ВихідРозділ 15 |
|
1 |
|
2 Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його! |
|
3 Госпо́дь — Муж війни, Єгова́ — Йому Йме́ння! |
|
4 Колесни́ці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкови́х у Червоному морі зато́плений. |
|
5 Безодні їх позакривали, зійшли до глиби́н, як той камінь! |
|
6 Права рука Твоя, Господи, всла́влена силою, прави́ця Твоя тро́щить ворога, Господи! |
|
7 А Своєю безмірною ве́личчю Ти розбиваєш Своїх заколо́тників, посилаєш палю́чий Свій гнів, — він їх поїдає, немов ту солому! |
|
8 А по́дувом ні́здер Твоїх вода ску́пчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загу́сли були в серці моря! |
|
9 Нахваля́вся був ворог: „Поженусь — дожену́! Попаю́ю здобичу, — душа моя спо́вниться ними! Меча свого ви́хоплю я, — і понищить рука моя їх!“ |
|
10 Та дмухну́в Ти був духом Своїм — і закрило їх море: вони потопи́лись в бурхливій воді, немов о́ливо! |
|
11 Хто подібний Тобі серед бо́гів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препросла́влений святістю? Ти в славі грізни́й, Чудотворче! |
|
12 Простягнув Ти правицю Свою — і земля їх погли́нула! |
|
13 Милосердям Своїм вів наро́д, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешка́ння Своєї святині! |
|
14 Почули наро́ди — і тремтіли, обгорнула тривога мешка́нців землі филисти́мської! |
|
15 Старши́ни едо́мські тоді побенте́жились, моа́вських вельмож обгорнуло тремті́ння, розпливлися усі ханаа́нці! |
|
16 Напали на них страх та жах, через ве́лич раме́на Твойо́го замовкли, як камінь, аж поки пере́йде наро́д Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув! |
|
17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на го́ру спа́дку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, жи́тлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої, |
|
18 і Господь зацарює навіки віків!“ |
|
19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесни́цею його та з його комо́нниками, то Господь повернув на них води мо́рські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у сере́дині моря. |
|
20 І взяла́ бубна пророчиця Марія́м, сестра Ааронова, а за нею повихо́дили всі жінки́ з бубнами та з танцями. |
|
21 І відповіла їм Марія́м: Співайте для Господа, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця його кинув до моря!“ |
|
22 |
|
23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари́, бо гірка́ вона. Тому названо ймення їй: Мара́. |
|
24 І став наро́д ре́мствувати на Мойсея, говорячи: „Що́ ми бу́демо пити?“ |
|
25 І він кли́кав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його ви́пробував. |
|
26 І сказав Він: „Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися за́повідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь, Лікар твій!“ |
|
27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять во́дних джере́л та сімдесят пальм. І вони ота́борилися там над водою. |
ExodusChapter 15 |
|
1 THEN Moses and the children of Israel sang this song to the LORD, saying, I will sing to the LORD, for he has triumphed gloriously; the horse and his rider he has thrown into the sea. |
|
2 He is mighty and glorious, The LORD JEHOVAH has become our Saviour; he is our God, and we will praise him; our father's God, and we will exalt him. |
|
3 The LORD is a mighty warrior: the LORD is his name. |
|
4 Pharaoh's chariots and his host he cast into the sea; his valiant men also are drowned in the Red Sea. |
|
5 The depths have covered them; they sank to the bottom like stones. |
|
6 Thy right hand, O LORD, has become glorious in power; thy right hand, O LORD, has defeated thy enemies. |
|
7 And in the greatness of thy might thou hast overthrown them that hate thee; thou sentest thy wrath, and it consumed them like stubble. |
|
8 And with the blast of thy nostrils the waters piled up, the floods stood up as if it were in sheepskins; the waves gathered in heaps in the heart of the sea. |
|
9 The enemy said, I will pursue, I will overtake, I will divide the spoil; my soul will devour them; I will draw my sword, my hand shall destroy them. |
|
10 Thou didst blow with thy wind, the sea covered them; they sank as lead in the mighty waters. |
|
11 Who is like unto thee, O LORD? Who is like unto thee, glorious in his holiness, revered and praised, doing wonders? |
|
12 Thou didst lift up thy right hand, the earth swallowed them. |
|
13 Thou in thy mercy hast led forth this people whom thou hast saved; thou hast guided them in thy strength to thy holy habitation. |
|
14 The people heard and they trembled; fear took hold on the inhabitants of Philistia. |
|
15 Then the princes of Edom were afraid; the mighty men of Moab, trembling seized them; all the inhabitants of Canaan were heartbroken. |
|
16 Fear and dread shall fall upon them; by the greatness of thine arm they shall sink as stones, till thy people, O LORD, pass over; till this people whom thou hast saved pass over. |
|
17 Thou shalt bring them in and plant them on the mountain of thine inheritance, in the place, O LORD, which thou hast made for thee to dwell in; even thy sanctuary, O LORD; establish it by thy hands. |
|
18 The LORD shall reign for ever and ever. |
|
19 For the horses of Pharaoh, with his chariots and his horsemen, went through the sea, and the LORD brought back the waters of the sea upon them; but the children of Israel walked on the dry land in the midst of the sea. |
|
20 Then Miriam the prophetess, the sister of Aaron, took a timbrel in her hand; and all the women went out after her with tambourines and with timbrels. |
|
21 And Miriam answered them, Sing to the LORD, for he has triumphed gloriously; the horse and his rider he has thrown into the sea. |
|
22 So Moses brought Israel from the Red Sea, and they went out into the wilderness of Shud; and they went three days in the wilderness, and found no water. |
|
23 And when they came to Morath, they could not drink the waters of Morath, for they were bitter; therefore the name of the place was called Morath. |
|
24 And the people murmured against Moses, saying, What shall we drink? |
|
25 And Moses prayed before the LORD; and the LORD showed him a tree, and when he cast it into the water, the water became sweet; there the LORD taught him laws and ordinances, and there he tested him, |
|
26 And said to him, If you will diligently hearken to the voice of the LORD your God and will do that which is right in his sight and will obey his commandments and keep all his statutes, I will bring none of these plagues upon you which I have brought upon the Egyptians; for I am the LORD your Healer. |
|
27 And they came to Elim, where there were twelve springs of water and seventy palm trees; and they encamped there by the water. |
ВихідРозділ 15 |
ExodusChapter 15 |
|
1 |
1 THEN Moses and the children of Israel sang this song to the LORD, saying, I will sing to the LORD, for he has triumphed gloriously; the horse and his rider he has thrown into the sea. |
|
2 Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його! |
2 He is mighty and glorious, The LORD JEHOVAH has become our Saviour; he is our God, and we will praise him; our father's God, and we will exalt him. |
|
3 Госпо́дь — Муж війни, Єгова́ — Йому Йме́ння! |
3 The LORD is a mighty warrior: the LORD is his name. |
|
4 Колесни́ці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкови́х у Червоному морі зато́плений. |
4 Pharaoh's chariots and his host he cast into the sea; his valiant men also are drowned in the Red Sea. |
|
5 Безодні їх позакривали, зійшли до глиби́н, як той камінь! |
5 The depths have covered them; they sank to the bottom like stones. |
|
6 Права рука Твоя, Господи, всла́влена силою, прави́ця Твоя тро́щить ворога, Господи! |
6 Thy right hand, O LORD, has become glorious in power; thy right hand, O LORD, has defeated thy enemies. |
|
7 А Своєю безмірною ве́личчю Ти розбиваєш Своїх заколо́тників, посилаєш палю́чий Свій гнів, — він їх поїдає, немов ту солому! |
7 And in the greatness of thy might thou hast overthrown them that hate thee; thou sentest thy wrath, and it consumed them like stubble. |
|
8 А по́дувом ні́здер Твоїх вода ску́пчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загу́сли були в серці моря! |
8 And with the blast of thy nostrils the waters piled up, the floods stood up as if it were in sheepskins; the waves gathered in heaps in the heart of the sea. |
|
9 Нахваля́вся був ворог: „Поженусь — дожену́! Попаю́ю здобичу, — душа моя спо́вниться ними! Меча свого ви́хоплю я, — і понищить рука моя їх!“ |
9 The enemy said, I will pursue, I will overtake, I will divide the spoil; my soul will devour them; I will draw my sword, my hand shall destroy them. |
|
10 Та дмухну́в Ти був духом Своїм — і закрило їх море: вони потопи́лись в бурхливій воді, немов о́ливо! |
10 Thou didst blow with thy wind, the sea covered them; they sank as lead in the mighty waters. |
|
11 Хто подібний Тобі серед бо́гів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препросла́влений святістю? Ти в славі грізни́й, Чудотворче! |
11 Who is like unto thee, O LORD? Who is like unto thee, glorious in his holiness, revered and praised, doing wonders? |
|
12 Простягнув Ти правицю Свою — і земля їх погли́нула! |
12 Thou didst lift up thy right hand, the earth swallowed them. |
|
13 Милосердям Своїм вів наро́д, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешка́ння Своєї святині! |
13 Thou in thy mercy hast led forth this people whom thou hast saved; thou hast guided them in thy strength to thy holy habitation. |
|
14 Почули наро́ди — і тремтіли, обгорнула тривога мешка́нців землі филисти́мської! |
14 The people heard and they trembled; fear took hold on the inhabitants of Philistia. |
|
15 Старши́ни едо́мські тоді побенте́жились, моа́вських вельмож обгорнуло тремті́ння, розпливлися усі ханаа́нці! |
15 Then the princes of Edom were afraid; the mighty men of Moab, trembling seized them; all the inhabitants of Canaan were heartbroken. |
|
16 Напали на них страх та жах, через ве́лич раме́на Твойо́го замовкли, як камінь, аж поки пере́йде наро́д Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув! |
16 Fear and dread shall fall upon them; by the greatness of thine arm they shall sink as stones, till thy people, O LORD, pass over; till this people whom thou hast saved pass over. |
|
17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на го́ру спа́дку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, жи́тлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої, |
17 Thou shalt bring them in and plant them on the mountain of thine inheritance, in the place, O LORD, which thou hast made for thee to dwell in; even thy sanctuary, O LORD; establish it by thy hands. |
|
18 і Господь зацарює навіки віків!“ |
18 The LORD shall reign for ever and ever. |
|
19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесни́цею його та з його комо́нниками, то Господь повернув на них води мо́рські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у сере́дині моря. |
19 For the horses of Pharaoh, with his chariots and his horsemen, went through the sea, and the LORD brought back the waters of the sea upon them; but the children of Israel walked on the dry land in the midst of the sea. |
|
20 І взяла́ бубна пророчиця Марія́м, сестра Ааронова, а за нею повихо́дили всі жінки́ з бубнами та з танцями. |
20 Then Miriam the prophetess, the sister of Aaron, took a timbrel in her hand; and all the women went out after her with tambourines and with timbrels. |
|
21 І відповіла їм Марія́м: Співайте для Господа, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця його кинув до моря!“ |
21 And Miriam answered them, Sing to the LORD, for he has triumphed gloriously; the horse and his rider he has thrown into the sea. |
|
22 |
22 So Moses brought Israel from the Red Sea, and they went out into the wilderness of Shud; and they went three days in the wilderness, and found no water. |
|
23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари́, бо гірка́ вона. Тому названо ймення їй: Мара́. |
23 And when they came to Morath, they could not drink the waters of Morath, for they were bitter; therefore the name of the place was called Morath. |
|
24 І став наро́д ре́мствувати на Мойсея, говорячи: „Що́ ми бу́демо пити?“ |
24 And the people murmured against Moses, saying, What shall we drink? |
|
25 І він кли́кав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його ви́пробував. |
25 And Moses prayed before the LORD; and the LORD showed him a tree, and when he cast it into the water, the water became sweet; there the LORD taught him laws and ordinances, and there he tested him, |
|
26 І сказав Він: „Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися за́повідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь, Лікар твій!“ |
26 And said to him, If you will diligently hearken to the voice of the LORD your God and will do that which is right in his sight and will obey his commandments and keep all his statutes, I will bring none of these plagues upon you which I have brought upon the Egyptians; for I am the LORD your Healer. |
|
27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять во́дних джере́л та сімдесят пальм. І вони ота́борилися там над водою. |
27 And they came to Elim, where there were twelve springs of water and seventy palm trees; and they encamped there by the water. |