ЄзекiїльРозділ 37 |
|
1 |
|
2 І Він обвів мене біля них навко́ло, аж ось їх дуже багато на пове́рхні долини, і ось вони стали дуже сухі! |
|
3 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, чи оживу́ть оці ко́сті?“ А я відказав: „Господи Боже, — Ти знаєш!“ |
|
4 І сказав Він мені: „Пророку́й про ці кості, та й скажеш до них: Сухі ко́сті, послухайте слова Господнього! |
|
5 Так говорить Господь Бог до цих кісто́к: Ось Я введу́ у вас духа — і ви оживе́те! |
|
6 І дам на вас жи́ли, і ви́росте на вас тіло, і простягну́ на вас шкіру, і дам у вас духа, — і ви оживе́те. І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь!“ |
|
7 І пророкував я, як наказано. І зня́вся шум, коли я пророкува́в, і ось гу́ркіт, а ко́сті зближа́лися, кістка до кістки своєї. |
|
8 І побачив я, аж ось на них жи́ли, і виросло тіло, і була натя́гнена на них шкіра зве́рху, та духа не було в них. |
|
9 І сказав Він мені: „Пророкуй до духа, пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрі́в, і дихни́ на цих забитих, — і нехай оживу́ть!“ |
|
10 І я пророкував, як Він наказав був мені, — і ввійшов у них дух, і вони ожили́, і постава́ли на ноги свої, — ві́йсько дуже-дуже велике! |
|
11 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, ці кості — вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисиха́ли наші кості, і заги́нула наша надія, нам кіне́ць! |
|
12 Тому́ пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиня́ю ваші гроби́, і позво́джу вас із ваших гробі́в, мій наро́де, і введу́ вас до Ізраїлевої землі! |
|
13 І пізнаєте ви, що Я Госпо́дь, коли Я повідчиня́ю ваші гроби́, і коли позво́джу вас із ваших гробі́в, Мій наро́де! |
|
14 І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживе́те, і вміщу́ вас на вашій землі, і пізна́єте ви, що Я, Госпо́дь, сказав це й зробив, говорить Госпо́дь!“ |
|
15 |
|
16 „А ти, сину лю́дський, візьми́ собі один кусок де́рева, і напиши на ньому: „Юді та синам Ізраїля, його дру́зям“. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: „Йо́сипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, дру́зям його“. |
|
17 І зблизь їх собі одне до о́дного на один кусок дерева, — і вони стануть за одне́ в твоїй руці! |
|
18 І як скажуть до тебе сини твого наро́ду, говорячи: Чи не оголо́сиш нам, що́ це в те́бе таке? |
|
19 то скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ дерево Йо́сипа, що в Єфремовій руці, та племе́на Ізраїлеві, його дру́зів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню́ їх за одне дерево, — і стануть вони одним у Моїй руці! |
|
20 І будуть ці дере́ва, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх оча́х. |
|
21 І скажи до них: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ Ізраїлевих синів з-посеред наро́дів, куди вони пішли, і позбира́ю їх знавко́ла, і введу́ їх до їхньої землі. |
|
22 І зроблю́ їх за один наро́д у краї на Ізраїлевих гора́х, і бу́де для всіх них один цар за царя, і не бу́дуть уже двома́ наро́дами, і не бу́дуть уже більш поді́лені на двоє царств. |
|
23 І більш не будуть вони занечи́щуватися своїми бовва́нами й гидо́тами своїми та всіма́ своїми пере́ступами, спасу́ їх зо всіх їхніх осе́ль, де вони гріши́ли, й очи́щу їх. І будуть вони мені наро́дом, а Я буду їм Богом! |
|
24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один па́стир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти́ й вико́нувати їх. |
|
25 І ося́дуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки́, і ося́дуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм кня́зем навіки! |
|
26 І складу́ з ними заповіта миру, — це буде вічний запові́т із ними. І зміцню́ їх, і намно́жу їх, і дам Свою святиню серед них на віки! |
|
27 І буде місце Мого пробува́ння над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені бу́дуть наро́дом. |
|
28 І пізнають ці наро́ди, що Я — Госпо́дь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!“ |
Книга пророка ИезекииляГлава 37 |
|
1 |
|
2 Он повел меня вокруг них, и я увидел, что было их весьма много в этой долине и были они совсем сухие. |
|
3 Господь спросил меня: «Смертный, могут ли ожить эти кости?» Я ответил: «Тебе, Владыка ГОСПОДИ, ведомо это!» |
|
4 Тогда Он сказал мне: «Изреки пророчество над этими костями, скажи им: „Иссохшие кости! Слушайте слово ГОСПОДНЕ! |
|
5 Вот что говорит Владыка ГОСПОДЬ костям этим: „Вот Я вселю в вас дух, и вы оживете! |
|
6 Я явлю на вас жилы, наращу плоть, покрою кожей, дух дам вам, и вы оживете — и узнаете, что Я — ГОСПОДЬ!“» |
|
7 |
|
8 И я видел, как на них стали появляться жилы, наросла плоть и кожа покрыла их. Но не было в них еще духа жизни. |
|
9 Тогда Господь сказал мне: «Пророчествуй духу, пророчествуй, смертный, и возвести духу, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Приди, о дух жизни, от четырех ветров, дохни на этих убитых, да оживут они!“» |
|
10 Я изрек пророчество, как велено было мне, и вошел в них дух, они ожили и встали на ноги, великое, несметное воинство! |
|
11 |
|
12 Потому изреки пророчество и возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Я открою ваши гробницы и выведу вас из них, о народ Мой, и возвращу вас в землю израильскую. |
|
13 И узнаете, что Я — ГОСПОДЬ, когда Я открою ваши гробницы и выведу вас из них, о народ Мой! |
|
14 Я дам вам Свой дух, и вы оживете, и верну вас на ваши земли, и узнаете, что Я, ГОСПОДЬ, изрек это и исполню“», — это ГОСПОДА слово. |
|
15 |
|
16 «Смертный, возьми деревянный посох и напиши на нем: „Принадлежит это Иуде и сынам Израиля, которые с ним“, а потом возьми другой такой же посох и напиши на нем: „Принадлежит это Иосифу (это жезл Ефрема) и роду Израиля, который с ним“, |
|
17 и сложи их вместе, один к другому, чтобы в твоей руке они стали словно бы единым посохом. |
|
18 И когда спросят у тебя соплеменники: „Скажи нам, что это у тебя такое и что это означает?“ — |
|
19 тогда возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Я возьму посох Иосифа и колен Израиля, которые с ним, тот посох, который в руке Ефрема, и приложу его к посоху Иуды и сделаю их единым посохом, и будут они в Моей руке едины“. |
|
20 И когда ты у всех на виду будешь держать в руке посохи, которые ты надписал, |
|
21 возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Я возьму потомков Израилевых из всех народов, к которым они переселились, соберу отовсюду и приведу на свои земли |
|
22 и сделаю их единым народом на этой земле, на горах израильских. И уже не будут они двумя разными народами, один будет у них царь и никогда более не разделятся они на два царства. |
|
23 И идолами своими не будут они более оскверняться, и мерзостями, и всякими пороками. И Я спасу их от всякого отступничества и очищу их, и будут они Моим народом, а Я буду их Богом. |
|
24 |
|
25 Будут они жить на земле, которую Я дал слуге Моему Иакову, где жили их предки — там будут они жить, и дети их, и внуки, а слуга Мой Давид вовеки будет их правителем. |
|
26 Союз мира Я заключу с ними, и Союз этот будет вечным. Благословлю их, сделаю их потомство многочисленным, и Святилище Мое навеки поставлю среди них. |
|
27 Над ними будет Мое жилище, и Я буду их Богом, а они будут Моим народом. |
|
28 И узнают народы, что Я — ГОСПОДЬ, освящающий Израиль, когда Мое Святилище будет среди них навеки“». |
ЄзекiїльРозділ 37 |
Книга пророка ИезекииляГлава 37 |
|
1 |
1 |
|
2 І Він обвів мене біля них навко́ло, аж ось їх дуже багато на пове́рхні долини, і ось вони стали дуже сухі! |
2 Он повел меня вокруг них, и я увидел, что было их весьма много в этой долине и были они совсем сухие. |
|
3 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, чи оживу́ть оці ко́сті?“ А я відказав: „Господи Боже, — Ти знаєш!“ |
3 Господь спросил меня: «Смертный, могут ли ожить эти кости?» Я ответил: «Тебе, Владыка ГОСПОДИ, ведомо это!» |
|
4 І сказав Він мені: „Пророку́й про ці кості, та й скажеш до них: Сухі ко́сті, послухайте слова Господнього! |
4 Тогда Он сказал мне: «Изреки пророчество над этими костями, скажи им: „Иссохшие кости! Слушайте слово ГОСПОДНЕ! |
|
5 Так говорить Господь Бог до цих кісто́к: Ось Я введу́ у вас духа — і ви оживе́те! |
5 Вот что говорит Владыка ГОСПОДЬ костям этим: „Вот Я вселю в вас дух, и вы оживете! |
|
6 І дам на вас жи́ли, і ви́росте на вас тіло, і простягну́ на вас шкіру, і дам у вас духа, — і ви оживе́те. І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь!“ |
6 Я явлю на вас жилы, наращу плоть, покрою кожей, дух дам вам, и вы оживете — и узнаете, что Я — ГОСПОДЬ!“» |
|
7 І пророкував я, як наказано. І зня́вся шум, коли я пророкува́в, і ось гу́ркіт, а ко́сті зближа́лися, кістка до кістки своєї. |
7 |
|
8 І побачив я, аж ось на них жи́ли, і виросло тіло, і була натя́гнена на них шкіра зве́рху, та духа не було в них. |
8 И я видел, как на них стали появляться жилы, наросла плоть и кожа покрыла их. Но не было в них еще духа жизни. |
|
9 І сказав Він мені: „Пророкуй до духа, пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрі́в, і дихни́ на цих забитих, — і нехай оживу́ть!“ |
9 Тогда Господь сказал мне: «Пророчествуй духу, пророчествуй, смертный, и возвести духу, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Приди, о дух жизни, от четырех ветров, дохни на этих убитых, да оживут они!“» |
|
10 І я пророкував, як Він наказав був мені, — і ввійшов у них дух, і вони ожили́, і постава́ли на ноги свої, — ві́йсько дуже-дуже велике! |
10 Я изрек пророчество, как велено было мне, и вошел в них дух, они ожили и встали на ноги, великое, несметное воинство! |
|
11 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, ці кості — вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисиха́ли наші кості, і заги́нула наша надія, нам кіне́ць! |
11 |
|
12 Тому́ пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиня́ю ваші гроби́, і позво́джу вас із ваших гробі́в, мій наро́де, і введу́ вас до Ізраїлевої землі! |
12 Потому изреки пророчество и возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Я открою ваши гробницы и выведу вас из них, о народ Мой, и возвращу вас в землю израильскую. |
|
13 І пізнаєте ви, що Я Госпо́дь, коли Я повідчиня́ю ваші гроби́, і коли позво́джу вас із ваших гробі́в, Мій наро́де! |
13 И узнаете, что Я — ГОСПОДЬ, когда Я открою ваши гробницы и выведу вас из них, о народ Мой! |
|
14 І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживе́те, і вміщу́ вас на вашій землі, і пізна́єте ви, що Я, Госпо́дь, сказав це й зробив, говорить Госпо́дь!“ |
14 Я дам вам Свой дух, и вы оживете, и верну вас на ваши земли, и узнаете, что Я, ГОСПОДЬ, изрек это и исполню“», — это ГОСПОДА слово. |
|
15 |
15 |
|
16 „А ти, сину лю́дський, візьми́ собі один кусок де́рева, і напиши на ньому: „Юді та синам Ізраїля, його дру́зям“. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: „Йо́сипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, дру́зям його“. |
16 «Смертный, возьми деревянный посох и напиши на нем: „Принадлежит это Иуде и сынам Израиля, которые с ним“, а потом возьми другой такой же посох и напиши на нем: „Принадлежит это Иосифу (это жезл Ефрема) и роду Израиля, который с ним“, |
|
17 І зблизь їх собі одне до о́дного на один кусок дерева, — і вони стануть за одне́ в твоїй руці! |
17 и сложи их вместе, один к другому, чтобы в твоей руке они стали словно бы единым посохом. |
|
18 І як скажуть до тебе сини твого наро́ду, говорячи: Чи не оголо́сиш нам, що́ це в те́бе таке? |
18 И когда спросят у тебя соплеменники: „Скажи нам, что это у тебя такое и что это означает?“ — |
|
19 то скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ дерево Йо́сипа, що в Єфремовій руці, та племе́на Ізраїлеві, його дру́зів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню́ їх за одне дерево, — і стануть вони одним у Моїй руці! |
19 тогда возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Я возьму посох Иосифа и колен Израиля, которые с ним, тот посох, который в руке Ефрема, и приложу его к посоху Иуды и сделаю их единым посохом, и будут они в Моей руке едины“. |
|
20 І будуть ці дере́ва, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх оча́х. |
20 И когда ты у всех на виду будешь держать в руке посохи, которые ты надписал, |
|
21 І скажи до них: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ Ізраїлевих синів з-посеред наро́дів, куди вони пішли, і позбира́ю їх знавко́ла, і введу́ їх до їхньої землі. |
21 возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Я возьму потомков Израилевых из всех народов, к которым они переселились, соберу отовсюду и приведу на свои земли |
|
22 І зроблю́ їх за один наро́д у краї на Ізраїлевих гора́х, і бу́де для всіх них один цар за царя, і не бу́дуть уже двома́ наро́дами, і не бу́дуть уже більш поді́лені на двоє царств. |
22 и сделаю их единым народом на этой земле, на горах израильских. И уже не будут они двумя разными народами, один будет у них царь и никогда более не разделятся они на два царства. |
|
23 І більш не будуть вони занечи́щуватися своїми бовва́нами й гидо́тами своїми та всіма́ своїми пере́ступами, спасу́ їх зо всіх їхніх осе́ль, де вони гріши́ли, й очи́щу їх. І будуть вони мені наро́дом, а Я буду їм Богом! |
23 И идолами своими не будут они более оскверняться, и мерзостями, и всякими пороками. И Я спасу их от всякого отступничества и очищу их, и будут они Моим народом, а Я буду их Богом. |
|
24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один па́стир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти́ й вико́нувати їх. |
24 |
|
25 І ося́дуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки́, і ося́дуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм кня́зем навіки! |
25 Будут они жить на земле, которую Я дал слуге Моему Иакову, где жили их предки — там будут они жить, и дети их, и внуки, а слуга Мой Давид вовеки будет их правителем. |
|
26 І складу́ з ними заповіта миру, — це буде вічний запові́т із ними. І зміцню́ їх, і намно́жу їх, і дам Свою святиню серед них на віки! |
26 Союз мира Я заключу с ними, и Союз этот будет вечным. Благословлю их, сделаю их потомство многочисленным, и Святилище Мое навеки поставлю среди них. |
|
27 І буде місце Мого пробува́ння над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені бу́дуть наро́дом. |
27 Над ними будет Мое жилище, и Я буду их Богом, а они будут Моим народом. |
|
28 І пізнають ці наро́ди, що Я — Госпо́дь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!“ |
28 И узнают народы, что Я — ГОСПОДЬ, освящающий Израиль, когда Мое Святилище будет среди них навеки“». |