CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Нав. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Iсус Навин

Розділ 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

Joshua

Chapter 14

1 AND these are the countries which the children of Israel inherited in the land of Canaan, which Eleazar the priest and Joshua the son of Nun and the heads of the fathers of the tribes of the children of Israel distributed as inheritance to them.

2 By lot was their inheritance divided, as the LORD had commanded by the hand of Moses, to be given to the nine tribes and to the half tribe.

3 For Moses had given the inheritance of two tribes and a half tribe beyond the Jordan; but to the Levites he gave no inheritance.

4 For the children of Joseph were two tribes, Manasseh and Ephraim; therefore he gave no portion to the Levites in the land, save cities to dwell in, with their suburbs for their cattle and for their substance.

5 As the LORD commanded Moses, so did the children of Israel, and they divided the land.

6 Then the children of Judah came to Joshua in Gilgal; and Caleb the son of Jophaniah the Kenezite said to Joshua, You know the thing that the LORD spoke to Moses his servant concerning me and you at Rakim-gia.

7 I was forty years old when Moses the servant of the LORD sent me from Rakim-gia to spy out the land; and I brought him word again as it was in my heart.

8 Nevertheless our brethren who went up with us made the heart of the people quake; but I wholly followed the LORD my God.

9 And Moses swore at that time, saying, Surely the land on which your foot has trodden shall be your inheritance, and your children's forever, because you have wholly followed the LORD God.

10 And now, behold, the LORD has given us rest, as he said; behold, it is forty-five years since the LORD spoke this word to Moses, while Israel wandered in the wilderness; and now, lo, I am this day eighty-five years old,

11 And today I am as strong as the day when Moses sent me; as my strength was then, so is my strength now, for war, both to go out and to come in.

12 Now therefore give me this mountain, of which the LORD spoke on that day; for you have heard on that day how the giants were there, and that the cities were great and fortified; perhaps the LORD will be with me, and I shall destroy them, as the LORD said.

13 And Joshua blessed Caleb the son of Jophaniah, and gave him Hebron and its environs as an inheritance.

14 Hebron therefore and its environs became the inheritance of Caleb the son of Jophaniah the Kenezite to this day, because he wholly followed the LORD God of Israel.

15 And the name of Hebron and its environs before was Koriath-arba, which belonged to the giants. And the land rested from war.

Iсус Навин

Розділ 14

Joshua

Chapter 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

1 AND these are the countries which the children of Israel inherited in the land of Canaan, which Eleazar the priest and Joshua the son of Nun and the heads of the fathers of the tribes of the children of Israel distributed as inheritance to them.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

2 By lot was their inheritance divided, as the LORD had commanded by the hand of Moses, to be given to the nine tribes and to the half tribe.

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

3 For Moses had given the inheritance of two tribes and a half tribe beyond the Jordan; but to the Levites he gave no inheritance.

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

4 For the children of Joseph were two tribes, Manasseh and Ephraim; therefore he gave no portion to the Levites in the land, save cities to dwell in, with their suburbs for their cattle and for their substance.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

5 As the LORD commanded Moses, so did the children of Israel, and they divided the land.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

6 Then the children of Judah came to Joshua in Gilgal; and Caleb the son of Jophaniah the Kenezite said to Joshua, You know the thing that the LORD spoke to Moses his servant concerning me and you at Rakim-gia.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

7 I was forty years old when Moses the servant of the LORD sent me from Rakim-gia to spy out the land; and I brought him word again as it was in my heart.

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

8 Nevertheless our brethren who went up with us made the heart of the people quake; but I wholly followed the LORD my God.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 And Moses swore at that time, saying, Surely the land on which your foot has trodden shall be your inheritance, and your children's forever, because you have wholly followed the LORD God.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

10 And now, behold, the LORD has given us rest, as he said; behold, it is forty-five years since the LORD spoke this word to Moses, while Israel wandered in the wilderness; and now, lo, I am this day eighty-five years old,

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

11 And today I am as strong as the day when Moses sent me; as my strength was then, so is my strength now, for war, both to go out and to come in.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

12 Now therefore give me this mountain, of which the LORD spoke on that day; for you have heard on that day how the giants were there, and that the cities were great and fortified; perhaps the LORD will be with me, and I shall destroy them, as the LORD said.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

13 And Joshua blessed Caleb the son of Jophaniah, and gave him Hebron and its environs as an inheritance.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

14 Hebron therefore and its environs became the inheritance of Caleb the son of Jophaniah the Kenezite to this day, because he wholly followed the LORD God of Israel.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

15 And the name of Hebron and its environs before was Koriath-arba, which belonged to the giants. And the land rested from war.