Повторення ЗаконуРозділ 20 |
1 |
2 І станеться, коли ви приступите до бо́ю, то піді́йде священик і буде промовляти до народу, |
3 та й скаже до них: „Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бо́ю проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, — не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, |
4 бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!“ |
5 А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: „Хто є тут такий, що збудував нови́й дім, та не справив обряду поно́вин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поно́вин. |
6 І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним. |
7 А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її“. |
8 І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: „Хто є тут такий, що лякли́вий та м'якосе́рдий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розсла́бив він серця́ братів своїх, як є серце його“. |
9 І станеться, коли урядники закінча́ть промовляти до народу, то призначать зверхників для військо́вих відділів на чоло́ народу. |
10 Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. |
11 І станеться, якщо воно відповість тобі: „Мир“, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. |
12 А якщо воно не зами́рить з тобою, і буде прова́дити з тобою війну, то обло́жиш його. |
13 І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча. |
14 Тільки жіно́к, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здо́бич його забере́ш собі, і будеш ти їсти здо́бич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій. |
15 Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів. |
16 Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, |
17 бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеянина, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій, |
18 щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидо́ти, що робили вони богам своїм, бо тоді́ згрішите́ ви перед Господом, Богом своїм. |
19 Коли будеш обляга́ти місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його де́рева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне де́рево — то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста? |
20 Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітне́ш, і будеш будувати з ньо́го речі обляга́ння проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його. |
ВторозакониеГлава 20 |
1 |
2 Перед началом сражения пусть выйдет вперёд священнослужитель и обратится к войску. |
3 Пусть он скажет: |
4 Ведь Вечный, ваш Бог, идёт сражаться за вас с вашим врагом, чтобы дать вам победу». |
5 Начальники скажут войску: |
6 Есть ли здесь тот, кто посадил виноградник, но не успел ещё собрать урожай? Пусть идёт домой, иначе он может погибнуть в битве, и урожай его виноградника соберёт другой. |
7 Есть ли здесь тот, кто обручился с девушкой, но не успел жениться на ней? Пусть идёт домой, иначе он может погибнуть в битве, и на ней женится другой». |
8 Затем пусть добавят: |
9 Закончив говорить с войском, они поставят над ним командиров. |
10 Когда ты подступишь к городу, чтобы напасть на него, предложи ему мир. |
11 Если жители города согласятся и откроют ворота, то они будут трудиться на тебя как рабы. |
12 Если они откажутся заключить мир и захотят воевать, возьми город в осаду. |
13 Когда Вечный, твой Бог, отдаст его в твои руки, предай в нём мечу всех мужчин. |
14 А женщин, детей, скот и всё, что есть в этом городе, можешь взять себе в добычу. Можешь пользоваться всем, что принадлежало твоим врагам. Вечный, твой Бог, отдал это тебе. |
15 Так ты должен обходиться со всеми городами, которые далеки от тебя и не принадлежат к окружающим тебя народам. |
16 Но в городах народов, которые Вечный, твой Бог, отдаёт тебе как наследие, не оставляй в живых ни единой души. |
17 Полностью уничтожь эти народы – хеттов, аморреев, хананеев, перизеев, иевусеев и хивеев, как повелел тебе Вечный, твой Бог. |
18 Иначе они научат тебя следовать мерзким обычаям, которые они совершают, служа своим богам, и ты будешь грешить против Вечного, твоего Бога. |
19 Если ты будешь осаждать город долгое время, чтобы захватить его, то не вырубай деревья, ведь ты можешь есть их плоды. Не губи их. Разве деревья в поле это люди, чтобы держать их в осаде? |
20 Но ты можешь рубить деревья, которые не приносят плодов, и использовать их для осадных сооружений, пока город, который воюет с тобой, не падёт. |
Повторення ЗаконуРозділ 20 |
ВторозакониеГлава 20 |
1 |
1 |
2 І станеться, коли ви приступите до бо́ю, то піді́йде священик і буде промовляти до народу, |
2 Перед началом сражения пусть выйдет вперёд священнослужитель и обратится к войску. |
3 та й скаже до них: „Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бо́ю проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, — не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, |
3 Пусть он скажет: |
4 бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!“ |
4 Ведь Вечный, ваш Бог, идёт сражаться за вас с вашим врагом, чтобы дать вам победу». |
5 А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: „Хто є тут такий, що збудував нови́й дім, та не справив обряду поно́вин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поно́вин. |
5 Начальники скажут войску: |
6 І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним. |
6 Есть ли здесь тот, кто посадил виноградник, но не успел ещё собрать урожай? Пусть идёт домой, иначе он может погибнуть в битве, и урожай его виноградника соберёт другой. |
7 А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її“. |
7 Есть ли здесь тот, кто обручился с девушкой, но не успел жениться на ней? Пусть идёт домой, иначе он может погибнуть в битве, и на ней женится другой». |
8 І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: „Хто є тут такий, що лякли́вий та м'якосе́рдий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розсла́бив він серця́ братів своїх, як є серце його“. |
8 Затем пусть добавят: |
9 І станеться, коли урядники закінча́ть промовляти до народу, то призначать зверхників для військо́вих відділів на чоло́ народу. |
9 Закончив говорить с войском, они поставят над ним командиров. |
10 Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. |
10 Когда ты подступишь к городу, чтобы напасть на него, предложи ему мир. |
11 І станеться, якщо воно відповість тобі: „Мир“, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. |
11 Если жители города согласятся и откроют ворота, то они будут трудиться на тебя как рабы. |
12 А якщо воно не зами́рить з тобою, і буде прова́дити з тобою війну, то обло́жиш його. |
12 Если они откажутся заключить мир и захотят воевать, возьми город в осаду. |
13 І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча. |
13 Когда Вечный, твой Бог, отдаст его в твои руки, предай в нём мечу всех мужчин. |
14 Тільки жіно́к, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здо́бич його забере́ш собі, і будеш ти їсти здо́бич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій. |
14 А женщин, детей, скот и всё, что есть в этом городе, можешь взять себе в добычу. Можешь пользоваться всем, что принадлежало твоим врагам. Вечный, твой Бог, отдал это тебе. |
15 Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів. |
15 Так ты должен обходиться со всеми городами, которые далеки от тебя и не принадлежат к окружающим тебя народам. |
16 Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, |
16 Но в городах народов, которые Вечный, твой Бог, отдаёт тебе как наследие, не оставляй в живых ни единой души. |
17 бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеянина, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій, |
17 Полностью уничтожь эти народы – хеттов, аморреев, хананеев, перизеев, иевусеев и хивеев, как повелел тебе Вечный, твой Бог. |
18 щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидо́ти, що робили вони богам своїм, бо тоді́ згрішите́ ви перед Господом, Богом своїм. |
18 Иначе они научат тебя следовать мерзким обычаям, которые они совершают, служа своим богам, и ты будешь грешить против Вечного, твоего Бога. |
19 Коли будеш обляга́ти місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його де́рева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне де́рево — то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста? |
19 Если ты будешь осаждать город долгое время, чтобы захватить его, то не вырубай деревья, ведь ты можешь есть их плоды. Не губи их. Разве деревья в поле это люди, чтобы держать их в осаде? |
20 Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітне́ш, і будеш будувати з ньо́го речі обляга́ння проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його. |
20 Но ты можешь рубить деревья, которые не приносят плодов, и использовать их для осадных сооружений, пока город, который воюет с тобой, не падёт. |