ЄремiяРозділ 38 |
|
1 |
|
2 „Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від морови́ці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здо́бич, — і він житиме! |
|
3 Так говорить Господь: Напевно буде да́не це місто в руку ві́йська вавилонського царя, — і він здобуде його́!“ |
|
4 І сказали зверхники до царя: „Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він осла́блює руки воякі́в, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова́, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього наро́ду добра, а тільки зла!“ |
|
5 І сказав цар Седекія: „Ось він у ваших руках, бо цар нічо́го не вдіє супроти вас“. |
|
6 І взяли́ Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царе́вого сина, що в подвір'ї в'язни́ці, і спустили Єремію шну́рами. А в ямі була не вода, а тільки багно́, — і загруз Єремія в багні́! |
|
7 І почув мурин Евед-Мелех, е́внух, який був у царсько́му домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі. |
|
8 І вийшов Евед-Мелех з царсько́го дому, та й сказав цареві, говорячи: |
|
9 „Пане мій ца́рю, ці люди вчинили зло в усьо́му, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, — і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба“. |
|
10 І наказав цар му́ринові Евед-Мелехові, говорячи: „Візьми з собою звідси троє люда, і ви́тягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!“ |
|
11 І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царсько́го дому під скарбни́цею, і набрав ізвідти подертого шмаття́ та непотрібних ла́хів, і спустив їх до Єремії до ями шну́рами. |
|
12 І сказав му́рин Евед-Мелех до Єремії: „Поклади це подерте шмаття́ та лахи попід пахи своїх рук під шну́ри!“ І зробив Єремія так. |
|
13 І потягнули Єремію шну́рами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір'ї в'язни́ці. |
|
14 І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до се́бе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: „Запитаю я тебе про щось, — не заховуй від ме́не нічо́го!“ |
|
15 І сказав Єремія до Седекії: „Коли я провіщу́ тобі, то чи справді не вб'єш ти мене? А коли пора́джу тобі, то мене не послухаєш“. |
|
16 I присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: „Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!“ |
|
17 І сказав Єремія до Седекії: „Так говорить Господь, Бог Савао́т, Бог Ізраїлів: Якщо справді ви́йдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спа́лене огнем, і бу́деш жити ти та дім твій. |
|
18 А якщо ти не ви́йдеш до вавилонського царя, то це місто буде да́не в руку халдеїв, і вони спа́лять його огнем, — і ти не втечеш з їхньої руки“. |
|
19 І сказав цар Седекія до Єремії: „Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, — щоб не дали мене́ в їхню руку, і щоб не насміялися з ме́не“. |
|
20 І сказав Єремія: „Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю́ тобі, — і буде добре тобі, і буде жити душа твоя! |
|
21 А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив: |
|
22 І ось усі жінки́, що залиши́лися в домі Юдиного царя, будуть відве́дені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: „Підмовили тебе й перемогли тебе твої при́ятелі; погрузи́ли в багно́ твої но́ги, та вони назад відійшли́“. |
|
23 А всі жінки́ твої та всі сини твої будуть відве́дені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схо́плений, а місто це буде спа́лене огнем“. |
|
24 І сказав Седекія до Єремії: „Нехай ніхто не знає про ці слова́, і ти не помреш. |
|
25 Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то при́йдуть до тебе та й скажуть тобі: „Розкажи но нам, що́ говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб'ємо тебе. І що́ ж говорив тобі цар?“ |
|
26 то скажеш до них: „Я склав своє блага́ння перед царське́ обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не поме́рти“. |
|
27 І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма́ тими словами, що звелів був цар. І вони мо́вчки відійшли від нього, бо не довідались про обгово́рену річ. |
|
28 І сидів Єремія на подвір'ї в'язни́ці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим: |
Книга пророка ИеремииГлава 38 |
|
1 |
|
2 «Так говорит ГОСПОДЬ: „Всякий, кто останется в городе, погибнет от меча, голода и морового поветрия, а тот, кто выйдет за ворота и сдастся халдеям, не погибнет — собственная жизнь достанется ему в награду“. |
|
3 Так говорит ГОСПОДЬ: „Город же этот непременно будет отдан войску царя вавилонского, и тот захватит его“». |
|
4 Тогда вельможи сказали царю: «Этот человек должен умереть, ведь от его речей опустятся руки у воинов, что еще остались в этом городе, и у всего народа, когда он скажет им такие слова; этот человек не о благополучии народа печется — он зла ему желает». |
|
5 Царь Седекия ответил: «Вот он, в вашей власти, и царь не может вам противостоять». |
|
6 Они схватили Иеремию и бросили его в колодец царского сына Малкии, что был выкопан во дворе стражи. Иеремию спустили туда на веревках, а в колодце том не было воды, только грязь, и в этой грязи Иеремия увяз. |
|
7 |
|
8 |
|
9 «Владыка мой, царь, эти люди дурно поступили с пророком Иеремией, бросив его в колодец. Он умрет там от голода, ведь в городе уже не осталось хлеба». |
|
10 «Возьми с собой отсюда тридцать человек, — распорядился царь, — и вытащи пророка Иеремию из колодца, чтобы он не умер там». |
|
11 Эведмелех собрал людей, пошел в кладовую царского дворца, взял оттуда всякую ветошь и изношенные платья и спустил их Иеремии на веревках в колодец. |
|
12 Затем кушит Эведмелех сказал Иеремии: «Подложи эту ветошь и изношенные платья себе под мышки, а веревки накинь поверх них». Тот так и сделал. |
|
13 Стали тащить его на веревках и подняли из колодца. После этого Иеремия, как и прежде, жил во дворе стражи. |
|
14 |
|
15 Иеремия ответил Седекии: «Если я скажу тебе правду, ты ведь казнишь меня? А если я дам тебе совет, ты не послушаешь меня». |
|
16 Тогда поклялся Седекия Иеремии тайно, сказав: «Клянусь ГОСПОДОМ, даровавшим нам жизнь, что не казню тебя и не отдам в руки тех, кто хочет тебя убить». |
|
17 |
|
18 Но если ты не выйдешь к князьям царя вавилонского, Иерусалим будет отдан в руки халдеев, и они сожгут его огнем, и ты сам не спасешься от врагов“». |
|
19 «Я боюсь иудеев, перешедших на сторону халдеев, — сказал Иеремии царь Седекия, — если халдеи выдадут меня им, те обойдутся со мной жестоко». |
|
20 Иеремия сказал: «Не выдадут. Послушай ГОСПОДА, поверь тому, что я тебе говорю, и с тобой всё будет хорошо, ты не погибнешь. |
|
21 Если же ты откажешься покинуть город, то вот какое слово открыл мне ГОСПОДЬ: |
|
22 „Все женщины, что остались во дворце царя иудейского, будут выведены к князьям царя вавилонского и там будут говорить о тебе с насмешкой: |
|
23 |
|
24 |
|
25 Если до вельмож дойдет слух, что я говорил с тобой, то придут они к тебе и скажут: „Поведай нам, что же ты говорил царю и что царь говорил тебе, не утаивай от нас ничего, иначе мы тебя убьем“. |
|
26 Тогда ты должен сказать им: „Я умолял царя, чтобы он не возвращал меня в дом Ионафана, ведь я там умру“». |
|
27 Пришли все вельможи к Иеремии и спросили его, а он ответил им так, как повелел ему царь. И нечего было сказать им на это, потому что не удалось ничего узнать. |
|
28 А Иеремия оставался во дворе стражи до того самого дня, когда Иерусалим был взят. |
ЄремiяРозділ 38 |
Книга пророка ИеремииГлава 38 |
|
1 |
1 |
|
2 „Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від морови́ці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здо́бич, — і він житиме! |
2 «Так говорит ГОСПОДЬ: „Всякий, кто останется в городе, погибнет от меча, голода и морового поветрия, а тот, кто выйдет за ворота и сдастся халдеям, не погибнет — собственная жизнь достанется ему в награду“. |
|
3 Так говорить Господь: Напевно буде да́не це місто в руку ві́йська вавилонського царя, — і він здобуде його́!“ |
3 Так говорит ГОСПОДЬ: „Город же этот непременно будет отдан войску царя вавилонского, и тот захватит его“». |
|
4 І сказали зверхники до царя: „Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він осла́блює руки воякі́в, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова́, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього наро́ду добра, а тільки зла!“ |
4 Тогда вельможи сказали царю: «Этот человек должен умереть, ведь от его речей опустятся руки у воинов, что еще остались в этом городе, и у всего народа, когда он скажет им такие слова; этот человек не о благополучии народа печется — он зла ему желает». |
|
5 І сказав цар Седекія: „Ось він у ваших руках, бо цар нічо́го не вдіє супроти вас“. |
5 Царь Седекия ответил: «Вот он, в вашей власти, и царь не может вам противостоять». |
|
6 І взяли́ Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царе́вого сина, що в подвір'ї в'язни́ці, і спустили Єремію шну́рами. А в ямі була не вода, а тільки багно́, — і загруз Єремія в багні́! |
6 Они схватили Иеремию и бросили его в колодец царского сына Малкии, что был выкопан во дворе стражи. Иеремию спустили туда на веревках, а в колодце том не было воды, только грязь, и в этой грязи Иеремия увяз. |
|
7 І почув мурин Евед-Мелех, е́внух, який був у царсько́му домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі. |
7 |
|
8 І вийшов Евед-Мелех з царсько́го дому, та й сказав цареві, говорячи: |
8 |
|
9 „Пане мій ца́рю, ці люди вчинили зло в усьо́му, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, — і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба“. |
9 «Владыка мой, царь, эти люди дурно поступили с пророком Иеремией, бросив его в колодец. Он умрет там от голода, ведь в городе уже не осталось хлеба». |
|
10 І наказав цар му́ринові Евед-Мелехові, говорячи: „Візьми з собою звідси троє люда, і ви́тягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!“ |
10 «Возьми с собой отсюда тридцать человек, — распорядился царь, — и вытащи пророка Иеремию из колодца, чтобы он не умер там». |
|
11 І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царсько́го дому під скарбни́цею, і набрав ізвідти подертого шмаття́ та непотрібних ла́хів, і спустив їх до Єремії до ями шну́рами. |
11 Эведмелех собрал людей, пошел в кладовую царского дворца, взял оттуда всякую ветошь и изношенные платья и спустил их Иеремии на веревках в колодец. |
|
12 І сказав му́рин Евед-Мелех до Єремії: „Поклади це подерте шмаття́ та лахи попід пахи своїх рук під шну́ри!“ І зробив Єремія так. |
12 Затем кушит Эведмелех сказал Иеремии: «Подложи эту ветошь и изношенные платья себе под мышки, а веревки накинь поверх них». Тот так и сделал. |
|
13 І потягнули Єремію шну́рами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір'ї в'язни́ці. |
13 Стали тащить его на веревках и подняли из колодца. После этого Иеремия, как и прежде, жил во дворе стражи. |
|
14 І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до се́бе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: „Запитаю я тебе про щось, — не заховуй від ме́не нічо́го!“ |
14 |
|
15 І сказав Єремія до Седекії: „Коли я провіщу́ тобі, то чи справді не вб'єш ти мене? А коли пора́джу тобі, то мене не послухаєш“. |
15 Иеремия ответил Седекии: «Если я скажу тебе правду, ты ведь казнишь меня? А если я дам тебе совет, ты не послушаешь меня». |
|
16 I присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: „Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!“ |
16 Тогда поклялся Седекия Иеремии тайно, сказав: «Клянусь ГОСПОДОМ, даровавшим нам жизнь, что не казню тебя и не отдам в руки тех, кто хочет тебя убить». |
|
17 І сказав Єремія до Седекії: „Так говорить Господь, Бог Савао́т, Бог Ізраїлів: Якщо справді ви́йдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спа́лене огнем, і бу́деш жити ти та дім твій. |
17 |
|
18 А якщо ти не ви́йдеш до вавилонського царя, то це місто буде да́не в руку халдеїв, і вони спа́лять його огнем, — і ти не втечеш з їхньої руки“. |
18 Но если ты не выйдешь к князьям царя вавилонского, Иерусалим будет отдан в руки халдеев, и они сожгут его огнем, и ты сам не спасешься от врагов“». |
|
19 І сказав цар Седекія до Єремії: „Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, — щоб не дали мене́ в їхню руку, і щоб не насміялися з ме́не“. |
19 «Я боюсь иудеев, перешедших на сторону халдеев, — сказал Иеремии царь Седекия, — если халдеи выдадут меня им, те обойдутся со мной жестоко». |
|
20 І сказав Єремія: „Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю́ тобі, — і буде добре тобі, і буде жити душа твоя! |
20 Иеремия сказал: «Не выдадут. Послушай ГОСПОДА, поверь тому, что я тебе говорю, и с тобой всё будет хорошо, ты не погибнешь. |
|
21 А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив: |
21 Если же ты откажешься покинуть город, то вот какое слово открыл мне ГОСПОДЬ: |
|
22 І ось усі жінки́, що залиши́лися в домі Юдиного царя, будуть відве́дені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: „Підмовили тебе й перемогли тебе твої при́ятелі; погрузи́ли в багно́ твої но́ги, та вони назад відійшли́“. |
22 „Все женщины, что остались во дворце царя иудейского, будут выведены к князьям царя вавилонского и там будут говорить о тебе с насмешкой: |
|
23 А всі жінки́ твої та всі сини твої будуть відве́дені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схо́плений, а місто це буде спа́лене огнем“. |
23 |
|
24 І сказав Седекія до Єремії: „Нехай ніхто не знає про ці слова́, і ти не помреш. |
24 |
|
25 Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то при́йдуть до тебе та й скажуть тобі: „Розкажи но нам, що́ говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб'ємо тебе. І що́ ж говорив тобі цар?“ |
25 Если до вельмож дойдет слух, что я говорил с тобой, то придут они к тебе и скажут: „Поведай нам, что же ты говорил царю и что царь говорил тебе, не утаивай от нас ничего, иначе мы тебя убьем“. |
|
26 то скажеш до них: „Я склав своє блага́ння перед царське́ обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не поме́рти“. |
26 Тогда ты должен сказать им: „Я умолял царя, чтобы он не возвращал меня в дом Ионафана, ведь я там умру“». |
|
27 І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма́ тими словами, що звелів був цар. І вони мо́вчки відійшли від нього, бо не довідались про обгово́рену річ. |
27 Пришли все вельможи к Иеремии и спросили его, а он ответил им так, как повелел ему царь. И нечего было сказать им на это, потому что не удалось ничего узнать. |
|
28 І сидів Єремія на подвір'ї в'язни́ці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим: |
28 А Иеремия оставался во дворе стражи до того самого дня, когда Иерусалим был взят. |