1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служі́ння Богові, щоб прино́сити да́ри та жертви за гріхи,

2 і щоб міг співчува́ти недосві́дченим та заблу́дженим, бо й сам він пере́йнятий слабістю.

3 І тому́ він повинен як за людей, так само й за себе само́го прино́сити жертви за гріхи.

4 А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Ааро́н.

5 Так і Христос, — не Сам Він просла́вив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: „Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породи́в“.

6 Як і на іншому місці гово́рить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“.

7 Він за днів тіла Свого з голосі́нням великим та слізьми́ приніс був блага́ння й молитви до Того, Хто від смерти Його міг спасти, — і був вислуханий за побожність Свою.

8 І хоч Сином Він був, проте́ навчився по́слуху з того, що вистраждав був.

9 А вдоскона́лившися, Він для всіх, хто слухня́ний Йому, спричини́вся для вічного спасі́ння,

10 і від Бога був на́званий Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.

11 Про це нам би треба багато казати, та ви́словити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.

12 Ви бо за віком повинні б бути вчителя́ми, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших поча́тків Божого Сло́ва. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не стра́ва тверда́.

13 Бо хто молока вживає, той недосві́дчений у слові праведности, — бо він немовля́.

14 А страва тверда́ — для дорослих, що мають чуття, при́вчені звичкою розрізняти добро й зло.