Вiд ЛукиРозділ 17 |
1 |
2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих! |
3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому. |
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“ |
5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“ |
6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас! |
7 |
8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“? |
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? |
10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“ |
11 |
12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека. |
13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“ |
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“ І сталось, коли вони йшли, то очи́стились. |
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога. |
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був... |
17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́? |
18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“ |
19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“ |
20 |
21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“ |
22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите. |
23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть! |
24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський. |
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього. |
26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського: |
27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив. |
28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; |
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив. |
30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться! |
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, — |
32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну! |
33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її. |
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться. |
35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться. |
36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“ |
37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“ А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“. |
Евангелие по ЛукеГлава 17 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 И когда Он входил в одно селение, встретились [Ему] десять прокаженных. Они остановились поодаль |
13 и стали громко просить Его: «Иисус, Наставник, смилуйся над нами!» |
14 |
15 |
16 и пал ниц к ногам Иисуса, благодаря Его; человек этот был самаритянин. |
17 |
18 |
19 И сказал ему: |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
36 Двое будут в поле: и один будет взят, а другой оставлен». |
37 |
Вiд ЛукиРозділ 17 |
Евангелие по ЛукеГлава 17 |
1 |
1 |
2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих! |
2 |
3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому. |
3 |
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“ |
4 |
5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“ |
5 |
6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас! |
6 |
7 |
7 |
8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“? |
8 |
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? |
9 |
10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“ |
10 |
11 |
11 |
12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека. |
12 И когда Он входил в одно селение, встретились [Ему] десять прокаженных. Они остановились поодаль |
13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“ |
13 и стали громко просить Его: «Иисус, Наставник, смилуйся над нами!» |
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“ І сталось, коли вони йшли, то очи́стились. |
14 |
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога. |
15 |
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був... |
16 и пал ниц к ногам Иисуса, благодаря Его; человек этот был самаритянин. |
17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́? |
17 |
18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“ |
18 |
19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“ |
19 И сказал ему: |
20 |
20 |
21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“ |
21 |
22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите. |
22 |
23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть! |
23 |
24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський. |
24 |
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього. |
25 |
26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського: |
26 |
27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив. |
27 |
28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; |
28 |
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив. |
29 |
30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться! |
30 |
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, — |
31 |
32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну! |
32 |
33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її. |
33 |
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться. |
34 |
35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться. |
35 |
36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“ |
36 Двое будут в поле: и один будет взят, а другой оставлен». |
37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“ А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“. |
37 |