Библия - Обещанное Восстановление

Єзекiїль

Розділ 37

1 Була́ надо мною Господня рука, і Дух Госпо́дній ви́провадив мене, і спинив мене серед долини, а вона — повна кісто́к!

2 І Він обвів мене біля них навко́ло, аж ось їх дуже багато на пове́рхні долини, і ось вони стали дуже сухі!

3 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, чи оживу́ть оці ко́сті?“ А я відказав: „Господи Боже, — Ти знаєш!“

4 І сказав Він мені: „Пророку́й про ці кості, та й скажеш до них: Сухі ко́сті, послухайте слова Господнього!

5 Так говорить Господь Бог до цих кісто́к: Ось Я введу́ у вас духа — і ви оживе́те!

6 І дам на вас жи́ли, і ви́росте на вас тіло, і простягну́ на вас шкіру, і дам у вас духа, — і ви оживе́те. І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь!“

7 І пророкував я, як наказано. І зня́вся шум, коли я пророкува́в, і ось гу́ркіт, а ко́сті зближа́лися, кістка до кістки своєї.

8 І побачив я, аж ось на них жи́ли, і виросло тіло, і була натя́гнена на них шкіра зве́рху, та духа не було в них.

9 І сказав Він мені: „Пророкуй до духа, пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрі́в, і дихни́ на цих забитих, — і нехай оживу́ть!“

10 І я пророкував, як Він наказав був мені, — і ввійшов у них дух, і вони ожили́, і постава́ли на ноги свої, — ві́йсько дуже-дуже велике!

11 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, ці кості — вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисиха́ли наші кості, і заги́нула наша надія, нам кіне́ць!

12 Тому́ пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиня́ю ваші гроби́, і позво́джу вас із ваших гробі́в, мій наро́де, і введу́ вас до Ізраїлевої землі!

13 І пізнаєте ви, що Я Госпо́дь, коли Я повідчиня́ю ваші гроби́, і коли позво́джу вас із ваших гробі́в, Мій наро́де!

14 І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживе́те, і вміщу́ вас на вашій землі, і пізна́єте ви, що Я, Госпо́дь, сказав це й зробив, говорить Госпо́дь!“

15 І було́ мені слово Господнє таке:

16 „А ти, сину лю́дський, візьми́ собі один кусок де́рева, і напиши на ньому: „Юді та синам Ізраїля, його дру́зям“. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: „Йо́сипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, дру́зям його“.

17 І зблизь їх собі одне до о́дного на один кусок дерева, — і вони стануть за одне́ в твоїй руці!

18 І як скажуть до тебе сини твого наро́ду, говорячи: Чи не оголо́сиш нам, що́ це в те́бе таке?

19 то скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ дерево Йо́сипа, що в Єфремовій руці, та племе́на Ізраїлеві, його дру́зів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню́ їх за одне дерево, — і стануть вони одним у Моїй руці!

20 І будуть ці дере́ва, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх оча́х.

21 І скажи до них: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ Ізраїлевих синів з-посеред наро́дів, куди вони пішли, і позбира́ю їх знавко́ла, і введу́ їх до їхньої землі.

22 І зроблю́ їх за один наро́д у краї на Ізраїлевих гора́х, і бу́де для всіх них один цар за царя, і не бу́дуть уже двома́ наро́дами, і не бу́дуть уже більш поді́лені на двоє царств.

23 І більш не будуть вони занечи́щуватися своїми бовва́нами й гидо́тами своїми та всіма́ своїми пере́ступами, спасу́ їх зо всіх їхніх осе́ль, де вони гріши́ли, й очи́щу їх. І будуть вони мені наро́дом, а Я буду їм Богом!

24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один па́стир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти́ й вико́нувати їх.

25 І ося́дуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки́, і ося́дуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм кня́зем навіки!

26 І складу́ з ними заповіта миру, — це буде вічний запові́т із ними. І зміцню́ їх, і намно́жу їх, і дам Свою святиню серед них на віки!

27 І буде місце Мого пробува́ння над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені бу́дуть наро́дом.

28 І пізнають ці наро́ди, що Я — Госпо́дь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!“

Книга пророка Иезекииля

Глава 37

1 Рука Господа была на мне. Он вывел меня Духом Господа и поставил посреди долины; она была полна костей.

2 Он повел меня посреди них, и я увидел великое множество костей, лежавших в долине, и они были очень сухими.

3 Он спросил меня: — Сын человеческий, могут ли эти кости ожить? Я ответил: — Владыка Господи, это знаешь Ты один.

4 Тогда Он сказал мне: — Пророчествуй этим костям и скажи им: «Сухие кости, слушайте слово Господа!

5 Так говорит этим костям Владыка Господь: Я пошлю в вас дыхание, и вы оживете.

6 Я прилажу к вам сухожилия, наращу на вас плоть и покрою кожей; Я вложу в вас дыхание, и вы оживете. Тогда вы узнаете, что Я — Господь».

7 Я стал пророчествовать, как мне было велено. Когда я пророчествовал, раздался шум, постукивание, и кости начали сходиться — кость с костью.

8 Я видел, как на них появились сухожилия и плоть, и как их покрыла кожа, но в них не было дыхания.

9 Тогда Он сказал мне: — Пророчествуй дыханию. Пророчествуй, сын человеческий, и скажи ему: «Так говорит Владыка Господь: Приди с четырех ветров, о дыхание, и вдохни в этих убитых, чтобы они ожили».

10 Я начал пророчествовать, как Он повелел мне, и в них вошло дыхание. Они ожили и встали на ноги, это несметное войско.

11 Тогда Он сказал мне: — Сын человеческий, эти кости — весь дом Израиля. Они говорят: «Наши кости высохли, и надежда исчезла. С нами покончено».

12 Поэтому пророчествуй и скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Мой народ, Я открою ваши могилы и подниму вас из них. Я приведу вас в землю Израиля.

13 И вы, Мой народ, узнаете, что Я — Господь, когда Я открою ваши могилы и выведу вас из них.

14 Я вложу в вас Моего Духа и вы будете жить, а Я поселю вас в вашей земле. Тогда вы узнаете, что Я, Господь, сказал это и исполнил», — возвещает Господь.

15 Было ко мне слово Господне:

16 — Сын человеческий, возьми деревянный брусок и напиши на нем: «Иудея и израильтяне, что с ней в союзе». Потом возьми другой брусок и напиши на нем: «Брусок Ефрема, что принадлежит Иосифу и всему дому Израиля, что с ним в союзе».

17 Приложи их один к другому, чтобы у тебя в руке они стали единым целым.

18 Когда твои соплеменники спросят тебя: «Не объяснишь ли нам, что это значит?» —

19 скажи им: Так говорит Владыка Господь: «Я возьму брусок Иосифа и израильских родов, что с ним в союзе (он в руке Ефрема), и приложу к бруску Иудеи, сделав из них один брусок, и в Моей руке они станут единым целым».

20 Держи перед глазами бруски, на которых ты сделал надпись,

21 и скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Я выведу израильтян из народов, к которым они ушли, соберу их отовсюду и приведу в их землю.

22 В этой земле, на горах Израиля, Я сделаю их одним народом. У них будет один Царь, и они не будут больше двумя народами и не разделятся больше на два царства.

23 Впредь они не станут оскверняться ни идолами, ни гнусными истуканами, ни другими своими преступлениями. Я спасу их из всех жилищ, где они грешили, и очищу их. Они будут Моим народом, а Я буду их Богом.

24 Их царем станет Мой слуга Давид, и у всех у них будет один пастух. Они будут следовать Моим законам и бережно исполнять Мои установления.

25 Они будут жить в земле, которую Я отдал Моему слуге Иакову, в земле, где жили их предки. Они сами, их дети и дети детей будут жить там вечно, и Мой слуга Давид навеки будет их правителем.

26 Я заключу с ними завет мира; этот завет будет вечным. Я утвержу их на их земле и умножу их число. Я поставлю Мое святилище среди них навеки.

27 У них будет Мое жилище. Я буду их Богом, а они будут Моим народом.

28 И народы узнают, что Я, Господь, освящаю Израиль, когда Мое святилище встанет среди них навеки».

Єзекiїль Розділ 37	Книга пророка Иезекииля Глава 37
1 Була́ надо мною Господня рука, і Дух Госпо́дній ви́провадив мене, і спинив мене серед долини, а вона — повна кісто́к!	1 Рука Господа была на мне. Он вывел меня Духом Господа и поставил посреди долины; она была полна костей.
2 І Він обвів мене біля них навко́ло, аж ось їх дуже багато на пове́рхні долини, і ось вони стали дуже сухі!	2 Он повел меня посреди них, и я увидел великое множество костей, лежавших в долине, и они были очень сухими.
3 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, чи оживу́ть оці ко́сті?“ А я відказав: „Господи Боже, — Ти знаєш!“	3 Он спросил меня: — Сын человеческий, могут ли эти кости ожить? Я ответил: — Владыка Господи, это знаешь Ты один.
4 І сказав Він мені: „Пророку́й про ці кості, та й скажеш до них: Сухі ко́сті, послухайте слова Господнього!	4 Тогда Он сказал мне: — Пророчествуй этим костям и скажи им: «Сухие кости, слушайте слово Господа!
5 Так говорить Господь Бог до цих кісто́к: Ось Я введу́ у вас духа — і ви оживе́те!	5 Так говорит этим костям Владыка Господь: Я пошлю в вас дыхание, и вы оживете.
6 І дам на вас жи́ли, і ви́росте на вас тіло, і простягну́ на вас шкіру, і дам у вас духа, — і ви оживе́те. І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь!“	6 Я прилажу к вам сухожилия, наращу на вас плоть и покрою кожей; Я вложу в вас дыхание, и вы оживете. Тогда вы узнаете, что Я — Господь».
7 І пророкував я, як наказано. І зня́вся шум, коли я пророкува́в, і ось гу́ркіт, а ко́сті зближа́лися, кістка до кістки своєї.	7 Я стал пророчествовать, как мне было велено. Когда я пророчествовал, раздался шум, постукивание, и кости начали сходиться — кость с костью.
8 І побачив я, аж ось на них жи́ли, і виросло тіло, і була натя́гнена на них шкіра зве́рху, та духа не було в них.	8 Я видел, как на них появились сухожилия и плоть, и как их покрыла кожа, но в них не было дыхания.
9 І сказав Він мені: „Пророкуй до духа, пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрі́в, і дихни́ на цих забитих, — і нехай оживу́ть!“	9 Тогда Он сказал мне: — Пророчествуй дыханию. Пророчествуй, сын человеческий, и скажи ему: «Так говорит Владыка Господь: Приди с четырех ветров, о дыхание, и вдохни в этих убитых, чтобы они ожили».
10 І я пророкував, як Він наказав був мені, — і ввійшов у них дух, і вони ожили́, і постава́ли на ноги свої, — ві́йсько дуже-дуже велике!	10 Я начал пророчествовать, как Он повелел мне, и в них вошло дыхание. Они ожили и встали на ноги, это несметное войско.
11 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, ці кості — вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисиха́ли наші кості, і заги́нула наша надія, нам кіне́ць!	11 Тогда Он сказал мне: — Сын человеческий, эти кости — весь дом Израиля. Они говорят: «Наши кости высохли, и надежда исчезла. С нами покончено».
12 Тому́ пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиня́ю ваші гроби́, і позво́джу вас із ваших гробі́в, мій наро́де, і введу́ вас до Ізраїлевої землі!	12 Поэтому пророчествуй и скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Мой народ, Я открою ваши могилы и подниму вас из них. Я приведу вас в землю Израиля.
13 І пізнаєте ви, що Я Госпо́дь, коли Я повідчиня́ю ваші гроби́, і коли позво́джу вас із ваших гробі́в, Мій наро́де!	13 И вы, Мой народ, узнаете, что Я — Господь, когда Я открою ваши могилы и выведу вас из них.
14 І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживе́те, і вміщу́ вас на вашій землі, і пізна́єте ви, що Я, Госпо́дь, сказав це й зробив, говорить Госпо́дь!“	14 Я вложу в вас Моего Духа и вы будете жить, а Я поселю вас в вашей земле. Тогда вы узнаете, что Я, Господь, сказал это и исполнил», — возвещает Господь.
15 І було́ мені слово Господнє таке:	15 Было ко мне слово Господне:
16 „А ти, сину лю́дський, візьми́ собі один кусок де́рева, і напиши на ньому: „Юді та синам Ізраїля, його дру́зям“. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: „Йо́сипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, дру́зям його“.	16 — Сын человеческий, возьми деревянный брусок и напиши на нем: «Иудея и израильтяне, что с ней в союзе». Потом возьми другой брусок и напиши на нем: «Брусок Ефрема, что принадлежит Иосифу и всему дому Израиля, что с ним в союзе».
17 І зблизь їх собі одне до о́дного на один кусок дерева, — і вони стануть за одне́ в твоїй руці!	17 Приложи их один к другому, чтобы у тебя в руке они стали единым целым.
18 І як скажуть до тебе сини твого наро́ду, говорячи: Чи не оголо́сиш нам, що́ це в те́бе таке?	18 Когда твои соплеменники спросят тебя: «Не объяснишь ли нам, что это значит?» —
19 то скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ дерево Йо́сипа, що в Єфремовій руці, та племе́на Ізраїлеві, його дру́зів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню́ їх за одне дерево, — і стануть вони одним у Моїй руці!	19 скажи им: Так говорит Владыка Господь: «Я возьму брусок Иосифа и израильских родов, что с ним в союзе (он в руке Ефрема), и приложу к бруску Иудеи, сделав из них один брусок, и в Моей руке они станут единым целым».
20 І будуть ці дере́ва, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх оча́х.	20 Держи перед глазами бруски, на которых ты сделал надпись,
21 І скажи до них: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ Ізраїлевих синів з-посеред наро́дів, куди вони пішли, і позбира́ю їх знавко́ла, і введу́ їх до їхньої землі.	21 и скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Я выведу израильтян из народов, к которым они ушли, соберу их отовсюду и приведу в их землю.
22 І зроблю́ їх за один наро́д у краї на Ізраїлевих гора́х, і бу́де для всіх них один цар за царя, і не бу́дуть уже двома́ наро́дами, і не бу́дуть уже більш поді́лені на двоє царств.	22 В этой земле, на горах Израиля, Я сделаю их одним народом. У них будет один Царь, и они не будут больше двумя народами и не разделятся больше на два царства.
23 І більш не будуть вони занечи́щуватися своїми бовва́нами й гидо́тами своїми та всіма́ своїми пере́ступами, спасу́ їх зо всіх їхніх осе́ль, де вони гріши́ли, й очи́щу їх. І будуть вони мені наро́дом, а Я буду їм Богом!	23 Впредь они не станут оскверняться ни идолами, ни гнусными истуканами, ни другими своими преступлениями. Я спасу их из всех жилищ, где они грешили, и очищу их. Они будут Моим народом, а Я буду их Богом.
24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один па́стир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти́ й вико́нувати їх.	24 Их царем станет Мой слуга Давид, и у всех у них будет один пастух. Они будут следовать Моим законам и бережно исполнять Мои установления.
25 І ося́дуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки́, і ося́дуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм кня́зем навіки!	25 Они будут жить в земле, которую Я отдал Моему слуге Иакову, в земле, где жили их предки. Они сами, их дети и дети детей будут жить там вечно, и Мой слуга Давид навеки будет их правителем.
26 І складу́ з ними заповіта миру, — це буде вічний запові́т із ними. І зміцню́ їх, і намно́жу їх, і дам Свою святиню серед них на віки!	26 Я заключу с ними завет мира; этот завет будет вечным. Я утвержу их на их земле и умножу их число. Я поставлю Мое святилище среди них навеки.
27 І буде місце Мого пробува́ння над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені бу́дуть наро́дом.	27 У них будет Мое жилище. Я буду их Богом, а они будут Моим народом.
28 І пізнають ці наро́ди, що Я — Госпо́дь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!“	28 И народы узнают, что Я, Господь, освящаю Израиль, когда Мое святилище встанет среди них навеки».

Старий
завіт

Новий
завіт

Єзекiїль

Розділ 37

Книга пророка Иезекииля

Глава 37

Єзекiїль

Розділ 37

Книга пророка Иезекииля

Глава 37

Старий завіт

Новий завіт

Єзекiїль

Розділ 37

Книга пророка Иезекииля

Глава 37

Єзекiїль

Розділ 37

Книга пророка Иезекииля

Глава 37

Старий
завіт

Новий
завіт