CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Нав. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Iсус Навин

Розділ 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

Иешуа, сын Нуна

Глава 14

1 Вот земли, что исраильтяне получили в надел в земле Ханаана, которые им разделили священнослужитель Элеазар, Иешуа, сын Нуна, и главы семейств в родах Исраила.

2 Их наделы были определены по жребию девяти с половиной родам, как повелел Вечный через Мусу.

3 Муса дал двум с половиной родам наделы к востоку от Иордана, но не дал между остальными надела роду Леви,

4 потому что от сыновей Юсуфа произошли два рода – Манасса и Ефраим. Левиты не получили земельного надела, а только города, чтобы жить в них, с пастбищами для своих отар и стад.

5 И исраильтяне разделили землю, как Вечный повелел Мусе.

6 Люди из рода Иуды пришли к Иешуа в Гилгал, и Халев, сын кенезеянина Иефоннии, сказал ему: – Ты знаешь, что в Кадеш-Барни Вечный сказал пророку Мусе обо мне и о тебе.

7 Мне было сорок лет, когда Муса, раб Вечного, послал меня из Кадеш-Барни разведать землю. Я вернулся к нему с правдивыми вестями,

8 но мои братья, которые ходили со мной, заставили народ пасть духом, а я от всего сердца следовал Вечному, моему Богу.

9 И Муса поклялся мне в тот день: «Земля, по которой ступали твои ноги, будет уделом тебе и твоим детям навеки, потому что ты от всего сердца следовал Вечному, моему Богу».

10 И вот, как Вечный и обещал, Он сохранял меня в живых сорок пять лет с того времени, как Он сказал это Мусе, когда Исраил скитался в пустыне. Мне теперь восемьдесят пять лет!

11 И я всё ещё так же крепок, как в тот день, когда меня посылал Муса разведать землю. У меня столько же сил для битвы, сколько было тогда.

12 Итак, дай мне эти нагорья, о которых говорил в тот день Вечный. Ты сам слышал тогда, что там были анакиты (гиганты) и города у них большие и укреплённые. Может быть, Вечный будет со мной, и я прогоню их, как Вечный и сказал.

13 И Иешуа благословил Халева, сына Иефоннии, и дал ему в надел Хеврон.

14 С тех пор Хеврон стал наделом Халева, сына кенезеянина Иефоннии, потому что он от всего сердца следовал Вечному, Богу Исраила.

15 (Прежде Хеврон назывался Кириат-Арба («город Арбы»), по имени человека, которого звали Арба. Этот Арба был самым великим среди анакитов.)И земля успокоилась от войны.

Iсус Навин

Розділ 14

Иешуа, сын Нуна

Глава 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

1 Вот земли, что исраильтяне получили в надел в земле Ханаана, которые им разделили священнослужитель Элеазар, Иешуа, сын Нуна, и главы семейств в родах Исраила.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

2 Их наделы были определены по жребию девяти с половиной родам, как повелел Вечный через Мусу.

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

3 Муса дал двум с половиной родам наделы к востоку от Иордана, но не дал между остальными надела роду Леви,

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

4 потому что от сыновей Юсуфа произошли два рода – Манасса и Ефраим. Левиты не получили земельного надела, а только города, чтобы жить в них, с пастбищами для своих отар и стад.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

5 И исраильтяне разделили землю, как Вечный повелел Мусе.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

6 Люди из рода Иуды пришли к Иешуа в Гилгал, и Халев, сын кенезеянина Иефоннии, сказал ему: – Ты знаешь, что в Кадеш-Барни Вечный сказал пророку Мусе обо мне и о тебе.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

7 Мне было сорок лет, когда Муса, раб Вечного, послал меня из Кадеш-Барни разведать землю. Я вернулся к нему с правдивыми вестями,

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

8 но мои братья, которые ходили со мной, заставили народ пасть духом, а я от всего сердца следовал Вечному, моему Богу.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 И Муса поклялся мне в тот день: «Земля, по которой ступали твои ноги, будет уделом тебе и твоим детям навеки, потому что ты от всего сердца следовал Вечному, моему Богу».

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

10 И вот, как Вечный и обещал, Он сохранял меня в живых сорок пять лет с того времени, как Он сказал это Мусе, когда Исраил скитался в пустыне. Мне теперь восемьдесят пять лет!

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

11 И я всё ещё так же крепок, как в тот день, когда меня посылал Муса разведать землю. У меня столько же сил для битвы, сколько было тогда.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

12 Итак, дай мне эти нагорья, о которых говорил в тот день Вечный. Ты сам слышал тогда, что там были анакиты (гиганты) и города у них большие и укреплённые. Может быть, Вечный будет со мной, и я прогоню их, как Вечный и сказал.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

13 И Иешуа благословил Халева, сына Иефоннии, и дал ему в надел Хеврон.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

14 С тех пор Хеврон стал наделом Халева, сына кенезеянина Иефоннии, потому что он от всего сердца следовал Вечному, Богу Исраила.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

15 (Прежде Хеврон назывался Кириат-Арба («город Арбы»), по имени человека, которого звали Арба. Этот Арба был самым великим среди анакитов.)И земля успокоилась от войны.