До євреївРозділ 12 |
1 |
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
12 |
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
Послание евреямГлава 12 |
1 |
2 видя всегда пред собой Иисуса, Который есть Начало и Венец нашей веры. В чаянии грядущего торжества Своего Он принял крестные муки, пошел на позор и унижение, но теперь воссел по правую сторону престола Божия. |
3 Дабы не изнемочь вам и не пасть духом, думайте о Том, Кто подвергся такому поруганию от грешников. |
4 |
5 и забыли, как видно, ободряющие слова Писания, которые и к вам, как к детям Божиим, обращены: |
6 |
7 |
8 Если же вы такого воспитания, какое все настоящие сыновья получают, лишены, то не законные вы сыновья, а внебрачные. |
9 И заметьте: когда земные наши отцы со строгостью воспитывали нас, разве переставали мы уважать их? Так не должны ли мы тем более повиноваться Отцу духовному и учиться жить? |
10 Те лишь к короткой, земной жизни готовили нас, когда наказывали, и притом по своему разумению, Бог же знает, что служит нам во благо вечное и что делает нас сопричастными святости Его. |
11 Всякое наказание, когда совершается оно, кажется, конечно, не радостью, а печалью, но приносит потом плод мира и праведности тем, кого так поучали. |
12 |
13 прямой идите дорогой, чтобы хромые, которые есть среди вас, не сбились с пути, а напротив, немощи свои одолели. |
14 |
15 Бойтесь лишиться благодати Божьей и не допустите, чтобы какой-нибудь ядовитый корень, разрастаясь, причинил вам вред и испортил многих. |
16 Смотрите, чтобы не было среди вас ни блудников, ни святотатцев, вроде Исава, который за похлебку продал первородство свое. |
17 Вы помните, что потом он уже просил о благословении, умолял о нем со слезами, но в его сердце не нашлось места подлинному раскаянию, и был он отвергнут. |
18 |
19 не на звуки трубы вы пришли, не на голос, который вещал столь мощно, что слышавшие его умоляли не говорить им больше ничего. |
20 (Такое случилось однажды: люди не в силах были тогда внимать грозному повелению Бога: «Даже |
21 Это было так страшно, что сам Моисей возопил: « |
22 |
23 к Церкви первенцев вы пришли, чьи имена записаны на небесах, и к Самому Судии всех, к Богу, и к духам праведников, которые достигли совершенства. |
24 Вы пришли к Иисусу, Который новым заветом соединил нас с Богом, и к крови кропления, которая о лучшем говорит, нежели Авеля кровь. |
25 |
26 Тогда от голоса Его вздрогнула земля, теперь же Он предвозвещает: « |
27 Слова «в другой раз» говорят нам, что грядущее это сотрясение сметет всё из прежде сотворенного, что не сможет устоять, дабы осталось только неколебимое. |
28 |
29 Ведь Бог наш — огонь, сжигающий всё, что гнев Его вызывает. |
До євреївРозділ 12 |
Послание евреямГлава 12 |
1 |
1 |
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
2 видя всегда пред собой Иисуса, Который есть Начало и Венец нашей веры. В чаянии грядущего торжества Своего Он принял крестные муки, пошел на позор и унижение, но теперь воссел по правую сторону престола Божия. |
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
3 Дабы не изнемочь вам и не пасть духом, думайте о Том, Кто подвергся такому поруганию от грешников. |
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
4 |
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
5 и забыли, как видно, ободряющие слова Писания, которые и к вам, как к детям Божиим, обращены: |
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
6 |
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
7 |
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
8 Если же вы такого воспитания, какое все настоящие сыновья получают, лишены, то не законные вы сыновья, а внебрачные. |
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
9 И заметьте: когда земные наши отцы со строгостью воспитывали нас, разве переставали мы уважать их? Так не должны ли мы тем более повиноваться Отцу духовному и учиться жить? |
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
10 Те лишь к короткой, земной жизни готовили нас, когда наказывали, и притом по своему разумению, Бог же знает, что служит нам во благо вечное и что делает нас сопричастными святости Его. |
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
11 Всякое наказание, когда совершается оно, кажется, конечно, не радостью, а печалью, но приносит потом плод мира и праведности тем, кого так поучали. |
12 |
12 |
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
13 прямой идите дорогой, чтобы хромые, которые есть среди вас, не сбились с пути, а напротив, немощи свои одолели. |
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
14 |
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
15 Бойтесь лишиться благодати Божьей и не допустите, чтобы какой-нибудь ядовитый корень, разрастаясь, причинил вам вред и испортил многих. |
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
16 Смотрите, чтобы не было среди вас ни блудников, ни святотатцев, вроде Исава, который за похлебку продал первородство свое. |
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
17 Вы помните, что потом он уже просил о благословении, умолял о нем со слезами, но в его сердце не нашлось места подлинному раскаянию, и был он отвергнут. |
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
18 |
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
19 не на звуки трубы вы пришли, не на голос, который вещал столь мощно, что слышавшие его умоляли не говорить им больше ничего. |
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
20 (Такое случилось однажды: люди не в силах были тогда внимать грозному повелению Бога: «Даже |
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
21 Это было так страшно, что сам Моисей возопил: « |
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
22 |
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
23 к Церкви первенцев вы пришли, чьи имена записаны на небесах, и к Самому Судии всех, к Богу, и к духам праведников, которые достигли совершенства. |
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
24 Вы пришли к Иисусу, Который новым заветом соединил нас с Богом, и к крови кропления, которая о лучшем говорит, нежели Авеля кровь. |
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
25 |
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
26 Тогда от голоса Его вздрогнула земля, теперь же Он предвозвещает: « |
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
27 Слова «в другой раз» говорят нам, что грядущее это сотрясение сметет всё из прежде сотворенного, что не сможет устоять, дабы осталось только неколебимое. |
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
28 |
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
29 Ведь Бог наш — огонь, сжигающий всё, что гнев Его вызывает. |