Екклезiяст

Розділ 6

1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́:

2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́!

3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!

4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!

6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?

7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.

8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,

11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?

12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 6

1 Вот какое зло видел я под солнцем, и тягостно оно человеку.

2 Иному Бог дает и богатство, и состояние, и славу — всё, чего только душа ни пожелает, — но не дает ему Бог возможности насытиться всем этим. А насытится всем человек чужой. Так что всё это тщета да злая напасть!

3 А кто родил сотню детей и прожил долгие годы, но при всём своем долголетии не насытился счастьем и погребения не удостоился, о таком скажу: выкидыш — и тот счастливее.

4 Он был понапрасну зачат и во тьму ушел, и во тьме уже сокрыто имя его:

5 выкидыш солнца и не видел, и не знал — ему покойнее, чем жившему.

6 А если прожил человек дважды по тысяче лет, но ничего хорошего не видел — не всем ли один конец?

7 Все труды человека — для рта, только вот никак не утолить всех желаний своих!..

8 Да и чем мудрый лучше глупца, и какой прок бедняку, даже если он знает, как жить?

9 Лучше то, что видят глаза, чем то, что бередит душу: и это всё тщета и погоня за ветром!

10 Всё, что существует, уже по имени названо, и известно, что есть человек, и где ж ему противостоять тем, кто сильней его?

11 И много слов говорится на ветер — что проку в них человеку?

12 Да и кто знает, что надобно человеку во все дни ускользающей, словно тень, жизни его, и кто поведает ему, что станется после него под солнцем?

Екклезiяст

Розділ 6

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 6

1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́:

1 Вот какое зло видел я под солнцем, и тягостно оно человеку.

2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́!

2 Иному Бог дает и богатство, и состояние, и славу — всё, чего только душа ни пожелает, — но не дает ему Бог возможности насытиться всем этим. А насытится всем человек чужой. Так что всё это тщета да злая напасть!

3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!

3 А кто родил сотню детей и прожил долгие годы, но при всём своем долголетии не насытился счастьем и погребения не удостоился, о таком скажу: выкидыш — и тот счастливее.

4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

4 Он был понапрасну зачат и во тьму ушел, и во тьме уже сокрыто имя его:

5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!

5 выкидыш солнца и не видел, и не знал — ему покойнее, чем жившему.

6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?

6 А если прожил человек дважды по тысяче лет, но ничего хорошего не видел — не всем ли один конец?

7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.

7 Все труды человека — для рта, только вот никак не утолить всех желаний своих!..

8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

8 Да и чем мудрый лучше глупца, и какой прок бедняку, даже если он знает, как жить?

9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

9 Лучше то, что видят глаза, чем то, что бередит душу: и это всё тщета и погоня за ветром!

10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,

10 Всё, что существует, уже по имени названо, и известно, что есть человек, и где ж ему противостоять тем, кто сильней его?

11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?

11 И много слов говорится на ветер — что проку в них человеку?

12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?

12 Да и кто знает, что надобно человеку во все дни ускользающей, словно тень, жизни его, и кто поведает ему, что станется после него под солнцем?