Захарiя

Розділ 7

1 І сталося, у четвертому році царя Да́рія було Господнє слово до Заха́рія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева.

2 І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Ме́леха та людей його, щоб Господа вблага́ти,

3 щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: „Чи я маю плакати п'ятого місяця та по́стити, як я робив це багато ро́ків?“

4 І було́ слово Господа Саваота таке:

5 „Говори до всього наро́ду землі й до священиків, кажучи: Якщо ви по́стили та лементува́ли п'ятого й сьомого місяця, і то сімдеся́т років чи то ви по́стили для Мене?

6 А коли ви їсте та коли ви п'єте́, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте́?

7 Чи ж це не ті слова́, які Господь виголо́шував через да́вніх пророків, коли Єрусалим був насе́лений та спокійний, і його міста́ навколо нього, і пі́вдень, і рівни́на були насе́лені?“

8 І було до Заха́рія слово Господнє таке:

9 „Так говорить Господь Саваот, промовляючи: „Судіть суд по правді, і чиніть один о́дному милосердя та милість.

10 А вдови́ й сироти́, чужи́нця та вбогого не гнобі́ть, і не ду́майте зла один о́дному в серці своєму!“

11 Та вони не хотіли слу́хати, і відверну́ли своє раме́но від Мене, а ву́ха свої вчинили тяжки́ми, щоб не слу́хати,

12 і серце своє зробили кре́менем, щоб не слу́хати Зако́ну, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.

13 „І сталося, як Я кликав, то вони не слу́халися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Савао́т.

14 І розвіяв Я їх по всіх наро́дах, які не знали їх, а край був спусто́шений по них, так що не було́ такого, хто б перехо́див чи верта́вся, і вони зробили улю́блений край спусто́шенням“.

Zechariah

Chapter 7

1 AND it came to pass in the fourth year of King Darius, the word of the LORD came to Zechariah in the fourth day of the ninth month, which is Canun,

2 When they had sent to Beth-el, Sherezar and Rab-mag, and the king and his mighty men had sent word to pray for him before the LORD,

3 And to speak to the priests who were in the house of the LORD of hosts and to the prophets, saying, Should I weep in the fifth month, separating myself, as I have done these so many years?

4 Then the word of the LORD came to me, saying,

5 Speak to all the people of the land and to the priests, saying, When you fasted and mourned in the fifth and seventh months, for these seventy years, did you at all fast to me?

6 And when you did eat and when you did drink, did you not eat for yourselves and drink for yourselves?

7 These were the very words which the LORD proclaimed by the former prophets, when Jerusalem was inhabited and in prosperity, when her towns were round about her and when the mountains and plains were inhabited.

8 And the word of the LORD came to Zechariah, saying,

9 Thus says the LORD of hosts: Execute true judgment, and show mercy and compassion every man to his brother;

10 And do not oppress the widow nor the orphan, the poor nor the proselyte; and let none of you imagine evil against his brother in his heart.

11 But they refused to hearken, they rebelled and stopped their ears, that they should not hear.

12 Yea, they made their hearts like adamant, lest they should hear the law, and the ordinances which the LORD of hosts has sent in his Spirit by the former prophets; therefore came a great wrath from the LORD of hosts.

13 Since I have called them and they would not hear, so they shall call me and I will not listen, says the LORD of hosts.

14 And I scattered them among all the nations whom they knew not. Thus the land was desolate after them, without any one to pass through it and without an inhabitant, because they made the pleasant land a desolation.

Захарiя

Розділ 7

Zechariah

Chapter 7

1 І сталося, у четвертому році царя Да́рія було Господнє слово до Заха́рія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева.

1 AND it came to pass in the fourth year of King Darius, the word of the LORD came to Zechariah in the fourth day of the ninth month, which is Canun,

2 І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Ме́леха та людей його, щоб Господа вблага́ти,

2 When they had sent to Beth-el, Sherezar and Rab-mag, and the king and his mighty men had sent word to pray for him before the LORD,

3 щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: „Чи я маю плакати п'ятого місяця та по́стити, як я робив це багато ро́ків?“

3 And to speak to the priests who were in the house of the LORD of hosts and to the prophets, saying, Should I weep in the fifth month, separating myself, as I have done these so many years?

4 І було́ слово Господа Саваота таке:

4 Then the word of the LORD came to me, saying,

5 „Говори до всього наро́ду землі й до священиків, кажучи: Якщо ви по́стили та лементува́ли п'ятого й сьомого місяця, і то сімдеся́т років чи то ви по́стили для Мене?

5 Speak to all the people of the land and to the priests, saying, When you fasted and mourned in the fifth and seventh months, for these seventy years, did you at all fast to me?

6 А коли ви їсте та коли ви п'єте́, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте́?

6 And when you did eat and when you did drink, did you not eat for yourselves and drink for yourselves?

7 Чи ж це не ті слова́, які Господь виголо́шував через да́вніх пророків, коли Єрусалим був насе́лений та спокійний, і його міста́ навколо нього, і пі́вдень, і рівни́на були насе́лені?“

7 These were the very words which the LORD proclaimed by the former prophets, when Jerusalem was inhabited and in prosperity, when her towns were round about her and when the mountains and plains were inhabited.

8 І було до Заха́рія слово Господнє таке:

8 And the word of the LORD came to Zechariah, saying,

9 „Так говорить Господь Саваот, промовляючи: „Судіть суд по правді, і чиніть один о́дному милосердя та милість.

9 Thus says the LORD of hosts: Execute true judgment, and show mercy and compassion every man to his brother;

10 А вдови́ й сироти́, чужи́нця та вбогого не гнобі́ть, і не ду́майте зла один о́дному в серці своєму!“

10 And do not oppress the widow nor the orphan, the poor nor the proselyte; and let none of you imagine evil against his brother in his heart.

11 Та вони не хотіли слу́хати, і відверну́ли своє раме́но від Мене, а ву́ха свої вчинили тяжки́ми, щоб не слу́хати,

11 But they refused to hearken, they rebelled and stopped their ears, that they should not hear.

12 і серце своє зробили кре́менем, щоб не слу́хати Зако́ну, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.

12 Yea, they made their hearts like adamant, lest they should hear the law, and the ordinances which the LORD of hosts has sent in his Spirit by the former prophets; therefore came a great wrath from the LORD of hosts.

13 „І сталося, як Я кликав, то вони не слу́халися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Савао́т.

13 Since I have called them and they would not hear, so they shall call me and I will not listen, says the LORD of hosts.

14 І розвіяв Я їх по всіх наро́дах, які не знали їх, а край був спусто́шений по них, так що не було́ такого, хто б перехо́див чи верта́вся, і вони зробили улю́блений край спусто́шенням“.

14 And I scattered them among all the nations whom they knew not. Thus the land was desolate after them, without any one to pass through it and without an inhabitant, because they made the pleasant land a desolation.