НееміяРозділ 1 |
|
1 |
|
2 І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятува́лися, що позостали від поло́ну, та про Єрусалим. |
|
3 А вони сказали мені: „Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в га́ньбі, а мур Єрусалиму поруйно́ваний, а брами його попа́лені огнем“... |
|
4 І сталося, як почув я ці слова́, сів я та й плакав, і був у жало́бі кілька днів, і по́стив, і молився перед лицем Небесного Бога. |
|
5 I сказав я: „Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізни́й, що дотри́муєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої, — |
|
6 нехай же буде ухо Твоє чутке́, а очі Твої відкриті, щоб прислу́хуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповіда́юся в гріха́х Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, — і я і дім батька мого грішили! |
|
7 Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму. |
|
8 Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своє́му рабові, говорячи: як ви спроневі́ритеся, — Я розпоро́шу вас поміж наро́дами! |
|
9 Та коли наве́рнетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигна́нці на краю небес, — то й звідти позбираю їх, і приведу́ до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я́ Моє! |
|
10 А вони — раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою. |
|
11 Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке́ до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що пра́гнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!“ А я був ча́шником царевим. |
Книга НеемииГлава 1 |
|
1 |
|
2 ко мне пришел один из братьев моих, Ханани, а с ним — несколько человек из Иудеи. Я расспросил их об иудеях, уцелевших после переселения, и об Иерусалиме. |
|
3 И они рассказали мне: «Те, кто пережил переселение и вернулся на родину, бедствуют, вызывая презрение соседних народов. Стены Иерусалима разрушены, а городские ворота сожжены дотла». |
|
4 |
|
5 взывая к Нему: «Молю Тебя, ГОСПОДИ, Боже Небесный, Боже великий и внушающий благоговение! Ты верно хранишь Союз, Завет с теми, кто любит Тебя и соблюдает Твои заповеди. |
|
6 Внемли мне слухом Своим, обрати Свой взор на меня и услышь мольбу о служащем Тебе народе Израиля — мольбу, с которой я, слуга Твой, взываю к Тебе денно и нощно! Каюсь я в грехах: согрешили перед Тобой израильтяне, согрешил и я, и род отца моего. |
|
7 Вероломно мы пред Тобой поступили: не соблюдали заповедей Твоих, установлений и правил, что Ты заповедал слуге Своему Моисею. |
|
8 Но вспомни обещание, что Ты дал слуге Своему Моисею: „За вероломство рассею вас среди народов, |
|
9 но если вернетесь ко Мне, станете соблюдать Мои заповеди и поступать по ним, то, будь вы даже изгнаны до самого края небес, соберу вас и приведу на то место, которое Я избрал, чтобы имя Мое было там почитаемо“. |
|
10 Они слуги Твои и народ Твой, который Ты избавил Своей силой великой, рукой могущественной. |
|
11 Владыко, Господи, внемли слухом Своим мольбе слуги Своего и мольбе всех слуг Своих, кому отрадно благоговеть перед именем Твоим. Даруй ныне успех слуге Своему, и да будет милостив ко мне этот человек!» |
НееміяРозділ 1 |
Книга НеемииГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятува́лися, що позостали від поло́ну, та про Єрусалим. |
2 ко мне пришел один из братьев моих, Ханани, а с ним — несколько человек из Иудеи. Я расспросил их об иудеях, уцелевших после переселения, и об Иерусалиме. |
|
3 А вони сказали мені: „Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в га́ньбі, а мур Єрусалиму поруйно́ваний, а брами його попа́лені огнем“... |
3 И они рассказали мне: «Те, кто пережил переселение и вернулся на родину, бедствуют, вызывая презрение соседних народов. Стены Иерусалима разрушены, а городские ворота сожжены дотла». |
|
4 І сталося, як почув я ці слова́, сів я та й плакав, і був у жало́бі кілька днів, і по́стив, і молився перед лицем Небесного Бога. |
4 |
|
5 I сказав я: „Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізни́й, що дотри́муєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої, — |
5 взывая к Нему: «Молю Тебя, ГОСПОДИ, Боже Небесный, Боже великий и внушающий благоговение! Ты верно хранишь Союз, Завет с теми, кто любит Тебя и соблюдает Твои заповеди. |
|
6 нехай же буде ухо Твоє чутке́, а очі Твої відкриті, щоб прислу́хуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповіда́юся в гріха́х Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, — і я і дім батька мого грішили! |
6 Внемли мне слухом Своим, обрати Свой взор на меня и услышь мольбу о служащем Тебе народе Израиля — мольбу, с которой я, слуга Твой, взываю к Тебе денно и нощно! Каюсь я в грехах: согрешили перед Тобой израильтяне, согрешил и я, и род отца моего. |
|
7 Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму. |
7 Вероломно мы пред Тобой поступили: не соблюдали заповедей Твоих, установлений и правил, что Ты заповедал слуге Своему Моисею. |
|
8 Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своє́му рабові, говорячи: як ви спроневі́ритеся, — Я розпоро́шу вас поміж наро́дами! |
8 Но вспомни обещание, что Ты дал слуге Своему Моисею: „За вероломство рассею вас среди народов, |
|
9 Та коли наве́рнетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигна́нці на краю небес, — то й звідти позбираю їх, і приведу́ до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я́ Моє! |
9 но если вернетесь ко Мне, станете соблюдать Мои заповеди и поступать по ним, то, будь вы даже изгнаны до самого края небес, соберу вас и приведу на то место, которое Я избрал, чтобы имя Мое было там почитаемо“. |
|
10 А вони — раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою. |
10 Они слуги Твои и народ Твой, который Ты избавил Своей силой великой, рукой могущественной. |
|
11 Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке́ до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що пра́гнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!“ А я був ча́шником царевим. |
11 Владыко, Господи, внемли слухом Своим мольбе слуги Своего и мольбе всех слуг Своих, кому отрадно благоговеть перед именем Твоим. Даруй ныне успех слуге Своему, и да будет милостив ко мне этот человек!» |