CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 17

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

Acts

Chapter 17

1 They passed by the cities of Am-phip'olis and Ap-ol-lo'ni-a, and came to Thessa- lo-ni'ca, where there was a synagogue of the Jews.

2 And Paul, as was his custom, went in to join them, and for three sabbaths, he spoke to them from the scriptures,

3 Interpreting and proving that Christ had to suffer, and rise again from the dead; and that he is the same Jesus Christ whom I preach to you.

4 And some of them believed and joined Paul and Silas; and many of them were Greeks who feared God, and many of them were well known women, a goodly number.

5 But the Jews, being jealous, secured a band of bad men from the streets of the city and formed a great mob, who caused disturbances in the city, and who came and assaulted the house of Jason, and sought to bring them out from it and deliver them to the mob.

6 And when they failed to find them there, they dragged forth Jason and the brethren who were there and brought them before the authorities of the city, crying, These are the men who have created disturbances throughout the world, and behold, they have come here also,

7 And Jason has welcomed them: and all of them are against the decrees of Cµ'sar, saying that there is another king, Jesus.

8 The authorities of the city and all the people were alarmed when they heard these things.

9 So they took bail from Jason and some of the brethren and then let them go.

10 Then the brethren immediately sent away Paul and Silas by night to the city of Be-re'a: and when they arrived there, they entered into the synagogue of the Jews.

11 For the Jews there were more liberal than the Jews who were in Thes-sa-lo-ni'ca, in that they gladly heard the word daily, and searched the scriptures to find out if these things were so.

12 And many of them believed; and of the Greeks were many men and notable women.

13 But when the Jews of Thes-sa-lo-ni'ca found out that the word of God was preached by Paul in the city of Be-re'a, they came there also; and ceased not to stir up and alarm the people.

14 Then the brethren sent Paul away to go to the sea; but Silas and Ti-mo'the-us remained in that city.

15 And those who escorted Paul went with him as far as the city of Athens: and when they were leaving him, they received from him an epistle to Silas and Ti-mo'the-us requesting them to come to him in haste.

16 Now while Paul waited for them at Athens, he saw the whole city full of idols, and he murmured thereat in his spirit.

17 And he spoke in the synagogue to the Jews and to those who feared God, and in the market place daily with them who were there.

18 Philosophers, also, who were of the teaching of Ep'i-cu-rus, and others, who were called Sto'ics, argued with him. And some of them said, What does this babbler want? And others said, He preaches foreign gods: because he preached to them Jesus and his resurrection.

19 So they arrested him and brought him to the court house which is called Ar-e-op'agus, and said to him, May we know what is this new doctrine which you preach?

20 For you proclaim strange words to our ears and we want to know what these things mean.

21 (For all the Athenians and the strangers who were there, were uninterested in anything except something new to tell or to hear.)

22 When Paul stood in the court at Ar-eop'a- gus, he said, Men of Athens, I see that above all things you are extravagant in the worship of idols.

23 For as I walked about, and viewed the house of your idols, I found an altar with this inscription, THIS IS THE ALTAR OF THE UNKNOWN GOD, whom therefore, while you know him not but yet worship, is the very one I am preaching to you.

24 For the God, who made the world and all things therein, and who is the LORD of heaven and earth, does not dwell in temples made with hands;

25 Neither is he ministered to by human hands, nor is he in need of anything, for it is he who gave life and breath to all men.

26 And he has made of one blood all nations of men to dwell on all the face of the earth, and he has appointed seasons by his command, and has set limits to the age of men;

27 So that they should seek and search after God, and find him by means of his creations, because he is not far from any one of us:

28 For in him we live, and move, and have our being; as some of your own wise men have said, For we are his kindred.

29 Now therefore, man, being of the family of God, is not bounden to worship resemblances made of gold or silver or stone shapen by the skill and knowledge of man into resemblances of the Deity.

30 For the times of ignorance God has made to pass, and at this time he has commanded all men, everywhere, to repent.

31 For he has appointed a day in which he will judge all the earth with righteousness by the man whom he has chosen; he who has turned every man towards his faith; for that, he has raised him from the dead.

32 And when they heard of the resurrection of the dead, some mocked: and others said, We will hear you again on this matter.

33 So Paul left them.

34 Some of them, however, followed him and were converted; one of them was Di-onys'ius, one of the judges of Ar-e-op'a-gus, and a woman named Dam'a-ris, and others with them.

Дiї

Розділ 17

Acts

Chapter 17

1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.

1 They passed by the cities of Am-phip'olis and Ap-ol-lo'ni-a, and came to Thessa- lo-ni'ca, where there was a synagogue of the Jews.

2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,

2 And Paul, as was his custom, went in to join them, and for three sabbaths, he spoke to them from the scriptures,

3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.

3 Interpreting and proving that Christ had to suffer, and rise again from the dead; and that he is the same Jesus Christ whom I preach to you.

4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

4 And some of them believed and joined Paul and Silas; and many of them were Greeks who feared God, and many of them were well known women, a goodly number.

5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.

5 But the Jews, being jealous, secured a band of bad men from the streets of the city and formed a great mob, who caused disturbances in the city, and who came and assaulted the house of Jason, and sought to bring them out from it and deliver them to the mob.

6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!

6 And when they failed to find them there, they dragged forth Jason and the brethren who were there and brought them before the authorities of the city, crying, These are the men who have created disturbances throughout the world, and behold, they have come here also,

7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.

7 And Jason has welcomed them: and all of them are against the decrees of Cµ'sar, saying that there is another king, Jesus.

8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.

8 The authorities of the city and all the people were alarmed when they heard these things.

9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.

9 So they took bail from Jason and some of the brethren and then let them go.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

10 Then the brethren immediately sent away Paul and Silas by night to the city of Be-re'a: and when they arrived there, they entered into the synagogue of the Jews.

11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.

11 For the Jews there were more liberal than the Jews who were in Thes-sa-lo-ni'ca, in that they gladly heard the word daily, and searched the scriptures to find out if these things were so.

12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

12 And many of them believed; and of the Greeks were many men and notable women.

13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.

13 But when the Jews of Thes-sa-lo-ni'ca found out that the word of God was preached by Paul in the city of Be-re'a, they came there also; and ceased not to stir up and alarm the people.

14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.

14 Then the brethren sent Paul away to go to the sea; but Silas and Ti-mo'the-us remained in that city.

15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.

15 And those who escorted Paul went with him as far as the city of Athens: and when they were leaving him, they received from him an epistle to Silas and Ti-mo'the-us requesting them to come to him in haste.

16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.

16 Now while Paul waited for them at Athens, he saw the whole city full of idols, and he murmured thereat in his spirit.

17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.

17 And he spoke in the synagogue to the Jews and to those who feared God, and in the market place daily with them who were there.

18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

18 Philosophers, also, who were of the teaching of Ep'i-cu-rus, and others, who were called Sto'ics, argued with him. And some of them said, What does this babbler want? And others said, He preaches foreign gods: because he preached to them Jesus and his resurrection.

19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?

19 So they arrested him and brought him to the court house which is called Ar-e-op'agus, and said to him, May we know what is this new doctrine which you preach?

20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“

20 For you proclaim strange words to our ears and we want to know what these things mean.

21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.

21 (For all the Athenians and the strangers who were there, were uninterested in anything except something new to tell or to hear.)

22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.

22 When Paul stood in the court at Ar-eop'a- gus, he said, Men of Athens, I see that above all things you are extravagant in the worship of idols.

23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.

23 For as I walked about, and viewed the house of your idols, I found an altar with this inscription, THIS IS THE ALTAR OF THE UNKNOWN GOD, whom therefore, while you know him not but yet worship, is the very one I am preaching to you.

24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,

24 For the God, who made the world and all things therein, and who is the LORD of heaven and earth, does not dwell in temples made with hands;

25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

25 Neither is he ministered to by human hands, nor is he in need of anything, for it is he who gave life and breath to all men.

26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

26 And he has made of one blood all nations of men to dwell on all the face of the earth, and he has appointed seasons by his command, and has set limits to the age of men;

27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.

27 So that they should seek and search after God, and find him by means of his creations, because he is not far from any one of us:

28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“

28 For in him we live, and move, and have our being; as some of your own wise men have said, For we are his kindred.

29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.

29 Now therefore, man, being of the family of God, is not bounden to worship resemblances made of gold or silver or stone shapen by the skill and knowledge of man into resemblances of the Deity.

30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,

30 For the times of ignorance God has made to pass, and at this time he has commanded all men, everywhere, to repent.

31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.

31 For he has appointed a day in which he will judge all the earth with righteousness by the man whom he has chosen; he who has turned every man towards his faith; for that, he has raised him from the dead.

32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.

32 And when they heard of the resurrection of the dead, some mocked: and others said, We will hear you again on this matter.

33 Так вийшов Павло з-поміж них.

33 So Paul left them.

34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

34 Some of them, however, followed him and were converted; one of them was Di-onys'ius, one of the judges of Ar-e-op'a-gus, and a woman named Dam'a-ris, and others with them.