамений совершалось через посланников Масиха.

44 Все верующие были вместе, и всё у них было общее.

45 Они продавали свои владения и имущество и раздавали всем, в зависимости от нужды каждого.

46 Каждый день они собирались в храме, а по домам ежедневно преломляли хлеб и ели с радостью и искренностью в сердце,

47 прославляя Всевышнего и пользуясь добрым расположением всего народа. Вечный Повелитель ежедневно прибавлял к ним спасаемых.

Дiї Розділ 2	Деяния посланников Масиха Глава 2
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.	1 Наступил день праздника Жатвы, . и все ученики были вместе.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.	2 Вдруг с небес послышался звук, напоминающий шум ураганного ветра, который заполнил весь дом, где они сидели.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.	3 Ученики увидели нечто похожее на огненные языки, которые разделились и остановились по одному на каждом из них.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.	4 Все они исполнились Святого Духа и начали говорить на разных языках: эту способность давал им Дух.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.	5 В Иерусалиме в это время находились благочестивые иудеи из разных стран.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!	6 На шум собралось много народа; люди недоумевали, потому что каждый из них слышал, как те говорили на языке его страны.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?	7 В большом изумлении они спрашивали: – Разве все эти люди не галилеяне?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?	8 Как же это каждый из нас слышит их говорящими на языках стран, в которых мы родились?
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,	9 Среди нас есть парфяне, мидяне, еламиты, жители Месопотамии, Иудеи и Каппадокии, Понта и провинции Азия, .
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,	10 Фригии и Памфилии, Египта, окрестностей Ливии, прилегающих к городу Кирене, жители Рима, иудеи и обращённые в иудаизм,
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“	11 критяне и арабы. И все мы слышим, как они говорят о великих делах Всевышнего на наших языках!
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“	12 Удивлённые и растерянные, они спрашивали друг друга: – Что бы это могло значить?
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“	13 Некоторые же посмеивались: – Они напились молодого вина!
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!	14 Петир поднялся вместе с другими одиннадцатью посланниками Масиха и, обращаясь к народу, громко сказал: – Иудеи и все жители Иерусалима! Чтобы вам стало понятно, выслушайте внимательно, что я скажу.
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,	15 Люди эти не пьяны, как вы думаете: сейчас ведь всего девять часов утра.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:	16 Но это исполняются слова пророка Иоиля:
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.	17 «В последние дни, – говорит Всевышний, – Я изолью Духа Моего на всех людей.Ваши сыновья и дочери будут пророчествовать, ваши юноши будут видеть видения, и вашим старцам будут сниться пророческие сны.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!	18 На рабов и на рабынь Моих Я изолью в те дни Моего Духа, и они будут пророчествовать.
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.	19 Я покажу чудеса в вышине небес и знамения внизу на земле: кровь, огонь и клубы дыма.
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!	20 Солнце превратится во тьму, а луна – в кровь перед тем, как наступит великий и славный день Вечного. .
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.	21 И каждый, кто призовёт имя Вечного, будет спасён».
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,	22 – Исраильтяне, выслушайте, что я вам скажу об Исе из Назарета: могущественные дела, чудеса и знамения Всевышнего удостоверили вас в том, что это Он послал Ису. Как вы сами знаете, Всевышний совершал всё это через Него у вас на глазах.
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.	23 Его, преданного по замыслу и предведению Всевышнего, вы, пригвоздив руками беззаконников, убили.
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.	24 Но Всевышний воскресил Его, освободив из плена смерти, и смерть была не в силах Его удержать.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.	25 Давуд говорит о Нём: «Всегда Я видел Вечного перед Собой: Он по правую руку от Меня – Я не поколеблюсь.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.	26 Поэтому веселится сердце Моё, и уста полны слов радости, и даже тело Моё будет жить надеждой.
27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!	27 Ведь Ты не оставишь Мою душу в мире мёртвых и не дашь Верному Твоему увидеть тление.
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!	28 Ты показал Мне пути жизни; Ты исполнишь меня радостью, когда увижу лицо Твоё!»
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.	29 – Братья, разрешите мне сказать вам прямо, что праотец Давуд умер и был похоронен. Его могила сохранилась у нас до сегодняшнего дня.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,	30 Он был пророком, и, зная, что Всевышний клятвенно обещал ему возвести на его престол одного из его потомков,
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.	31 он, видя будущее, говорил о воскресении Масиха, что Он не был оставлен в мире мёртвых и Его тело не увидело тления.
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!	32 И вот Всевышний воскресил Ису, и мы все этому свидетели!
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.	33 Он был вознесён и посажен по правую руку от Всевышнего и, получив от Небесного Отца обещанного Святого Духа, совершил то, что вы сейчас видите и слышите.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,	34 Ведь Давуд не поднимался на небеса, но он сказал: «Вечный сказал моему Повелителю: сядь по правую руку от Меня,
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	35 пока Я не повергну всех врагов Твоих к ногам Твоим».
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“	36 – Поэтому пусть весь дом Исраила будет уверен в том, что Этого Ису, Которого вы распяли, Всевышний сделал и Повелителем, и Масихом!
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“	37 Когда люди услышали это, их сердца стали терзаться муками совести. Они спрашивали Петира и других посланников Масиха: – Братья, что нам делать?
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!	38 Петир отвечал: – Покайтесь и пусть каждый из вас пройдёт обряд погружения в воду, . призывая имя Исы Масиха, для прощения ваших грехов, и вы получите в дар Святого Духа.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.	39 Ведь это обещание относится к вам, вашим детям и к тем, кто вдали: ко всем, кто будет призван Вечным, нашим Богом.
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“	40 И многими другими словами Петир увещевал их, говоря: – Спасайтесь от этого развращённого поколения.
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!	41 Те, кто принял его проповедь, прошли через обряд погружения в воду. В тот день к числу уверовавших присоединилось около трёх тысяч человек.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.	42 Верующие твёрдо держались учения посланников Масиха, всегда пребывая в общении, в преломлении хлеба и в молитвах.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.	43 Все были полны трепета перед Всевышним, потому что много чудес и знамений совершалось через посланников Масиха.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.	44 Все верующие были вместе, и всё у них было общее.
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.	45 Они продавали свои владения и имущество и раздавали всем, в зависимости от нужды каждого.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,	46 Каждый день они собирались в храме, а по домам ежедневно преломляли хлеб и ели с радостью и искренностью в сердце,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.	47 прославляя Всевышнего и пользуясь добрым расположением всего народа. Вечный Повелитель ежедневно прибавлял к ним спасаемых.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 2

Деяния посланников Масиха

Глава 2

Дiї

Розділ 2

Деяния посланников Масиха

Глава 2

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 2

Деяния посланников Масиха

Глава 2

Дiї

Розділ 2

Деяния посланников Масиха

Глава 2

Старий
завіт

Новий
завіт